Присвячується всім матусям, у яких росте син
Кожна (або майже кожна) жінка в світі в один прекрасний момент приймає на себе дуже важливу роль – роль мами.
Те ж стосується і чоловіків, які стають татами, але сьогодні ми поговоримо саме про мам.
Скільки щастя в маленькій грудочці! Однак, як не сумно про це говорити, але дитина колись виростає, і батькам доводиться відпускати їх в далеке плавання, хочеться їм цього чи ні. Що ж очікує мам хлопчиків?
Адже саме мами найсильніше ревнують своїх синів. Чому так важливо бути до цього готовими?
Що робити, щоб в один прекрасний момент, не опинитися один на один з валізою повалених надій і з мішком нікому не потрібної надмірної опіки?
І так, він увійшов у ваше життя. Насамперед ви вибираєте в магазині милі комбінезончики і шапочки синього кольору. Плекає, цілує крихітні пальчики і солодкі щічки. Потім шиєте або купуєте йому костюми зайчиків-котиків-піратів-ковбоїв, водите в дитячий садок, витирає сльози, мажете йодом розбиті коліна і ночі не спите у його ліжечка, коли малюк підхопив якийсь вірус. Казки на ніч, поцілунки на доріжку, капризи і прохання – список нескінченний.
Чи не встигаєте озирнутися, а син уже сидить за партою в першому класі, тепер ваш день починається зі складання портфеля в школу, а закінчується дзвінком і благанням вчительки: «Зробіть щось зі своїм Сергієм, він же всіх лупить, він же нікому проходу не дає! ». І ви робите, виховуєте, показуєте, що потрібно бути порядним, сміливим, мужнім, розумним і не ображати інших. Червонієте на батьківських зборах, в сотий раз прощаєте раптово зниклий щоденник, радієте успіхам на спортивних змаганнях.
Раптово ви помічаєте, як син росте не по днях, а по годинах, як швидко стають малі всі куплені вами речі. Син стає доросліший, тепер він розповідає про свої справи все менше, все частіше зникаючи десь з хлопцями. Ви свято вірите, що перша його любов – це гра гормонів, і що та легковажна Таня з сусіднього двору зовсім не пара вашому сину, а так, підліткова забава і не більше.
Час летить, і ось ви вже вибирає не синенький комбінезончик, а справжній дорослий костюм до останнього дзвінка і випуску, ковтаєте сльози на лінійці, коли вручають атестати, не спите жодної ночі під час вступної кампанії. А потім в вашому домі непомітно починаєш з’являтись якась Лєна, за нею Катя, після ще одна Олена, а далі ви вже навіть не намагаюся і запам’ятати їх імена. Але раптом помічаєте, що ось ця одногрупниця Аня взагалі вважає ВАШ будинок мало не своїм рідним і відкриває ВАШ холодильник, як ніби вона давно вже стала членом ВАШОЇ сім’ї. Ви нервуєте, роздратовані, але, зціпивши зуби, терпите всі витівки. А потім зауважуєте, що на думку ТІЄЇ НАЙБІЛЬШОЇ Ані, вибрана вами сорочка – “повний відстій”, що ви нічого не розумієте у відносинах, та й приготовлена вами їжа теж “так собі”.
І ось в один прекрасний день син заявляє, що більше жити з вами не має наміру, що вони з’їжджаються з Анею, і це все серйозно. Ось він уже їсть ЇЇ борщ, прислухається до ЇЇ думки, на вихідні ходить в гості до ЇЇ батьків і носить сорочки, ретельно випрані НЕЮ. Дзвінка від сина дочекаєтесь хіба що на великому святі, а візит і то рідше. Ось вони вже вибирають меню на весілля, ділять сімейний бюджет і скелетів в шафі. Далі все за розписаним сценарієм: весілля, внуки, … турботи.
Одного разу ви зайдете до кімнати сина, де залишилися тільки старі іграшки, неробочий Play Station і пара фотографій, з яких посміхається беззубий семирічний Сергійко, і зрозуміє, що … більше ніколи ви не будете для нього на першому місці. Ви поступово відійшли на другий план в його житті.
Так ось, як би сумно це не звучало, з цим потрібно змиритися і прийняти цей факт. Згадайте, ви ж і сама колись прийшли в чужий будинок і забрали у батьків їх улюбленого сина. Є дуже мудре прислів’я: «Дитина – гість у твоєму домі: нагодуй, виховай і відпусти»
. Нагодувати досить просто, виховати складніше, а ось вміти вчасно відпускати від себе улюблене чадо – завдання підвищеної складності, вищий прояв батьківської любові.
Всім мамам синів на замітку: будьте готові до того, що одного разу ваше чадо піде від вас до Ані (Тані, Маші, не настільки важливо). Процес цей закономірний, і від цього ще ніхто нікуди не подівся. І тут головне завдання – вміти відпустити сина без таємних образ, докорів, докорів сумління і ненависті до нової дівчини.
Шукайте деталі в групі Facebook
