Надання відпусток педагогам: основні зміни в законах
Наближається пора щорічної літньої відпустки педагогічних працівників. Щоб уникнути проблем та порушення права на відпустку, важливо, щоб педагогічні та інші працівники закладів освіти, а також керівники цих закладів враховували зміни у законодавстві щодо надання відпусток, які відбулися в кінці 2023 року. Служба освітнього омбудсмена підготувала роз’яснення щодо змін, які відбулись у законах.
До основних змін, які відбулись у 2023 році, належать:
тривалість відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами за згодою сторін становить 30 днів;
перебування у відпустці без збереження заробітної плати, яка надана за згодою сторін, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку;
зміни у використанні днів щорічної відпустки в умовах воєнного стану;
надання відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку після звільнення з військової служби;
одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини;
надання грошової компенсації військовослужбовцям за невикористані щорічні відпустки.
Також відбулись зміни, які стосуються:
збереження середнього заробітку педагогічного, науково-педагогічного працівників-військовослужбовців;
відпустки на час профспілкового навчання;
відпустки до підготовки та участі в змаганнях;
перенесення вихідних та робочих днів;
обрахунку тривалості щорічної відпустки за новими правилами.
Тривалість відпусток визначається, зокрема трудовим або колективним договором
Внесені зміни до частини 1 статті 5 Закону України «Про відпустки», яка встановлює, що тривалість відпусток визначається зазначеним законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України, а тепер також і трудовим або колективним договором і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Відповідні зміни внесені й до статті 76 Кодексу законів про працю України щодо щорічних додаткових відпусток, яка визначає, що тривалість таких відпусток, умови та порядок їх надання тепер встановлюються не лише нормативно-правовими актами України, а також трудовим або колективним договором.
Зміни у наданні відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами за згодою сторін
Внесено зміни до статті 26 закону України «Про відпустки». Змінилася максимально можлива кількість календарних днів на рік відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин.
Відповідно до цих змін, така відпустка надається на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік (частина 1 статті 26 Закону України «Про відпустки»).
Тобто за рік працівник може взяти кілька разів відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин, але сумарно ця відпустка не може бути більшою, ніж 30 календарних днів на рік.
Відпустка під час збройної агресії, надзвичайних ситуацій та з інших причин
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою статті 26 закону України «Про відпустки».
Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін (частина 3 статті 26 закону України «Про відпустки»). Ця норма не зазнала змін. Але зверніть увагу на наступний підрозділ.
Важливо: перебування у відпустці без збереження заробітної плати, яка надана за згодою сторін, тепер не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Тобто з 24.12.2023 року час перебування у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами, яка тепер надається за згодою сторін терміном не більше 30 календарних днів на рік та відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, яка надається на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру – не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 9 цього Закону (частина 4 статті 26 Закону України «Про відпустки»).
Зазначені зміни внесені також до статті 84 Кодексу законів про працю України.
Зміни у використанні днів щорічної відпустки в умовах воєнного стану
Раніше частина 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлювала, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більш як 24 календарних дні, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
Ця норма залишається чинною, але, відповідно до змін, тепер за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати, що визначено абзацом 2 частини 1 статті 12 цього закону.
Відповідно до змін, у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом 1 цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати (абзац 3 частина 1 статті 12).
Але слід наголосити, що згідно зі змінами, положення другого речення абзацу другого та абзацу третього цієї частини не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників (абзац 4 частина 1 статті 12).
Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку після звільнення з військової служби
Відповідно до змін, внесених пунктом 20 частини 1 статті 25 закону України «Про відпустки», відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, – тривалістю до 60 календарних днів.
Частину 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацом 6, відповідно до якого, період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки», включається до страхового стажу.
Відпустка при народженні дитини
Також були внесені зміни до статті 77-3 Кодексу законів про працю України щодо особливостей надання відпустки при народженні дитини. Було встановлено, що одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини.
Раніше така відпустка могла надаватися працівнику-батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Тепер ця умова, відповідно до змін, підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини, що визначено пунктом 2 частини 1 статті 77-3 Кодексу законів про працю України.
Також відповідно до пункту 3 частини 1 статті 77-3 Кодексу законів про працю України відпустка при народженні дитини може надаватися одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.
Зазначені зміни внесені й до статті 19-1 закону України «Про відпустки». Звертаємо увагу, що ці зміни до Порядку надання відпустки при народженні дитини були внесені постановою Кабміну від 29 березня 2024 р. № 356 та набрали чинності з 3 квітня 2024 року.
Грошова компенсація військовослужбовцям за невикористані щорічні відпустки
Статтю 83 Кодексу законів про працю України доповнено частиною 2, відповідно до якої працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, у якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.
Середній заробіток педагогічного, науково-педагогічного працівників-військовослужбовців не зберігається
Відповідно до змін, у частині 2 статті 57 Закону України «Про освіту», у якій зазначається, у яких випадках за працівником зберігається середній заробіток, виключено слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період».
Тобто попередній середній заробіток більше не зберігається за педагогічними, науково-педагогічними працівниками в разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відпустка на час профспілкового навчання
Зміни до частини 7 статті 252 Кодексу законів про працю України визначають, що на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів з компенсацією середньої заробітної плати за рахунок профспілкової організації, за рішенням якої працівник направлений на профспілкове навчання.
Відпустка до підготовки та участі в змаганнях
Відповідно до статті 77-1 Кодексу законів про працю України, відпустка для підготовки та участі в змаганнях надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях.
Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях визначаються трудовим та/або колективним договором. Також зазначені зміни внесені до статті 16-1 закону України «Про відпустки».
Перенесення вихідних та робочих днів
Внесені зміни до статті 67 Кодексу законів про працю України. Відповідно до змін, перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим або колективним договором.
Якщо відповідне положення у трудовому або колективному договорі відсутнє, то перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації – з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.
Обрахунок тривалості щорічної відпустки за новими правилами
Зміни щодо відпусток набрали чинності з 24 грудня 2023 року.
Тому до стажу роботи, що надає право на щорічну відпустку, зараховуються наступні види відпусток, якщо працівник брав таку відпустку до 24 грудня 2023 року:
відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін за сімейними обставинами та з інших причин;
відпустка без збереження заробітної плати на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру;
відпустка в умовах воєнного стану без збереження заробітної плати без обмеження строку.
Якщо ж працівник взяв зазначені види відпусток з 24 грудня 2023 року, то час перебування у відпустках, зазначених вище у пунктах 1 і 3, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
За матеріалами
Шукайте деталі в групі Facebook
