Вчитель початкових класів розповів, що його дратує в школах України
Антон Атаманчук, молодий вчитель початкових класів і освітній блогер, який має понад 100 тисяч підписників у ТікТок, поділився, що його найбільше дратує у вчителюванні. Педагог викладає уривки зі своїх уроків у мережу, а також показує, які взаємини має зі своїми підопічними у класі.
Вчитель у проєкті LUKI розповів, що найбільше його дратує те, коли питають, чому він працює педагогом, мовляв, ця професія потребує сталевих нервів і має маленьку винагороду. Він наголошує, що будь-яка робота потребує зусиль, вмінь, навичок, нервів тощо. Пропонуємо ознайомитись з іншими тезами, які дратують молодого класовода.
Діти мають звертатись до вчителя лише на “ви”
Першокласники іноді не мають уявлення, як звертатися до дорослих, і можуть казати до педагога “ти”. Але, за словами Атаманчука, це дуже круто, адже показує ставлення до нього як до близької людини. Звичайно, якщо це чують старші педагоги, в них одразу виривається: “Як це? Вчитель тобі не рівня. Це не етично, культура спілкування відсутня. Ти можеш звертатися до дорослих тільки на “ви” або “мовчи, коли дорослі говорять”.
“Дитина вчиться висловлювати свою думку, а ви затикаєте їй рота. Тоді, коли з дитиною будуть робити жахливі речі, вона закриє рота, тому що ви її так навчили. Називайте мене як хочете, головне працюйте, старайтеся і робіть те, що треба”, – ділиться освітній блогер.
Несучасні та нецікаві матеріали у навчанні
Якщо дитині пропонують несучасні матеріали, наприклад тексти про юнатів, то вона не буде вчитись, зазначає Атаманчук. За його словами, в першачків немає розуміння, хто такі юні натуралісти, і вони не будуть цікавитися такими знаннями.
Стереотип про гендерну нерівність
Освітній блогер ділиться, що дратує стереотип, що вчителем початкових класів може бути лише жінка, мовляв, чоловік не може дати особливої любові дітям. Проте він зауважує, що це залежить не від статі, а від людини. Навпаки, за його словами, це гарний досвід, коли діти можуть проводити час не лише з жінками – мамами або бабусями.
Люди страждають біполярним розладом
Вчитель ділиться, що зранку колеги можуть казати, що він молодий і нічого не знає, а тільки проводить ігрові активності. А в обід звертаються до нього по допомогу й питають, як він робить якісь вправи зі школярами.
Стереотипи щодо збирання грошей
Класовод розповідає, що, обираючи між ролетами, 3D-принтерами, новітніми мікроскопами та СТЕМ-лабораторіями, обере ролети. За його словами, сучасна матеріально-технічна база найчастіше стоїть і чекає, коли її спишуть. А за державним стандартом, ролети не передбачено. Проте, на думку вчителя, краще спочатку забезпечити заклад освіти базовими речами, а вже потім гнатися за сучасним обладнанням.
Дуже дивні підручники
Атаманчук зараз класовод третього класу, і на одному з уроків за програмою потрібно було виконати завдання – розглянути фото та відповісти на запитання. На малюнку було зображено хлопчика та дівчинку в інвалідному візку, які гралися мʼячем.
“Запитання “Що тебе здивувало на фото?” Мене і моїх дітей нічого не здивувало. Наступне запитання – “Як ти думаєш, чи щаслива дівчинка, чи щасливий хлопчик? Чи зручно їм гратися?” Чесно, хотілося заклеїти цю вправу білим аркушем. Діти запитували, чому дівчинка, в якої є друг, вона грається з ним у мʼяч і надворі осінь, має бути нещасливою”, – обурюється педагог.
Він запитується, навіщо вкладати у голову дитини з інвалідністю, що в неї щось не так у житті. Краще, на думку вчителя, вкладати ідею про те, що всі потребують якихось спеціальних освітніх умов. Він додає, що аби в кожному параграфі були зображення з дітьми, які мають інвалідність, і тоді діти розуміли б, що є такі люди і це нормально.
Посадіть на першу парту
Освітній блогер розповідає, що в класі 28 дітей, а перших парт – 5, до того ж одномісних. Коли батьки зрозуміли, що я нічого не роблю з їхніми проханнями про те, аби учні сиділи на перших партах, почали масово приносити довідки, що “у дітей пропав зір”, яких виявилося більше, аніж три перших ряди. Тож тепер, ділиться педагог, раз на місяць відбувається “масове переселення народів” – діти міняються місцями.
НУШ – крутезна штука
Нова українська школа передбачає інтеграцію однієї теми через всі предмети. Наприклад, якщо з одного предмету вивчається тема правил дорожнього руху, то вона буде задіяна і на всіх інших уроках. Атаманчук зазначає, якщо щось не працює, значить це не НУШ. Він підкреслює, що є дві типові освітні програми – Савченко і Шияна.
“Савченко – це не НУШ, бо там немає ніякої інтеграції. Має бути комплект підручників, одного видавництва, які врахували те, що все потрібно інтегрувати. Програма Шияна це зробила. А моя особиста рекомендація – це підручники “Літери”. Це сучасно, легко, цікаво, з методичним безкоштовним супроводом. Є все”, – ділиться педагог.
Бюрократизм
Педагог розповідає, що дуже дратує постійна величезна кількість паперів, звітів, таблиць, журналів, які нікому не потрібні.
“У мене постійно зауваження, що я цього не роблю. Ну вибачте, я працюю, у мене діти не навчені”, – зізнається Атаманчук.
“Ти ж вчитель”
Освітній блогер зазначає, що багато стереотипів повʼязують із професією вчитель. Зокрема, що не можна лаятися, потрібно відповідно одягатися тощо.
“Я вчитель з понеділка по п’ятницю з 8:30 до 13:10. В інший час я людина, яка обирає самостійно, як і що робити. Якщо мені захотілося випити алкоголь чи попалити – я буду це робити. Якщо я захочу одягнути щось, що не входить у парадигму того, як має виглядати вчитель, я вдягну це, і ніхто нічого не зробить. Якщо я захочу зробити татуювання чи зачіску жовтого кольору – мене ніхто не зупинить. Покажіть норми, які забороняють щось із вищепереліченого”, – зазначає педагог.
Дитина – це не квіточка, яку потрібно поливати і час від час повертати до сонечка
Атаманчук розказує, що багато дітей ідуть не готовими до школи. І тоді “виникає ще одна бісячка” від батьків, мовляв, чому вони самостійно вдома мають щось робити з дитиною.
“Домашнього завдання у перших класах не задають, проте я попередив на зборах, що даватиму рекомендації, що робити вдома, тим дітям, яким це потрібно. Троє з п’яти дітей не виконували їх, і це призвело до того, що ці учні не пишуть, не читають, не говорять. Вони просто приходять у школу як до пункту перетримки дітей”, – розповідає педагог.
Він додає, що зі школярами потрібно працювати на прикладі розмальовок, пояснювати, де не можна заходити за лінію, як зафарбовувати тощо. За словами класовода, є базові речі, які потрібна вміти дитина, аби йти до першого класу.
“Коли батьки говорять: “Чому ми маємо займатися вдома школою”, я відповідаю: “А чому я маю займатися підготовкою до школи в школі?” – обурюється Атаманчук.
Домашні завдання мають бути такими, щоб школяр виконав їх самостійно
Вчитель ділиться, що часто чує дорікання від колег, що задає занадто легкі завдання. Проте, зазначає, що просить відчепитися від нього, адже задає те, що діти зможуть зробити вдома самі. Підкреслює, що робити за дітей домашку не потрібно. Максимум – це пояснити умову завдання.
Шукайте деталі в групі Facebook
