Його не буде в школі чи ЗНО: Ольга Деркачова про скандал із твором Тані Малярчук

Письменниця та викладачка Ольга Деркачова прокоментувала скандал із твором Тані Малярчук.
Як раніше іноформувало МІСТО, у Фейсбуку виник скандал із оповіданням письменниці з Франківська Тані Малярчук. Так, користовачів обурила наявність відвертого, на їх погляд, оповідання письменниці у хрестоматії-довіднику з української літератури за 2012 рік.

Письменниця, докторка філологічних наук, професорка ПНУ Ольга Деркачова прокоментувала МІСТУ ситуацію, що склалася в соцмережі:

“І більше нічого не кажу, бо треба ще трохи поплакати, щоб навчитися по-справжньому говорити”. Це хороша і мудра цитата з оповідання Тані Малярчук. Так, отого самого, в якому і начебто про лесбійство, і начебто про інцест. Начебто… Бо там ідеться про інше… І той, хто уважно прочитає це оповідання, одразу це зрозуміє. Ми не будемо його аналізувати, бо справа марна доводити щось ошалілому натовпу, який кайфує від свого фейсбучного краснослів’я, високого градусу власної моральності та педагогічної етики та такту. Спробуємо розкласти усе по поличках.
Далі наводимо коментар Ольги Деркачової.

1. Дорогі батьки (якщо що, то я мама 18-річного сина), у мене для вас неприємна новина: якщо ваші діти до сьогодні нічого не знали про інцест, лесбійство, моральне приниження тощо, тепер вони знають. Завдяки вашим гнівним неконтрольованим опусам. Так, діти читають наші сторінки, ламають наші акаунти. І не література їх вчить та виховує, а ми з вами своїми конкретними поведінковими реакціями. І реальний світ з домашнім насиллям, алкоголізмом та наркоманією страшніший за цілунки двох дівчат у книзі.

2. Варто чи не варто до шкільної програми ТАКЕ. Це оповідання не входить до шкільної програми. Його не буде на ЗНО, його взагалі не читатимуть у більшості шкіл. До речі, перечитайте, деякі твори, які входять до шкільної програми. Їх без заспокійливого неможливо читати. За логікою кричунів у соцмережах, я реально не знаю, що там взагалі можна лишити, аби воно нікого не травмувало, не ранило, було легким і зефірним.

3. Наступне – не твердження, а питання. Що всім тим людям конкретно зробила Таня Малярчук? Ну не винна людина, що її оповідання впхали до хрестоматії. Чому ніхто не ганить упорядника, видавництво та міністерство, якщо вже пішла така п’янка? Хоча… Для авторки і така реакція теж по-своєму добре. Багато хто після цього кіпішу ознайомиться з її творчістю. У принципі, не зле…

4. Тепер про підручник. По-перше, він не підручник, а хрестоматія-довідник – тобто він не є обов’язковим. Він собі просто є, як є чимало інших хрестоматій чи посібників. З’явився він у 2012 році, писався, мабуть, у 2010. То я до чого? А до того, що прикро, якщо хтось новітню українську літературу у 2018 році вивчає за виданням такої давнини. Так, для нашої сучасної літератури посібник 2012 року мінімум застарілий. І тут треба бити на сполох.

5. І останнє… Вихопити шматки з твору без контексту – це по-дурному. Ще по-дурнішому – вестися на це і підгавкувати. Оце наше “я маю право на свою думку”. Звісно, кожен має на все право, але якщо ти не фахівець, якщо ти не читав або якщо це оповідання – то єдина твоя прочитана книга за останні кілька років, то… Може, краще помовчати? Принаймні, шкоди від того точно нікому не буде. Бо реально, не розумію, що можуть дати своїм дітям і світові люди, які обзивають і принижують іншу людину тільки за те, що її художній світ не вкладається у їхню матрицю.

6. І зовсім останнє. Усе це можна було би вважати кумедним непорозумінням, якби воно не ображало людської гідності, і якби вкотре не діагностувало наше небажання думати і робити свої висновки.

Шукайте деталі в групі Facebook