Обстрiлoм цивільних об’єктів Путін повністю копіює Гітлера: історія руйнування Ротердама і Лондона

Загалом Росія атакувала наші цивільні об’єкти в 60 разів частіше, ніж військові. Центр протидії дезінформації при РНБО називає навіть цифри – понад 17 тисяч ударів рашисти завдали по житлових будинках, школах, лікарнях та магазинах і лише 300 були спрямовані по військових цілях.

Це ще раз доводить – Путін веде війну на знищення нашого народу, йому потрібна лише наша земля для заселення своїми підданими, Так у Другій світовій війні діяв Гітлер у Ротердамі і Лондоні, йдеться в ТСН.

Бомбардування та обстріли віддалених від війни міст не є чимось новим – росіяни це не вигадали, а банально вкрали з підручників історії Другої світової війни. Для чого нацисти знищували Лондон і Ротердам і чого в історії цих міст варто повчитися Києву чи Вінниці?

В травні 1940 року «непереможна» німецька армія планувала захопити маленькі Нідерланди за два дні. Утім, нідерландці показують зразок організованого військового спротиву, зупинивши навалу і відмовляючись від будь-якої капітуляції. І командувач німецькими військами генерал Рудольф Шмідт оголошує ультиматум – капітуляція або знищення. В середині травня 1940 року 50 німецьких літаків за один день буквально стирають нідерландське місто, порт Ротердам, з обличчя землі. Вибухи бомб і викликані ними пожежі залишили без даху над головою 80 тисяч мешканців міста. Те саме мало статися з усіма містами маленької країни і, не витримавши тиск, Нідерланди здаються ворогові.

Те саме мало очікувати і британців. Утім, на туманному Альбіоні влада ретельно готувала населення до німецьких авіанальотів. Масові навчання та примусова евакуація з великих міст починаються одразу після нападу фюрера на Польщу 1 вересня 1939 року. Буквально за три дні з Лондона і інших міст вивозять на село всіх вагітних жінок, матерів із немовлятами, людей із інвалідністю і 800 тисяч школярів з учителями. На вокзалах дітям вдягали спеціальні бірки з відомостями про них. Батьки не могли потурбуватися про дітей, адже більшість стали у стрій військової або трудової мобілізації. Також із Лондона евакуювали всі міністерства, банки і більшу частину державного апарату. Дорослих британців, що залишилися в містах, влада наполегливо переконувала заздалегідь умертвити своїх домашніх тварин – на випадок голоду ті могли стати небезпечними. Все це вкупі із постійними тренуваннями і режимом повного світломаскування нікому не подобалися. Активних бойових дій на західному фронті майже не було, тож англійці активно сперечалися між собою про потрібність постійного носіння із собою протигазів та життя окремо від власних дітей.

Досвід проведених тренувань стає очевидним через рік. В серпні 1940 року німці скидають на Лондон першу бомбу, у відповідь на цей наліт британські повітряні сили сім днів поспіль бомблять Берлін. Власне після цього кроку британців фюрер наказує Люфтваффе помститися. 7 вересня починається операція «Бліц» – безперервно, 56 днів і ночей, німецькі літаки скидають на Лондон сотні тонн різноманітних бомб. Далі авіанальоти поширюються і на інші промислові центри Британії. Це щоденне руйнування тривало півроку – до кінця травня 1941.

Незважаючи на тривалу підготовку, бомбосховищ в британських містах критично не вистачало. Єдиним справді безпечним місцем під час повітряних атак залишалося лондонське метро, в якому постійно жили десятки тисяч людей. Людям в метро наливають безкоштовний чай, щоб підтримати їх хоча б такими дрібницями.

Деякі фірми починають виробляти мобільні бомбосховища-конструктори, які необхідно зібрати власноруч із кількох сотень металевих деталей. Під час нальоту власник такої клітки має просто залізти всередину і сподіватися, що його в цьому сховищі не поховає заживо.

За пів року авіанальотів німецькі бомби вбили понад 43 тисячі британців. Метою цих масових вбивств було не лише знищення британської промисловісті, що повністю встала на військові рейки. Гітлер хотів викликати паніку і змусити населення демократичної країни тиснути на уряд, змушуючи до миру на невигідних умовах. Утім саме ці нелюдські випробування згуртовують британців, зробивши їхній тил активним продовженням фронту. Королівська родина під час найстрашніших бомбардувань залишилася в Лондоні, щоб підтримати свій народ. Всі, хто не працює на заводах, щодня розбирають завали, або переїздять до сільської місцевості, де обробляють буквально кожен клаптик землі. Вже 1941 року британський ВВП виростає на 18% порівняно з мирним 1938-м.

Досвід Другої світової війни довів – стратегічні бомбардування перестали бути примусом до миру. Вони формували тотальну ненависть до агресора і лише посилювали спротив. Тож застосувавши в Україні тактику Другої світової, Путін не лише стає на один щабель з Гітлером, а й натякає – живі українці йому не потрібні. Він і досі хоче повністю знищити величезний європейський народ – розчинивши тих, хто вижив у своїй російській недоімперії. І світ, як і українці, цей натяк зрозумів.

Шукайте деталі в групі Facebook