Готуємося до Великого посту 2022: 13 лютого – неділя митаря та фарисея
Перша неділя (13 лютого 2022 року) – неділя митаря та фарисея. А тиждень з 13 по 20 лютого – це тиждень митаря та фарисея.
Православна церква починає готувати вірян до Великого посту заздалегідь, налаштовуючи на роздуми про спасіння та шлях до Бога разом з ним.
За два тижні до початку Великого посту, щонеділі під час проповіді священики читатимуть притчі Ісуса Христа, а роздумам про зміст тієї чи іншої притчі присвячують весь тиждень.
Перша неділя (13 лютого 2022 року) – неділя митаря та фарисея. А тиждень з 13 по 20 лютого – це тиждень митаря та фарисея.
Друга неділя (20 лютого 2022 року) – неділя блудного сина. Тиждень з 20 по 27 лютого – тиждень блудного сина.
Притчі Христові – справа для душі
Особливість притчі, яку розповідав людям Ісус Христос, у тому, що вона має багато значень та яскраву образність, яка завжди полемічна та загадкова.
За апостолом Павлом, у людині живуть дві суті:
– “зовнішня” (тіло)
– “внутрішня” (душа).
Зовнішня суть старіє, хворіє та зникає, а внутрішній образ вірянина з роками тільки оновлюється та набуває краси.
Саме до “внутрішньої” людини (до душі) і звертався Христос у своїх притчах. І зрозуміти притчі можна лише серцем, омитим молитвою та покаянням.
13 лютого, у неділю, у храмах згадуватимуть “Притчу про митаря та фарисея.
Притча про митаря та фарисея
“Два чоловіки прийшли до храму помолитися. Один був фарисей, а другий – митар.
Фарисей, ставши спереду, молився так: “Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю”.
А митар стояв віддалік. Він не смів навіть очей звести до неба; але, б`ючи себе в груди, говорив: “Боже, будь милостивий до мене, грішного!”
Ісус Христос сказав: “Кажу вам, що цей (митар) пішов до дому свого виправданий більше, ніж той (фарисей): бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться”.
Фарисей: добрі справи, але гордість
Фарисеї – шановані молитовники єврейського народу. За часів Христа вони мали найкращу освіту та забезпечення, жили по закону Мойсея (виконували всі правила та вичитували всі необхідні величезні молитви). Фарисеї і досі існують в Ізраїлі, знаходяться на повному забезпеченні держави заради того, щоб тільки молитися за єврейський народ. Життя фарисея сповнене постійним виконанням правил та молитов, самодисципліни та контролю.
Але на жаль, навіть добрі справи не гарантують того, що людина не впаде у гріх. Це може статися будь-коли. Навіть виконуючи справи Божі та молитви, людина може занадто піднестися, загордитися. Саме так сталося і з фарисеєм: “Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю”
І все це – гордість – головний, найстрашніший з гріхів. Гордість перетворила красеня ангела Денницю на страшного диявола, ненависника усіх людей. Гордість відокремлює людину від інших, порівнює та принижує інших, возвеличуючи себе.
Тому для Бога немає нічого мерзотнішого, ніж гордість. Бо кожне його творіння – людина, чи тварина, чи рослина – це унікальна, неповторна та незрівнянна ні з чим краса.
Митар: погані справи, але велике каяття
Митарі були найогиднішими євреями серед народу Ізраїля. Вони збирали податки будь-якою ціною, відбирали останнє, що було в родині, аби тільки віддати це римському кесарю. Митарі були багаті, але прокляті народом, тому зазвичай на цю справу погоджувалися люди, які не мали співчуття до інших та взагалі жили без моральних цінностей. Життя митаря зазвичай було життям мерзотника та грабіжника. Але у притчі Христа митар веде себе геть по-іншому.
По-перше, він приходить до храму, що серед митарів зазвичай не практикувалося.
По-друге: у храмі митар поводився дуже дивно: “стояв віддалік. Він не смів навіть очей звести до неба; але, б`ючи себе в груди, говорив: “Боже, будь милостивий до мене, грішного!”
І далі Христос говорить: “цей (митар) пішов до дому свого виправданий більше, ніж той (фарисей): бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться”.
Тобто для Бога важливе, щось інше, ніж для людей. Він бачить та дивиться у саме серце, на суть покаяння.
Головне у Притчі про митаря та фарисея
Притча про митаря та фарисея говорить про основи християнського життя: працювати, як фарисей, молитися, як митар та уникати гріха.
Недаремно молитва митаря “Боже, будь милостивий до мене, грішного!” вважається однією з головних молитов, і не менш дієва, ніж “Отче наш”.
Єдине, що треба не забувати про молитву! Слова молитви повинні відповідати тільки тому, що насправді відчуває ваше серце.
Шукайте деталі в групі Facebook
