Прикарпатський боєць розповів про 8 місяців перебування в АТО
У Косові врочисто зустрічали 24-річного бійця Віталія Василащука, який щасливо повернувся з Дебальцівського котла.
Спочатку на колегії Косівської РДА Віталія Василащука привітали керівники району – Михайло Шатрук та Зеновій Томащук, а згодом в мотоклубі “Хайлендерс” Віталія вітали родичі та друзі, адже він сам захоплюється мототехнікою.
Боєць, який ще проходить курс лікування після поранення від обстрілу “Градами”, розповів, що загалом почувається добре і зараз прагне відпочинку, щоб набратися сил. Назад в зону АТО повертатися не хоче, бо вже тричі міг загинути, але, на щастя, все обійшлось.
Після закінчення Пістинської ЗОШ в 2011 році Віталій Василащук пішов на строкову військову службу. В Київській області він освоював професію військового зв’язківця. Відслуживши один рік у армії, підписав контракт на три роки.
На третій рік контракту почався відбір на екіпаж для спеціального зв’язкового “БТР-80” (К1-Ш1) нового покоління і Віталій потрапив в цю команду. Після модернізації бронетранспортера в Києві їх направили в Краматорськ, де Віталій прослужив два місяці. Згодом їх відправили на Дебальцеве.
Віталій Василащук забезпечував військовий зв’язок в цьому секторі за допомогою стільникових телефонів фірми “Моторолла” та інших видів радіозв’язку. Оскільки апаратура була сучасна і складна в користуванні, то, окрім Віталія, нею ніхто не вмів користуватися.
Всі 8 місяців, які він провів у зоні АТО, Віталій готував собі заміну, щоб піти на ротацію, адже контракт закінчується в березні 2015 року.
“Моя військова частина А 04-15, другий польовий об’єднаний вузол зв’язку. В Дебальцевому я був в депо, на зв’язковому БТРі довелось їздити багато по місту та околицях. Поранення я отримав в секторі С при обстрілі, коли біля нашого окопу розірвався снаряд “Граду” і мене зачепило осколками. В зоні АТО я провів 8 місяців, адже поїхав одним із перших. Загалом таких спеціальних зв’язкових БТРів було 5, і кожен був відправлений в іншу область зони АТО. З усіх цих п’яти бронемашин із системами новітнього зв’язку залишився лише наш, а всі інші вже знищені терористами. Екіпажів із живими бійцями, на жаль, залишилось лише два – мій та ще один. Коли розірвався снаряд “Граду”, то поранило також і мого друга – він згодом помер. З нашого табору нас відвезли до сусіднього. Там мені перев’язали голову, вкололи знеболююче і надали першу медичну допомогу. Але в цей другий табір також влучило два снаряди “Граду” – на щастя, нікого не зачепило. Згодом мене відправили лікуватися в Артемівськ, де мені зашили голову. А потім в харківському госпіталі зробили ще одну операцію і дістали осколки із голови та горла, де один із осколків пройшов за два міліметри від сонної артерії. Із Харкова мене відправили лікуватися у Вінницю. Спочатку я був в реанімації, а потім вже на стаціонарному лікуванні. Потім пройшов військово-лікарську комісію, і мене на 45 днів відправили у відпустку за станом здоров’я. Гроші за контрактом платили вчасно, і під час лікування я отримав всі відповідні виплати. На лікуванні я вже чотири тижні, але попереду мене чекає ще одна операція для видалення осколка з мозку – це буде найважче випробування для мене”, – розповів Віталій Василащук.
Шукайте деталі в групі Facebook
