Чи загрожує Івано-Франківську нова інквізиція?

Минулого тижня Івано-Франківськ зіткнувся з безпрецедентним випадком – релігійні християнські організації зробили спробу втрутитися у світське життя громади.

Все почалося з заяв, які християнські формації різного штибу (від громадських організацій до п’ятидесятників) направили міському голові Івано-Франківська Руслану Марцінківу.

В цих заявах вони всі в один голос вимагали заборонити встановлення магічних (на їхню думку) знаків на вежі франківського бастіону. Міський голова, який весь час запевняє, що в нас християнське місто (хоча міста в нас, згідно 35-ї статті Конституції України, виключно світські) не зміг відмовити християнським організаціям і зібрав комісію, яка б мала відреагувати на заяви. Втім, розгрібати це все мав не сам мер, а його заступник Богдан Білик.

Щоб було зрозуміло для тих, хто не в курсі, поясню. Так звані магічні (чи окультні, як їх ще називали представники християнських організацій) знаки не що інше, як виготовлені ковалями з різних країн, які приїхали на XV фестиваль ковальського мистецтва «Свято ковалів» елементи оздоблення вежі, яка вже давно височіє над франківською галереєю «Бастіон». Кувати майстри мали за мотивами книжки дитячого фентезі франківської письменниці Наталії Щерби. На момент стурбованих заяв християнських організацій жоден з цих елементів ще не був виготовлений, з чого випливає, що стурбовані парафіяни заповзято ділили шкуру ще не вбитовго умовного ведмедя. Більше того – на комісії з’ясувалося, що майже ніхто зі стурбованих означених книжок не читав. А представник МО «Всеукраїнська ліга українських жінок» пані Ільків навіть промовила класичну фразу «Я не читала, але засуджую».

Втім, знайшовся один, який не лише читав, але й розбирав чи не кожне речення в книжках Наталії Щерби. Це місцевий християнський активіст (який за сумісництвом пише цілком непопулярні книжки про окультизм) Любомир Стринаглюк. Саме йому й приписують (та чого ж там – так воно і є) організацію всього цього хрестового походу. І виглядає так, що справа тут не в окультних чи магічних знаках, а в банальнних заздрощах до чужого успіху. Отак, бавлячи свою заздрість, пан Стринаглюк підклав величезну свиню прекрасному фестивалю. Бо сама Наталя Щерба від цього лише виграла. За свідченням продавців книжкових крамниць її книжки розмели з полиць протягом двох днів, а на зустріч з письменницею на «Свято ковалів» прийшов натовп її шанувальників.

Що ж до самого ковальського фесивалю, то вся ця християнська вакханалія навколо свята таки добряче розізлила його організаторів. І якщо голова ГО «Свято ковалів» Сергій Полуботько намагався на комісії достукатись до здорового глузду скаржників, то співорганізатор фестивалю (який він фінансує з власної кишені) Віктор Вінтоняк був більш категоричним. Аж до того, що заявив після засідання, що у разі продовження тиску на фестиваль з боку християнських організацій, ковальське свято може змінити прописку й піти з Івано-Франківська.

Тут треба зауважити, що міська влада Івано-Франківська не має жодного відношення до організації та проведення фестивалю. Все це – виключно приватна ініціатива. Що, зрештою, не заважає грітися біля ковальського вогнища вже третьому міському голові. І слід зазначити, що влада це прекрасно розуміє. Богдан Білик на початку засідання комісії намагався донести до скаржників одну просту думку – «Свято ковалів» дуже потрібне місту, це його окраса і його родзинка. А воно дійсно так. Особливо, якщо врахувати той факт, що Івано-Франківськ – єдине українське місто, яке входить в асоціацію ковальських міст світу.

Але представники християнських організацій цього не почули. Або не захотіли почути. Навіть найбільш виважений та толерантний виступ Синкела Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ отця Каськіва закінчився пропозицією, щоб  ковальскі вироби проходили своєрідну християнську цензуру, перш ніж бути виставлени на всегромадський огляд. Що вже тоді говорити про інші, менш виважені виступи, сповнені часом невігластва (пані Ільків договорилася до того, що потрібно заборонити Інтернет та знести пам’ятник на вулиці Страчених), часом банальних перекручень, як у випадку Олега Карп’юка (представника, здається, п’ятидесятників), коли він почав розповідати, що сатаніст Алістер Кроулі заявив, що після виходу книжок про Гаррі Поттера кількість членів його сатаністської секти зросла в п’ять разів. Та вся штука в тому, що  англійський поет, окультист, каббаліст і таролог Кроулі помер в 1947 році, а перша книжка про Гаррі Поттера вийшла 26 червня 1997 року.

Лунали й пропозиції заборонити книжки Гоголя та цілком божевільні розповіді про те, що згадана вежа, відкриє портал в потойбічний світ та накличе на Івано-Франківськ довічне прокляття. Виникає цілком слушне питання – як повинна сучасна цивілізована освічена  людина сприймати всю цю маячню.

Зрештою, най собі б і жили в своєму інтелектуальному середньовіччі, якби не одне але – вони хочуть нав’язати своє світоглядне бачення суспільству. Представник однієї з християнських громад у своєму виступі зазначив, що всі заходи в Івано-Франківську, які відбуваються, чи відбуватимуться в майбутньому мають бути виключно християнськими. Тут настав час процитувати вже згадану 35-ту статтю Конституції України, тому цитую: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова».

З цього випливає одне – будь-які спроби втрутитись у світське життя, що власне й відбувалося на згаданій комісії, вже є злочином, бо є порушенням Основного Закону держави. Власне, як і пропозиція ввести цензуру є порушенням 15-ї статті Конституції України. Тобто всі ці автори заяв вже двічі порушили Основний Закон. Втім, схоже вони вважають, що для них закон не писаний, адже заявив на комісії отець Порфирій Шумило, що Божа конституція (Біблія) вища за Конституцію України. Що тут додаш?

Дякувати Богу, фестиваль ковальського мистецтва пройшов як завжди успішно, елементи для вежі викували і роги ні в кого не виросли. Але, гадаю, радіти рано. Як зазначив франківський письменник Володимир Єшкілєв, тепер ця зграя сумасшедших (не божевільних, ні) буде бігати містом і всюди шукати окультні знаки та відьомство. І дійсно, при бажанні можна побачити знак Люцифера навіть в емблемі, скажімо, «Фольксвагена». Адже побачили автори заяв сатанистські прояви в девізі ковальського фестивалю «Час на нашому боці», а пан Стринаглюк угледів відьомську змову в тому, що веже має шість метрів заввишки й на ній буде три годинники.

Вся ця історія свідчить лише про одне – нам намагаються нав’язати якісь галичансько-християнські скрєпи, на зразок тих православних скрєп русскава міра, які успішно щось там скріпляють в державі з якою у нас війна. Ще трохи й гляди – почнуть саджати за образу почуттів віруючих, як це відбувається за порєбриком. Ці заяви, цей наїзд на «Свято ковалів» (забудемо про Щербу, бо не про неї мова) є нічим іншим, як пробним каменем – а раптом пройде. І так по сантиметру, по міліметру в нас відбиратимуть право на свободу світогляду і віросповідання, яке включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, як написано в тій же 35-й статті. А там і звільниться плацдарм для нової інквізиції. Щоправда інквізитори будуть зі смартфонами в руках та з персональними сторінками на Facebook.

Володимир Мулик

Шукайте деталі в групі Facebook