Кому належить Говерла

Сходження на Говерлу для кожного українця є символічним. Це як засвідчення причетності до України. Щодня на вершину піднімаються тисячі туристів, а на День Незалежності – великі делегації.

Для мене це недавно сталося вперше. Я не є затятою гірською туристкою, більше люблю море і річки, але все ж вирішила підкорити вершину, помилуватися краєвидами та заодно оглянути принади Карпатського національного природного парку.

Щоб потрапити на територію парку, треба пройти пункт пропуску. Дерев’яна будка, лавка, вигорілий патріотичний стенд, на якому ледь проглядаються написи. Сонце ніби від злості стерло всі патетичні заклики про збереження природи. На протилежному боці – красиві колиби, насичене місцевими стравами меню. Територія контрастів.

Як виявилося, пропускний пункт контролює одна працівниця – жінка, яка веде облік туристів, що заїжджають на територію парку. Облік не те щоб детальний, але реєструють автомобілі, записують дані людей, і за цей весь “сервіс” – 20 грн. Ціна, звичайно, мізерна, чек на вимогу або як пощастить, але кому тут до чеків, коли кожен чимшвидше хоче перетнути заповідний “кордон”.

Це справді нагадує прикордонну зону: буси рвуться наперед, водії метушаться, нахабніші спереду, культурні – позаду. Тим часом у пані, яка реєструє, кипить робота. Сонце вже високо, туристи спішать, а вона ввічливо просить не шуміти і добросовісно оплачувати за всіх. Великий журнал, і для кожного відведена своя лінійка. Дехто запитує, для чого такий облік, жінка у відповідь каже, що для безпеки, мусимо знати, хто зайшов на територію. Це особливо доречно, коли проводиться безглузда реформа гірської рятувальної служби і найближчим часом нас у горах при потребі будуть рятувати полковники-пожежники. Але ж хто тим цікавиться, хто буде сперечатися, коли мова йде про життя та безпеку – всі довірливо платять гроші.

Звичайно, враховуючи, що це природний парк, заповідна зона, яка потребує догляду, то 20 грн – це дуже символічна сплата, але ж “сервіс” вражає, а ще закрадається думка: куди ж йдуть гроші, а за день це тисячі готівки? Повіримо, що все на совість?

Вже на території заповідника я не побачила жодного працівника, зате – купи сміття, колиби, маса торгових точок з китайським барахлом. Атмосфера далеко не відпочинкова і не врочиста поготів. Сміття всюди. Воно вже як частина флори і фауни. Не дивно, адже смітників немає. Біля озера Несамовитого туристи розклали намети, купаються, готують на вогні вечерю, що взагалі тут заборонено. Загалом, для туристів тут “рай”: ніхто нічого не контролює, роби що хочеш – і нічого тобі не буде… І так десятиліттями вже.

На що ж пішли мої (і ще тисяч туристів) 20 гривень, важко зрозуміти. Чому така активна туристична локація в такому жалюгідному стані? Чому це не можуть виправити роками? Впевнена, люди готові платити більше – тільки б ці кошти справді збиралися заради заповідника, для підтримки чистоти і порядку. А не розтікалися по чиїхось кишенях.

Не можу не нагадати основні завдання Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення:

• збереження природних комплексів;
• створення умов для відпочинку;
• пропаганда природоохоронних знань;
•  ведення наукових досліджень з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання території.

Що це відділення зберігає, які умови створені для туристів, я не помітила, але запах від туалетів і сміття мені в’ївся добряче.

Може, колись хтось і намагався якось це все впорядкувати, але зважаючи на повне свавілля і безлад в країні, кому яке діло до нашої Говерли? Наразі її “володаркою” є жіночка на пропускному пункті, яка механічно заповнює зошит і переконує всіх, що їхнє життя в безпеці.

Шукайте деталі в групі Facebook