“Прописка”: скасувати не можна залишити
Від 15 до 30 відсотків українців живуть і працюють не за місцем реєстрації. Це створює низку проблем – від неможливості скористатись законним правом голосу на виборах і до складнощів з медичним та соціальним обслуговуванням. Спроби реформувати порядок реєстрації поки що успіху не досягли. Натомість правозахисники пропонують скасувати “совкову” модель прописки, замінивши на повністю декларативну.
Експерти Аналітичного центру CEDOS провели якісне соціологічне дослідження та аналіз українського законодавства з метою визначення викликів та наслідків для держави і суспільства, пов’язаних з проблемою реєстрації місця проживання.
За підрахунками аналітиків – від 15 % (у малих населених пунктах) до 30% (у великих містах) мешканців живуть і працюють не за місцем реєстрації. Таким чином виникає низка проблем – і для держави, і для громадян.
Труднощі держави: ускладнений облік населення, перерозподіл бюджету, надання медичних та соціальних послуг.
Громадяни стикаються з: клопотом з отриманням документів, проблемами з участю у місцевих виборах, проблемами з обслуговуванням у поліклініках та інших соціально спрямованих відомствах.
Минулого року держава спробувала поміняти правила реєстрації. Та легше від того українцям не стало. Навіть отримали нову халепу у вигляді адмінштрафу за прострочку.
Чому ж українці не поспішають реєструвати своє місце проживання? Аналітики CEDOS причинами назвали наступні:
– громадянин не має власного житла, а орендодавець реєструвати відмовляється;
– складна процедура реєстрації (в тому числі — бюрократичні перешкоди у вигляді черг та необхідності все ще носити “папірці”);
– додаткові витрати (зокрема, час);
– стереотипи.
Основною причиною того, що зміни потрібно впроваджувати негайно, є суттєве та масове порушення прав людини та її основоположних свобод, що спричинено існуванням застарілої чинної системи. Задля цього і дослідження і проводили, відзначила керівник проекту Людмила Янкіна.
Мешканці і місцевий бюджет
Але тільки питаннями медичного обслуговування та голосування на місцевих виборах проблема не обмежується (хоча це дуже суттєві питання). Інший пласт проблеми – наповнення місцевих бюджетів у рамках децентралізації влади.
Значні обсяги населення, що мешкають не за місцем реєстрації, збільшують диспропорції у наповненні місцевих бюджетів. Зі зростанням внутрішньої мобільності, ці проблеми лише зростатимуть. Чинний інститут реєстрації потребує реформи,
– пояснила проблему аналітик проекту Анастасія Фітісова.
Експерт Інституту суспільно-економічних досліджень В’ячеслав Жук поставив запитання, які повязують проблему реєстрацію місця проживання та децентралізаційних процесів. За його словами, у 2016 році мало місце значне збільшення доходної частини місцевих бюджетів. Чи може це однозначно свідчити про успішність реформи децентралізації? Якою є структура податкових надходжень до бюджетів громад, і чи дотримується оптимальне співвідношення між власними доходами і переданими державою?
На думку експерта, такий підхід, коли громадянин зобов’язаний платити податки за місцем реєстрації, хоча працює у іншому регіоні – неправильний.
Якщо людині не знайшлося робочого місця у регіоні, де він народився, то це проблема місцевої влади. Це має бути для них стимул – утримати у себе висококваліфікованих працівників, щоб вони платили податки на місцях,
– уточнив Жук.
Внутрішньо переміщені особи
За останні три роки, через збройний конфлікт на Донбасі, у нас з’явилася нова категорія громадян – внутрішньо переміщені особи (ВПО). Примітно, як відзначила представник Данської Ради з питань біженців Катерина Галенко, що часом навіть українські російськомовні ЗМІ розшифровують цю абревіатуру як “временно перемещенные”. Але три роки – це вже не “временно”. І навіть більше.
Згідно останніх опитувань, більше половини внутрішньо переміщених осіб з Криму та непідконтрольних урядові частин Донецької та Луганської областей не планують повертатись, що робить інтеграцію у приймаючі територіальні громади єдиним довгостроковим рішенням для них,
– відзначила експерт.
На жаль, констатувала Галенко, існуюча система реєстрації місця проживання суттєво ускладнює таку інтеграцію. За її словами, Данська рада у справах біженців працює із проблемами, з якими стикаються внутрішньо переміщені особи, з 2015 року і наразі спостерігає, що в контексті реформи з децентралізації така проблема інтеграції може поширитись не тільки на внутрішньо переміщених осіб, але й на інші категорії внутрішніх мігрантів.
Вихід – декларативна реєстрація
Експерти вбачають можливим виходом із ситуації введення декларативної моделі реєстрації місця проживання. Тобто коли при реєстрації не потрібно доводити документально факт свого проживання. Звісно, така пропозиція має свої нюанси, за розробку і впровадження яких мав би взятися уряд.
Правозахисники, що беруть участь у дослідженні проблем реєстрації місця проживання, акцентують на важливості порушених питань і обіцяють сприяти тому, аби і у владі цю думку почули та вжили реальних заходів для її вирішення.
Нашими наступними кроками до змін, після завершення цієї частини проекту, є досягнення в державі рівня безперешкодної реалізації прав людини (таких як політичні, економічні, трудові, соціальні та інші права) за місцем її фактичного проживання. Коли людина більше не мусить їхати за місцем “прописки”, щоби проголосувати під час місцевих виборів або оформити пенсію. Коли людина є повноцінним інтегрованим членом територіальної громади, в якій вона проживає по факту,
– наголосила Людмила Янкіна.
Шукайте деталі в групі Facebook
-
У мережі розповіли про вчительку, на яку нaпaв школяр: у мережі розповіли про вчительку, на яку нaпaв школяр
-
У Польщі українця прикували до трамваю
-
Для українських шкіл затвердили новий стандарт навчання: що зміниться з 2022 року
-
Бізнесменів-коханців закопали в одну могилу: розкрито страшні подробиці вбивства в Україні