А от практики не вистачає: про підвищення кваліфікації вчителів для роботи в 5–6-х класах НУШ
13 березня 2024 року ГО “Смарт освіта” презентувала дослідження впровадження НУШ у 5–6–х класах. Із загальним оглядом результатів можна ознайомитися за посиланням.
Нагадаємо, що дослідження складалося з кількісного опитування (анкетування) 600 вчителів та вчительок 5–6-х класів, 30 глибинних інтерв’ю з освітянами та кабінетної частини (дослідження інформації з відкритих джерел і відповідей від різних інституцій на запити).
У фокусі – поміж інших викликів упровадження НУШ у середній школі – опинилося і підвищення кваліфікації вчителів-предметників для роботи з 5–6-ми класами.
Починаючи дослідження, автори припускали, що підвищення кваліфікації предметників перед початком 2022/2023 навчального року (коли учні НУШ заходили в середню школу) не відбулося належно, адже для навчання вчителів майже не було створено ніяких умов. Багато можливостей забрала повномасштабна війна, відтак варто зважати й на загальне виснаження освітян та різну безпекову ситуацію в регіонах.
На користь гіпотези свідчили й такі факти:
✔ брак фінансування у 2022 році (через секвестр бюджету не було можливості залучити тренерів-практиків);
✔ переважно дистанційний формат підвищення кваліфікації, через що наочний розгляд практичних кейсів роботи в класах був неможливий;
✔ втрачений час на підготовку до впровадження реформи в 5–6-х класах через загальне ставлення до НУШ попереднього керівництва МОН.
Ба більше, за гіпотезою колективу, така ситуація могла зберігатися і на початок 2023/2024 навчального року.
Однак не всі припущення підтвердилися. У цьому матеріалі читайте про такі аспекти підвищення кваліфікації для роботи в 5–6-х класах НУШ:
✔ 96 % вчителів 5–6-х класів пройшли підвищення кваліфікації: як вони оцінюють його якість, свої знання, чого їм бракувало?
✔ Практичні кейси й сучасні підходи: у чому вчителі потребують підтримки і як можна покращити підвищення кваліфікації щодо впровадження НУШ?
✔ Відсутність тренерів-практиків і питання недоброчесності: які проблеми пов’язані з фінансуванням підвищення кваліфікації щодо впровадження НУШ у 5–6-х класах?
СКІЛЬКИ УЧИТЕЛІВ ПРОЙШЛИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ І ЧИ БУЛО ВОНО ЕФЕКТИВНИМ
96 % учителів/ок пройшли цільове підвищення кваліфікації для роботи з 5–6-ми класами НУШ, відповідно до результатів опитування.
Ми вирішили порівняти ці дані з тими, якими володіють офіційні інституції у сфері освіти. На наш запит Інститут модернізації змісту освіти надав таку відповідь:
1. У 2021/2022 навчальному році (до 26 серпня 2022 року) було проведено чотири курси підвищення кваліфікації щодо впровадження нового Державного стандарту базової середньої освіти у 5–6-х класах. На перші три загальні онлайн-курси сумарно зареєструвалися 30 303 особи (учасники можуть повторюватися на різних курсах), а отримали сертифікати – 15 280 осіб. На четвертий курс – для керівників пілотних закладів – зареєструвалися 140 осіб, завершили – 90. Онлайн-формат, безумовно, міг позначитися на якості знань і взаємодії в навчальних групах (у вчителів, як побачимо з відповідей на питання анкети, є запит на практичні кейси й обмін досвідом).
2. З 1 серпня 2022 року до 1 липня 2023 року інститути післядипломної педагогічної освіти різних областей організували навчання для 36 113 осіб за всіма освітніми галузями саме щодо впровадження НУШ:
Аспект, на який варто звернути увагу:
ці дані давали б загальну картину, якби ми знали кількість учителів/ок в Україні, що викладають саме в 5–6-х класах – у розрізі освітніх галузей. Але державні інституції не мають таких даних
(Інститут освітньої аналітики збирає лише статистику щодо вчителів/ок 5–9-х класів загалом), тож неможливо точно визначити, який відсоток учителів/ок, що впроваджують реформу НУШ у середній школі, пройшов цільове навчання. Збір таких даних допоміг би прояснити ситуацію.
За якими критеріями вчителі обирали курси?
Важливо було з’ясувати, які чинники впливають на вибір курсів підвищення кваліфікації й чи не є цей процес насправді “вибором без вибору”.
Для цього до анкети включили питання про чинники обрання конкретного курсу підвищення кваліфікації. Респондент/ки могли обрати декілька варіантів відповіді.
Результати опитування демонструють великий запит на практичну спрямованість навчання на курсах підвищення кваліфікації щодо впровадження НУШ.
Важливо наголосити: сумарно 86,3 % учителів/ок вважають, що набутих під час підвищення кваліфікації знань їм достатньо для впровадження НУШ у 5–6-х класах. Лише 8,5 % опитаних вважають, що набутих на курсах знань їм не вистачає. 5,2 % респондентів/ок не змогли визначитися із відповіддю.
Однак відповіді на наступні питання свідчать, що набуті знання можуть бути недостатні й несистемні.
Наше припущення полягає в тому, що якість підготовки предметників, попри масовість у 2023 році, усе-таки не досягала належного рівня, однак учителі до такої міри втомлені й виснажені, що не хочуть прямо зізнаватися, що чогось не знають, аби їх не скерували на додаткове навчання в позаробочий час.
Зокрема, під час опитування респондентам/кам було запропоновано обрати з 13 навичок, методів та умінь, ті, які вони розглядали на курсах підвищення кваліфікації та якими навчилися користуватися під час цих занять.
Попри те, що вчителі могли обрати будь-яку кількість відповідей, жоден із запропонованих варіантів не набрав і половини голосів опитаних.
Учителі/ки найчастіше обирали як опановане (“навчилися використовувати на курсах підвищення кваліфікації”):
Навички, які респонденти/ки найчастіше навчилися використовувати під час курсів підвищення кваліфікації для роботи з 5–6-ми класами НУШ, майже не залежали від того, які з трьох найпопулярніших курсів підвищення кваліфікації вони закінчили. Отже, можна припустити, що три найпопулярніші організатори курсів підвищення кваліфікації (про них розповімо далі) викладають приблизно за однаковою програмою та надають послуги приблизно однакової якості.
Про те, що вчителі/ки вважають найкориснішим на курсах підвищення кваліфікації, в анкеті запитували двічі, сформулювавши питання по-різному:
✔ “Які з наведених тем на курсах […] Ви вважаєте найбільш актуальними в контексті НУШ?”,
✔ “Нижче наведений перелік тем, які потенційно можуть розглядати на курсах […]. Про що Вам було б найкорисніше дізнатися?” (до десяти відповідей; у другому випадку список був розширений).
Ось які відповіді були в топі за трьома питаннями:
Те, що методи оцінювання (як і організація групової роботи) опинилися і серед опанованого, і серед потрібного, може свідчити, що цих знань учителям/кам усе-таки бракує: їх навчали оцінювати досягнення учнівства “по-новому”, але, імовірно, освітяни/ки не почуваються в цій темі достатньо впевнено.
ЧОГО НАЙБІЛЬШЕ ПОТРЕБУЮТЬ УЧИТЕЛІ ПІД ЧАС ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ?
Сучасні підходи до навчання в НУШ
Найгострішою потребою є практична орієнтованість навчання. З цієї само царини – і запит на вивчення сучасних підходів до навчання в НУШ. Цей висновок з анкетування підкріплюють і глибинні інтерв’ю, під час яких респондентки зазначали, що на курсах підвищення кваліфікації отримали такі корисні з практичного погляду навички:
✔ застосовувати систему оцінювання;
✔ проводити вправи, які розвивають емоційний інтелект;
✔ використовувати актуальні для НУШ методи викладання;
✔ інтегрувати предмети;
✔ проводити практичні заняття відповідно до профілю вчителя;
✔ стимулювати учнів до висловлювання й аргументування власної думки.
Водночас, за повідомленнями респонденток, на курсах підвищення кваліфікації забракло:
✔ практичних порад і кейсів під час лекцій;
✔ навичок застосування нових комп’ютерних технологій;
✔ докладнішого роз’яснення методу оцінювання в НУШ;
✔ складнішого й докладнішого розгляду окремих тем – таких, як “комп’ютерна грамотність”;
✔ навчання через спостереження за тим, як проводять уроки в класах НУШ інші вчителі/ки.
А то воно переважно теорія-теорія, наскрізні лінії, формування компетенцій і тому подібне. А от практика, саме як його правильно застосувати, як його краще було б донести дітям, от практики не вистачає. Щоби більше прикладів було, більше елементів якихось показано, як треба його зробити, більше методики.
(Респондентка 3 першої хвилі, учителька географії та природознавства).
Респонденти/ки різних предметів висловлювали запит на конкретніші рекомендації, які можуть їм знадобитися на практиці під час роботи в класах НУШ.
Ось, наприклад, по тому ж формувальному оцінюванню. Я не знаю, скільки я передивилася різних вебінарів, різних курсів для того, щоб сама собі все-таки вияснити; хтось щось говорить, дуже гарні, яскраві презентації, дуже красиво, помпезно, а конкретики ніякої. Вчитель провів дві години на тому заході, а вийшов і не знає, що йому робити.
(Респондентка 10 другої хвилі, учителька української мови й літератури).
Враховуючи ці зауваження, ми подивилися на Типову програму підвищення кваліфікації вчителів закладів загальної середньої освіти, які впроваджують новий Державний стандарт базової середньої освіти. На основі цієї Типової програми мають створювати свої програми суб’єкти підвищення кваліфікації. Видається, що вона не відповідає запиту вчителів/ок, адже їхні основні напрями зацікавлень – це сучасні підходи до навчання в НУШ і конкретні методи та прийоми викладання предметів.
І якщо на організацію навчального процесу з предметів чи інтегрованих курсів програма пропонує відвести 16 годин, то на сучасні підходи – лише 2 години.
Суб’єкти підвищення кваліфікації можуть змінювати обсяг навчання з певних модулів, однак було б ефективніше, якби програма одразу пропонувала орієнтований розподіл, адекватний потребам педагогів.
Онлайн-навчання
Ще одна проблема пов’язана з підвищенням кваліфікації щодо викладання онлайн. Як засвідчило опитування, в освітян/ок лишається велика потреба в опануванні цифрових технологій. Однак в умовах, коли значна частка шкіл викладає в дистанційному або змішаному форматі (або в будь-який момент муситиме на них перейти), менш ніж половина опитаних учителів/ок (44 %) детально розглядала на курсах підвищення кваліфікації методи роботи в умовах онлайн-навчання. Близько 40 % розглядало методи викладання в дистанційному форматі лише побіжно (відповідь не залежала від формату, у якому вчитель/ка викладає зараз). Решта не розглядала такої теми або не може пригадати такого досвіду (сумарно 15,3 %).
Відповіді на питання з інших блоків, а також результати глибинних інтерв’ю засвідчили, що вчителі/ки досі нагально потребують як підтримки у викладанні онлайн (методичної й технічної), так і готових розробок для роботи в дистанційному форматі.
Пропозиції освітян та освітянок
Опитані вчительки під час глибинних інтерв’ю висловили такі пропозиції щодо покращення курсів підвищення кваліфікації з упровадження НУШ у середній школі:
✔ курси мають бути в очному форматі, адже вони ефективніші;
✔ лектори мусять мати досвід роботи в школі й надавати практичні поради, які враховували б реальні можливості шкіл, зокрема матеріальні;
✔ потрібно більше часу на опанування матеріалу (зменшити інтенсивність роботи шляхом збільшення тривалості курсів);
✔ після завершення навчання респонденткам потрібен посібник із матеріалами курсу (він міг би містити приклади застосування вивчених методів і підходів, список компетентностей і практичні поради, як їх розвивати, приклади вправ, які можна провести на заняттях із дітьми).
Збірник із конкретними прикладами вправ, методів, різних прийомів, які би якраз і забезпечували те, що вони – маю на увазі укладачів програми НУШ – те, що вони планували, щоб відбулося з дитиною в школі, між учнем і вчителем. Ось на такому-то уроці, на такому-то етапі уроку, ось так зробити. Тому що навчання вчителів працювати в 5-х класах не було настільки ефективним, мабуть, як теоретично вони вважали.
(Респондентка 4 першої хвилі, учителька української мови та літератури).
ФІНАНСУВАННЯ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ 5–6-Х КЛАСІВ: ВИКЛИКИ, РІШЕННЯ І ПРОБЛЕМА ДОБРОЧЕСНОСТІ
Після початку повномасштабної війни у 2022 році субвенцію на впровадження реформи “Нова українська школа” переспрямували на інші потреби (Постанова Кабміну від 10.03.2022 № 245 “Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету”). Ідеться про 1,57 млрд грн, з яких, серед іншого, мало фінансуватися і підвищення кваліфікації предметників для роботи за НУШ у базовій середній школі.
Отже, ІППО й АНО, які досі лишаються найпопулярнішим провайдером таких послуг, цих коштів не отримали.
З огляду на проблеми з фінансуванням, ми припускали, що більшість опитаних проходила підвищення кваліфікації на курсах від громадських організацій, чи на платних курсах від різних провайдерів.
Але, як показало опитування, це не так. Серед суб’єктів, які надавали послуги з підвищення кваліфікації щодо впровадження нового Державного стандарту базової середньої освіти в адаптаційному циклі, першість зберігають однаково ІППО/АНО.
Отже, інститути підвищення кваліфікації змогли провести навчання для освітян/ок попри брак цільового фінансування. У зв’язку із секвестром бюджету 2022 року, ІППО й АНО переважно не змогли залучити тренерів/ок з-поза свого штату. Це, безумовно, позначилося на якості наданих послуг. У межах кабінетного дослідження ми розіслали запити в усі обласні ІППО й АНО. Насамперед нас цікавило, хто виконував роль тренерів/ок, поки не було цільового фінансування на підвищення кваліфікації для впровадження НУШ (2022/2023 навчальний рік). Принагідно хочемо подякувати установам, які надали відповідь – їх була більшість (відповідей не надали лише ІППО/АНО з 3 областей).
Наприклад, у відповіді на запит від Чернігівського ІППО згадано “численні запити педагогів області”, які спонукали провести додаткове навчання, зокрема для педагогів-тренерів. Деякі ІППО у відповідь на запити зазначили, що знайшли змогу залучити “зовнішніх” тренерів-практиків навіть перед 2022/2023 навчальним роком. Та здебільшого курси в той рік усе-таки проводили співробітники/ці ІППО, і це могло призвести до невдоволення вчителів/ок браком практичного складника навчання.
Зокрема, у глибинних інтерв’ю декілька респонденток, які мешкають у різних частинах країни та проходили різні курси підвищення кваліфікації, нарікали на такі аспекти, як низька професійність лекторів/ок курсів і брак у них практичного досвіду викладання дітям у школах. Непрофесійність лекторів, однак, була не систематичною проблемою конкретних організаторів курсів, а недоліком окремих лекторів.
Мені здавалося, що ті, хто навчає, самі ще не розуміють, чого вони мають навчити нас, учителів. І говорили ніби багато, а конкретики було надзвичайно мало.
(Респондентка 4 першої хвилі, учителька української мови та літератури).
Вибачте, якщо людина ніколи не працювала в школі, то трошечки дивуєшся, що людина це все заплановує, наприклад, на урок, що вона це може й що це дитина може. Бо просто розумієш зі сторони, що дитина це не здатна робити. Добре, якби читали курси ті люди, які працювали в школі.
(Респондентка 11 першої хвилі, учителька української мови та літератури).
Зараз, завдяки поверненню субвенції, триває або вже завершилася підготовка залучених педагогів-тренерів на базах ІППО й АНО. До цього навчання долучені регіональні супервізори/ки впровадження НУШ (“Типове положення про проведення супервізії впровадження Концепції “Нова українська школа””).
Відповіді на питання про те, які категорії залучають як тренерів-педагогів не з-поміж співробітників ІППО/АНО, ми узагальнили в табличці за посиланням.
У більшості закладів навчання для вчителів щодо впровадження нового Державного стандарту базової середньої освіти проводили як працівники ІППО/АНО, так і тренери/ки не з-поміж співробітників/ць закладів – при чому в деяких випадках ідеться навіть про період перед початком 2022/2023 навчального року, коли відповідного фінансування не надавали.
Якщо узагальнити інформацію від ІППО/АНО, то тренерами можуть бути:
✔ учителі/ки пілотних шкіл;
✔ учителі/ки шкіл області, відомі запровадженням передових методів навчання (кандидатури мають подавати ОТГ);
✔ розробники/ці модельних програм;
✔ автори/ки підручників;
✔ працівники/ці ЦПРПП та інклюзивно-ресурсних центрів;
✔ члени/кині неурядових громадських організацій;
✔ викладачі/ки закладів вищої освіти, зокрема тих, які забезпечують навчання фахівців педагогічних спеціальностей (цей варіант взаємно вигідний, адже представники/ці таких вишів зможуть за основним місцем роботи впроваджувати нові підходи в навчання майбутніх учителів/ок на базі набутого досвіду).
Таке розмаїття напрямів дає змогу покрити чимало аспектів діяльності вчителів/ок НУШ, однак, на жаль, це узагальнений список: не в усіх областях тренерами/ками є всі зазначені категорії запрошених працівників/ць. На нашу думку, рекомендація цього узагальненого списку як орієнтовного закрила б більшість потреб учителів/ок – і методичних, і в актуальних знаннях із предмета, і в розвитку критичного мислення, громадянської свідомості тощо.
У відповіді Львівського ІППО містилося важливе зауваження, що “кандидатури тренерів-педагогів подавали органи управління освітою територіальних громад”. Така практика видається продуктивною: у громадах знають, які з педагогічних працівників/ць найактивніші, найдосвідченіші, мотивовані розвиватися, ділитися й обмінюватися досвідом тощо. Це підхід, який варто радити.
Те, що більшість освітян/ок пройшла цільове підвищення кваліфікації для роботи в 5–6-х класах НУШ в ІППО/АНО, може свідчити не так про популярність чи високу якість послуг, які надають ці інституції, а про системну проблему із розподілом коштів на підвищення кваліфікації. Механізм “гроші ходять за вчителем” на практиці майже не працює. Докладніше – у відповідній публікації на сайті “НУШ”.
Водночас попри брак цільового фінансування від держави, 22 % вчителів/ок пройшли курси від громадських організацій.
Ми припускали, що для певної частини вчителів/ок перешкодою до підвищення кваліфікації щодо роботи в 5–6-х класах НУШ могла стати необхідність самостійно оплачувати курси. Однак це припущення підтвердилося лише частково: ФОП і ТОВ становлять незначну частку в загальній вибірці провайдерів послуг із підвищення кваліфікації.
16,5 % респондентів повідомили, що вони мусили оплатити проходження курсів підвищення кваліфікації з власних коштів. А для 75 % опитаних вчителів/ок проходження курсів підвищення кваліфікації для роботи у 5–6-х класах НУШ виявилося повністю безплатним: витрати покрила держава (найімовірніше, ідеться про ті курси із впровадження НУШ, які ІППО й АНО змогли провести в межах свого звичайного фінансування, без субвенції). Приблизно 5 % вчителів/ок змогли пройти курси підвищення кваліфікації коштом донорських організацій.
Заплатити за отримання сертифіката (пройшовши курси) довелося 8 % вчителів. Ця цифра цікава з огляду на те, як опитані відповіли на сенситивне питання, спрямоване на виявлення випадків академічної недоброчесності під час підвищення кваліфікації:
Є багато причин, чому вчителі можуть купувати сертифікати про підвищення кваліфікації без відповідного проходження курсів. Бувають випадки, коли без цього не обійтися. Наприклад, організатор курсів вимагає грошей і не хоче проводити справжнє навчання, або самостійно пройти підвищення кваліфікації не було можливо через сімейні обставини. Чи були Ви вимушені коли-небудь платили за отримання сертифіката про підвищення кваліфікації без відповідного проходження курсів?
Учителів/ок, які відповіли на це питання ствердно, у вибірці щонайменше 6 %. Однак їх кількість може сягати й 16 %, з урахуванням 10 %, які обрали варіант відповіді “складно відповісти”. З огляду делікатність питання респонденти/ки могли не хотіти відповідати прямо навіть за умов конфіденційності. Малоймовірно, що показник у 10 % у варіанті “складно відповісти” зумовлений складністю в розумінні питання: воно було чітким і стосувалося наявності чи браку особистого досвіду. Докладніше про причини та наслідки купівлі документів про підвищення кваліфікації – у публікації на сайті освітнього омбудсмена.
Отже, зусилля учителів/ок і працівників/ць ІППО у 2022 році, а особливо повернення фінансування у 2023-му, забезпечили якщо не належний, то принаймні мінімально достатній для продовження реформи НУШ рівень підвищення кваліфікації (ознайомлення із загальними засадами, опанування певних підходів, технік оцінювання тощо).
Посилення цієї роботи надалі має бути максимально орієнтованим на практику, насамперед і щодо дистанційного навчання, щоб дати вчителям готові інструменти для роботи й розвантажити їх в умовах постійного стресу.
Крім того, згідно з роз’ясненнями МОН, із поверненням фінансування міністерство очікує, що навчання пройдуть усі учителі/ки, які запроваджують НУШ у 5–6-х класах (навіть ті, які вже навчались у попередні роки), та вчителі/ки пілотних 7-х класів. На нашу думку, важливо буде промоніторити кількість (і відсоток від загальної кількості) учителів 5–6-х класів, які пройдуть таке навчання, а також з’ясувати в них, наскільки корисним воно було, як його можна покращити тощо.
Ірина Пасько, “Нова українська школа”
Титульне фото: ГО “Смарт освіта”
Дослідження проводилося за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.
Звіт відображає позицію авторського колективу й не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду “Відродження”.
Це дослідження було представлене ГО “Смарт Освіта” в межах Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст дослідження є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Шукайте деталі в групі Facebook
