Педагогам варто зануритись в інший світ – світ про дітей

У нас досі, коли чують «інклюзія», уявляють собі чомусь дитину з обмеженими можливостями, затримкою розвитку, девіантною поведінкою тощо.

Не вірите? Спитайте у вчителів, чи є в класі інклюзивні діти? Серйозно. Я навіть в опитуванні таке бачила.

І люди наче англійську вчать, переклад слова знають.

«Особливі освітні потреби» – це ж не про те, що ти формулу не можеш вивчити, яка тобі не факт що потрібна, або висидіти без руху нудний урок.

Це про те, що у кожного учня є індивідуальний темп, ритм, швидкість і рівень «включення» в навчальний процес.

Обдарована дитина, якій нецікаво слухати втретє те, що однокласники не можуть ніяк зрозуміти, має особливі потреби? Так, і ще які!

Діти, яким не змогли донести необхідність 17 предметів у розкладі, наскільки «включені» в кожен предмет? Є діагностика? Немає.

Ні, оті тематики, на яких базується висновок про «освітні втрати», наприклад, вони ні про що.

Точніше, про те, наскільки результат тесту корелює з суб’єктивним баченням укладача тесту без розуміння простого «а воно точно треба?»

Педагогам варто зануритись в інший світ – світ про дітей. Усіх без винятку, але такий, де кожна дитина – особлива, а дорослі намагаються це зрозуміти.

Автор:  

Людмила Булигіна, учитель інформатики, політехнічний ліцей НТУУ «КПІ».

Шукайте деталі в групі Facebook