Л. Сердюковська: підхід до навчання зовсім не змінився
Автор: Людмила Сердюковська, економіст, письменниця.
А знаєте, у яку тему я майже повністю занурена протягом цього важкого року? Це наша освіта, точніше, освітня шкільна програма 6 класу. Так, я сумлінно пройшла абсолютно всі підручники з усіх предметів, мені можна хоч зараз на іспити.
А ще тепер я самонадіяно можу вважати себе експерткою з освіти підлітка та робити певні висновки, не завжди втішні. Хто в темі, гадаю, буде цікаво.
Перш за все, я не можу сказати, що освітня програма не змінилася з радянських часів. Звичайно, там з’явилося багато сучасного та корисного. Але найголовніше, що зовсім не змінилося, як на мене, – це підхід до навчання.
Інформація, яка подається – за структурою той самий величезний набір понять та фактів, майже повністю відірваний від життя. Акцент на запам’ятовування, а не на мислення. Отримані знання залишаються просто знаннями, майже ніде не вказаний шлях їх застосування.
І на противагу цьому сучасні діти. Обізнані, практичні, з безліччю інших джерел отримання інформації. Їх неможливо примусити щось вчити, тільки замотивувати.
Це нам було достатньо суворих вказівок батьків та вчителів: «Треба вчитися!» Чому треба, кому треба – ніхто нікому не пояснював, ми просто знали, що треба, і все.
А зараз зовсім інша справа. Майже перед кожним уроком, перед кожною новою темою дитина ставить мені питання, вголос або за замовченням: «Де це мені знадобиться? Навіщо мені це вчити?»
І повірте, буває дуже складно дати гідну відповідь (особливо, коли виявляється, що сама вже геть все забула зі шкільної програми, і воно жодного разу не знадобилося до сьогоднішнього дня). При цьому питання ставляться не навмання, а повністю осмислено. Наприклад, жодного разу не прозвучали сумніви щодо необхідності вивчення англійської, бо вона всюди…
Якщо сучасна дитина не бачить практичної користі від процесу навчання, матеріал засвоюється дуже важко. Щоб опанувати проценти, ми йшли до магазинів, знаходили акції та знижки й тренувалися перевіряти, чи співпадають вказані проценти зі зниженою ціною. А потім ще брали рекламні брошури у банках і гралися з відсотками по кредитах та депозитах.
Поняття відносної вологості та атмосферного тиску набули змісту тільки після того, як ми знайшли їх у прогнозі погоди на gismeteo та спостерігали за змінами протягом тижня.
А зацікавитися мохом з біології нам допомогла волога погода, бо він були всюди – бери та розглядай через лупу. А ще – упаковка Ісли – пастилок від кашлю в домашній аптечці з великим надписом «екстракт ісландського моху».
Це все, звичайно, дуже цікаво та весело, але розумієте, у чому справа. Це видався такий сумний рік, що в мене роботи майже не було, проте були час та натхнення влаштовувати ці танці з бубном навколо шкільної програми.
Наступного навчального року я зовсім не впевнена, що зможу повторити свій відчайдушний подвиг. А всі ці кейси мають бути вже закладені у програмі. Не безглузді задачі по типу «тридцять три землекопи», а реальні ситуації з життя. Ціль не напхати «знаннями» під зав’язку, а навчити ними користуватися.
Ну, і наостанок, раптом хтось захоче перевірити свою ерудицію – декілька питань зі шкільної програми 6 класу. І водночас спробуйте відповісти: «А де все це мені знадобиться?»
1. У результаті якого процесу утворилися гори Анди?
2. Які риси характеризують козака Мамая як «людину бароко»?
3. Яке покоління переважає в життєвому циклі плаунів та хвощів: гаметофіт чи спорофіт?
4. До якої тематичної групи належать міфи давніх індіанців, використані Генрі Лонгфелло в поемі «Пісня про Гаявату» (правда ж, ви всі пам’ятаєте, що міфи бувають етимологічні, космогонічні, есхатологічні, календарні, історичні та героїчні?)
Шукайте деталі в групі Facebook
