Відверта розповідь кубанського козака: “Війни з Україною Крим не вартує!” (+ФОТО)
Учасник окупації Криму та війни на Донбасі, нагороджений “бляшанками” від гауляйтера “Ґобліна”, отямився від “промивки мізків” кремлівської пропаганди про злих “бандерівців” і тепер відкрито виступає проти режиму Путлера. Про це йдеться в публікації RadioSvoboda.
Євгенію Панчуку 47 років, він народився в Краснодарі, закінчив восьмирічку, ПТУ, потім, за його словами, отримав освіту за спеціальностями “юрист і юриспруденція” та “менеджмент”, працював на підприємствах в Єйську і Краснодарі. Одружений, четверо дітей. В козацькому русі, говорить Панчук, він з перших днів, 25 років: “Я родовий козак, діди, прадіди, батьки – всі козаки”. Еволюцію своїх політичних поглядів за останню чверть століття Панчук описує так:
– У 90-ті життя у нас була важке. Розпад “Савєтського Саюза” сприйняв як і всі. Особливих протестів не було. Мені був 21 рік, мені треба було вчитися, працювати, сім’ю утримувати. Якось виживали. Єльцина ми зневажали і зараз зневажаємо. Коли Єльцин сказав: ось ваш президент, Путін, його ніхто не знав. Згадайте, до подій в Криму, які акції протесту були, у нього рейтинг був нульовий. Тут трапляється Майдан в Україні, події в Криму, рейтинг у нього відразу злітає до 86%, він стає “собіратєлєм руських зємєль”. Ну, думали, зараз заживемо, після Криму у нас все буде добре. А з кожним роком все гірше і гірше. Навесні 2014-го починається війна на Донбасі, хлопці наші, молоді козаки гинуть, ми їх ховаємо одного за одним. Природно, зараз вкрай негативне ставлення до Путіна у мене.
– Ви розповідали, що в 2014 поїхали в Крим – через козачі організації. За цим стояла влада чи ви самі вітали анексію Криму, організувалися і їхали туди?
– Коли їхали, про анексію Криму ще не йшлося [мова йде про другу половину лютого 2014]. Звичайно, це організувала влада. Нас обдзвонювали вдень і вночі, нас зібрали. З 40 тисяч козаків поїхало менше тисячі, з краснодарських двох тисяч – сто чоловік. Чому я поїхав? Я в козацтві до того моменту був 20 з гаком років, на нас влада взагалі уваги ніколи не звертала, то вона нас садила, то гнобила, то принижувала. А тут сам президент, сам уряд, нам отаман каже: треба допомогти, збирайтеся. Нас організовано привезли на автобусах, через паром. Коли нас привезли в Крим, ви бачили фотографії, через кілька днів ми з автоматами. Що, ми самі десь автомати взяли? Природно, нам держава, Росія дала автомати. Тобто повністю нас організували, запропонували. Багато хто відмовлявся, багато отаманів телефони повідключали.
– Ви говорите, що ваше ставлення до подій змінилося, коли почалася війна на сході України.
– Про Путіна у мене змінилася думка різко, коли наші козаки, добровольці поїхали воювати на Донбас. Вони ідейні, в травні поїхали, а в серпні вже хлопці загинули. Двоє козаків, що були на прес-конференції, теж воювали, вони ще в 2015 повернулися, зрозуміли, що проти своїх братів воювати вони не хочуть, що ця війна неправильна, що війна спеціально затягується.
– Ви поміняли ставлення до війни в Україні, публічно виступили проти. Ви не стикаєтеся з пресингом після цього?
– Все козацтво зараз проти війни з Україною. Жоден козак уже не скаже вам, що українці наші вороги. Ніхто з козаків сьогодні не хоче, щоб ми воювали з Україною, тому що війна ця штучна. Пропаганда, що ми воюємо з “бандерівцями”, вже ні на кого з козаків не діє. Ми багато втратили козаків у “Навароссєї”, козаки не тільки кубанські, а й донські, терські, уральські втратили сотні вбитими. На ідеї патріотизму. Польові командири козачі загинули. Я неодноразово говорив, що вони загинули не в бою – в тилу загинули, були ліквідовані. В українців жоден польовий командир не загинув, а наші всі польові командири загинули в тилу з російської сторони.
– Мені, та й багатьом, здається, що козаки все одно дотримуються цілком певних поглядів, симпатії їх на стороні проросійських сепаратистів.
– Козаки і на тій, і на цій стороні. Народ розділили. Це страшна печаль, що частина козаків там, а частина козаків тут. Багато росіян їде воювати за Україну в ЗСУ, але багато воює за “Данєцкую рєспубліку”. Була б воля Путіна, війну можна було б зупинити. Територія т.зв “ДНР” і “ЛНР” – від кордону всього 70 км, а в ширину менше 200. І на цьому маленькому п’ятачку вже десятки тисяч убитих донеччан, мирного населення, дві тисячі добровольців з Росії загинуло, не рахуючи загиблих з боку ВСУ. Хто брав участь у війні на стороні “сєпарів” і живий залишився, повернулися ще в 2015-2016 і більше ніколи воювати не поїдуть.
– Ви їздили на схід України з гуманітарною допомогою. Теж за сприяння влади?
– Ні навпаки. У мене друзі воювали, в основному в батальйоні “Бетмен”, ми їм возили гуманітарну допомогу. Курінний виходив, говорив: “Брати-козаки, наші козаки воюють в батальйоні “Бетмен”, підрозділ “Ратибор”, під Луганськом, давайте зберемо продукти, відвеземо”. Потім я там з людьми познайомився, і вони кажуть про ці “расєйські ґумканвої”: в Луганській “рєспубліці” ні разу гуманітарну допомогу не бачили, вона вся в магазинах.
– Повернемось до війни в Україні…
– Там бардак взагалі. У мене фотографії є, я на лінії фронту з кулеметом фотографуюся, на БТР, сиджу на “Урагані”. Там нікому нічого не треба. Я приїхав, хлопці кажуть: це до нас. Я і ночував у них на передовій. Там повний бардак і анархія. Там позивні, припустимо, “Кіт”. Як тебе звати? “Кіт”. Навіть на кладовищі непізнані хлопці, імені немає, так “Кота” і поховали. “Тигр”, “Пантера”. Хлопці в одному підрозділі не те що прізвищ, навіть імен не знають. Убили, поховали, і на могилі пише позивний. Ні паспорта, ані документів не питають.
– Що ви робили під Дебальцевим?
– “Двохсотих” забирати їздили. У бойових діях у “Навароссєї” участі я не брав участі.
– А вам було страшно? Спочатку коли вас в Крим відправляли, а потім їздили на схід України?
– У Криму нам весело було, чесно кажучи. Страху ні у одного козака близько не було. Коли ми стояли, перекрили дорогу, нам сказали: “бандерівці” їдуть колесами, без автоматів, – думаємо, зараз “бандерівці” приїдуть, будемо морди один одному бити.
– Брешуть, що під Дебальцевим з нашого боку ніхто не загинув. “Навароссєя” навіть цинкові труни для хлопців продає. Ти приїжджаєш, він лежить в морзі, дають мішок целофановий, чорний, сміттєвий – забирайте. Ні машини, нічого. Бідні батьки їдуть за свій рахунок, везуть цих “двохсотих” в Росію, ховають за свій рахунок, пам’ятники за свій рахунок. Ви чули, як в Україні ховають героїв війни на південному сході. Я бачив в Інтернеті, там якогось чоловіка – він просто приїхав, десь стояв на КПП, його вбили снарядом, – привозять в якесь українське село, все село стоїть на колінах, плаче, його зустрічає, його ім’ям вулицю, школу називають. А у нас загинув командир батальйону, позивний “Тор”, він був у Криму з нами, Артем Авер’янов, у нього був потужний підрозділ. Він відразу після Криму поїхав “Навароссєю”, був у Стрєлкова. Він і ще один козак з Кубані, Андрій, стали командирами батальйонів. У серпні 2014 вони загинули. Ми їздили, шукали, знайти не могли, долю їх не знали. Торік восени видали їх тіла – виявляється, весь цей час вони перебували в морзі. І що ви думаєте, коли ховали Артема Авер’янова, командира батальйону, який в Криму був, лист від Путіна має, – офіційного представника від кубанського козачого війська не було. Козаки були, чоловік двісті прийшло, але від влади жодної людини не було, від кубанського козачого війська жодної людини не було, від преси жодної людини не було. І так нишком поховали, ні в одній газеті нічого про це не сказали. Так постійно в Росії ховають добровольців, тихо ховають, мовчки, ніхто про це не знає, ніхто їх героями не вважає.
– У вас до подій в Криму не змінилося ставлення тепер?
– По Криму моя думка змінилася, не вартував Крим війни з Україною.
©Natali – спеціально для “Український простір Прикарпаття”
За матеріалами публікації RadioSvoboda – http://www.svoboda.org/a/28444060.html
Шукайте деталі в групі Facebook
