Надіялись, що Путлер у Крим “бабла” привезе? Ні, він думає про порятунок власної “шкури”!

“

Податок солідарності” для фінансової допомоги Криму сплачувати погодилися лише 15 % росіян. Вихід із кризи можливий лише шляхом повалення режиму Путлера, повернення Криму та деокупації Донбасу.

Звернувши фінансування диктатора Ассада, незабаром доведеться взятись за секвестр інших проектів. Наступною, безсумнівно, стане Україна. “Сєпари” Донбасу все ж у гарну копієчку влітають, а коли в казні настає криза, то вже не до «руSSкого міра».

Для того, щоб об’єктивно оцінити масштаби економічної кризи, яка охопила РаSSєю, досить перегорнути заголовки російських газет за останні кілька тижнів: зниження прожиткового мінімуму для росіян, про скорочення держдотацій авіакомпаніям за перевезення до окупованого Криму, про невиплату зарплат співробітникам МНС, про підвищення акцизів на паливо. Це є не що інше, як переддень майбутнього економічного колапсу.

На Заході грошей Кремлю дати категорично відмовились. У російській пресі почали лунати боязкі висловлювання про те, що треба зробити Крим самодостатнім, наприклад, розвиваючи ввічливість на півострові, посміхаючись кожному, хто прилетить до Криму відпочивати. Ці заяви свідчать лише про те, наскільки все погано. Зробити таку заяву – означає розписатись у власному безсиллі і некомпетентності, економічному інфантилізмі й відсутності будь-якого реального плану розвитку.

Вихід із кризи у путінської РаSSєї може бути лише через зміну політичного режиму, радикальні реформи, повернення Криму, деокупацію Донбасу. Це просте, з першого погляду, рішення, вступає в конфлікт з імперською свідомістю, великодержавною ідеологією. Але економічні закони не можна обдурити. Рано чи пізно вони зруйнують ті ідеологічні скріпи, на яких тримається нинішній порядок. Піонерськими зорьками і вимученими усмішка не оживити вмираючу економіку, фінал уже не за горами: пішли з Сирії – підуть і з Криму. А ось із посмішкою чи зі сльозами на очах, час покаже.

Крім того, ідеологічний мобілізаційний ресурс кримської теми сьогодні явно не той, що існував навіть рік тому: кримська ейфорія 2014 року явно минула. Поступитися чим-небудь заради кримчан росіяни не готові. Ідея, яку пропонувала низка прокремлівських політиків, запровадити “податок солідарності” для фінансової допомоги Криму, була миттєво похована. Сплачувати його в тій чи іншій формі погодилися лише 15 відсотків росіян.

Якщо вірити офіційній туристичній статистиці, два курортних сезони, які пройшли в Криму під російським триколором, не призвели до економічного підйому на півострові. Спроби держави будь-яким чином затягнути маси росіян на відпочинок до Криму особливим успіхом не увінчалися й досі. Міжнародні санкції, блокада з боку материкової України та загальна несприятлива для Росії економічна кон’юнктура перетворили його на поки що ще не занадто серйозне, але все ж таки помітне навантаження для державного бюджету.

В очах російського суспільства Крим став просто ще одним дотаційним регіоном зі своїми проблемами – такими як Мордовія, Тува чи Алтай. Розрахунок Кремля на те, що громадяни тепер будуть вічно вдячні владі за “повернення Криму до рідної гавані” та завжди схвалюватимуть її дії, видався, м’яко кажучи, наївним.

Джерела:

http://www.radiosvoboda.org/content/article/27619002.html

http://dw.com/p/1IE0y

Шукайте деталі в групі Facebook

Поширити