Крути: історія та сьогодення

Бій під Крутами був не просто епізодом збройного протистояння між УНР і Росією. Він став легендою, одним із символів Української революції.

Слід відзначити, що ситуація кінця січня 1918 року насправді до болю знайома – військо сусідньої держави суне на українські землі, українці захищаються.
Можна нагадати про історичне значення Крутянського бою: він на чотири дні призупинив рух російських окупантів у напрямку Києва, і цей виграний час дозволив нашим дипломатам підписати Берестейський мирний договір з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією, який, серед іншого, визнав УНР незалежною, рівноправною державою.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

 

Що спільного між героями Крут і “кіборгами” Донецького аеропорту?

А також між Петроградським ревнаркомом та путінським режимом?

Бій під Крутами 29 січня 1918 року був одним з епізодів Першої російсько-української війни, яка розпочалася в грудні 1917 року і завершилася у квітні 1918-го.

Війна, яку вели більшовики проти України, починаючи з грудня 1917-го, була, як зараз кажуть, гібридною. Більшовики спочатку зробили спробу захопити владу в Україні порівняно мирним способом. В багатьох містах з листопада 1917 року закладалися більшовицькі ревкоми, які мали політичним шляхом або шляхом повстання захопити владу. Зокрема, у Києві повстання відбулося 12–13 грудня, але воно було придушене українськими військами. Після цієї невдачі більшовики наполягли на проведенні Першого всеукраїнського з’їзду рад у Києві, але їхні делегати не змогли отримати більшість і провести потрібні більшовикам рішення.

Тоді російська делегація від’їхала у Харків, де провела альтернативний з’їзд, проголосивши утворення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР). Це маріонеткове утворення повністю контролювалося з Москви, чим нагадує теперішні «ДНР» та «ЛНР». Уряд УСРР складався здебільшого не з українців за національністю, які не знали мови, не розуміли місцевих реалій і не мали підтримки суспільства. Втім, чи не єдиним завданням цього уряду було висунути ультиматум Центральній Раді, звинувативши її у буржуазності, а потім оголосити їй війну. Офіційно Росія з УНР не воювала, діючи від імені харківського радянського уряду – так само, як зараз з Україною воюють начебто «ЛНР» та «ДНР», а не Росія. Із Росії відбувалося постачання живої сили (балтійські матроси, червоногвардійці, розпропаговані робітники), зброї та спорядження для армії радянської України.

Крім того, більшовики створили ще низку маріонеткових анклавів, зокрема так звану «Донецько-Криворізьку радянську республіку» та «Одеську радянську республіку». Так відбувалося формування єдиного російського фронту проти УНР. Така собі Новоросія.

Саме так. У тій війні, яку веде Росія проти України зараз, Путіну багато вигадувати не довелося. Він просто повторив ті самі прийоми, які виявилися успішними для Леніна – різниця у тому, що його проект виявився провальним. Ідеї «Новоросії» не підтримала абсолютна більшість населення Півдня та Сходу України.

Вже стало звичним порівняння українських «кіборгів» – захисників Донецького аеропорту – з героями Крут. Також проводять аналогію з Іловайськом та Дебальцевским котлом. Чи є такі порівняння виправданими?

По-перше, це інший масштаб: в Іловайську та у Дебальцевому в оточення потрапили тисячі українських солдатів. Але аналогія з цими двома битвами, а також з обороною Донецького аеропорту є справедливою у тому сенсі, що українські вояки тримали позиції до останнього, не поступаючись у бою значно переважаючим силам ворога.

Головна ж подібність у тому, що і тоді Україну оберігала молодь, і зараз теж. Згадаємо, як починалося творення українського війська у березні 2014 року – воно відбувалося «на ходу», і першими, хто відреагував на заклики держави ставати до лав, була молодь, зокрема та, яка перебувала в загонах самооборони на Майдані, протестуючи проти злочинного режиму Януковича.

Шукайте деталі в групі Facebook

Поширити