Як Росія втручається в українські вибори
У кінці січня глава кіберполіції Сергій Демидюк казав, що хакери, швидше за все підконтрольні Росії, нарощують зусилля зі зриву президентських виборів в Україні за допомогою атак на сервери Центральної виборчої комісії та персональні комп’ютери співробітників відомства.
Кіберзлочинці використовували заражені вірусом вітальні листівки, запрошення магазинів, пропозиції оновлення програмного забезпечення та інші шкідливі “фішингові” матеріали, призначені для крадіжки паролів і особистої інформації. Також хакери купували особисті дані співробітників виборчих комісій, розплачуючись криптовалютою через Даркнет – анонімний сегмент Інтернету, до якого неможливо підключитися через звичайний браузер.
Про те, що Росія буде використовувати кібертехнології для втручання у вибори президента України також попереджав директор Національної розвідки США Ден Коутс. За його словами, для досягнення своїх цілей боти РФ будуть вести інформаційні війни в соцмережах.
Уже 24 і 25 лютого відбулись перші російські кібератаки на ЦВК. Хакери блокували доступ до інформації на сайті, використовуючи технологію http flood.
Тобто кіберзлочинці генерували постійні запити на сервери Центрвиборчкому, ускладнюючи роботу системи відомства. Цей тип хакерської атаки є одним з найпростіших, її можна здійснити без великої кількості ботів.
Пропаганда та фейки
Останнім часом основні теми російської пропаганди щодо України – це “зубожіння”, “невдовлення ситуацією в країні після Революції Гідності” та “напруження між вірянами в контексті надання томосу”.
У листопаді 2018 року на російському “Першому каналі” вийшов сюжет до п’ятої річниці Євромайдану. У ролику нібито мешканець Кривого Рогу Кирило Чубенко скаржиться на дорогу електроенергію, відсутність перспектив і розповідає, як гріється за допомогою кота.
“Нічого мені особисто не дав Євромайдан. Ось, подивіться, де ми опинилися. Треба було дивитися в майбутнє, а ми в майбутньому залишилися без тепла, з дорогою енергією, і незрозуміло, коли все це закінчиться. Як пережити зиму, як дітей відправляти в школу?!” – обурювався хлопець.
Виявилося, що “розчарованим учасником” Євромайдану є житель Мінська Віталій Юрченко, який не має відношення до революційних подій.
“Перший канал” назвав винними у створенні фейку журналістів-стрінгерів, а сам Юрченко вибачився перед глядачами за те, що “став частиною інформаційної війни”.
Після оголошення в 10 областях України воєнного стану наприкінці листопаду 2018 року збільшилася кількість російських фейків та вкидів на військову тематику.
У деяких ЗМІ з’являлись неіснуючі накази, директиви та розпорядження від керівництва Міноборони. Наприклад, нібито “наказ МО” про компенсацію нестачі автомобільного транспорту у Збройних силах за рахунок нерозмитнених авто на іноземній реєстрації.
А на кордоні з РФ жителям Сумської області розсилали фейкові повідомлення на мобільні телефони від імені Міністерства оборони з пропозицією прибути до найближчої військової частини.
Російські пропагандисти намагались нагнітати ситуацію перед отриманням Україною томосу.
У вересні 2018 року той самий “Перший канал” випустив сюжет з гучною назвою “За последние четыре года в Украине захвачены более 50 православных храмов Московского Патриархата”.
У жовтні 2018 року брехня, на кшталт історії з «розіп’ятим хлопчиком» з офіційного сайту УПЦ МП ширилася далеко за межами Прикарпаття. Судячи з цього, як нині модно казати, «фейку», представники «Правого сектору» здійснили напад на належний цій конфесії храм у Богородчанах, побили людей, зокрема одному зламали руку, другому розбили голову, а самого «батюшку» ледь не копняками вигнали з церкви та розбили в ній двері і повибивали шибки. Зрозуміло, це повідомлення з радістю зустріли російські ЗМІ, запопадливо, саме в такому стилі цю інформацію оприлюднив розташований в Україні телеканал «112», котрий, за деякими повідомленнями, начебто купив українофоб і кум Путіна Медведчук. Коли на місце події прибули журналісти телеканалів «Галичина», «3 Студія», марно вони шукали розбиті двері та вибиті шибки, про які також «розтрубили» в УПЦ МП. Коротко кажучи, наочно переконалися в тому, що усі ті повідомлення – суцільна брехня, котра, м’яко кажучи, не мала би бути притаманною богобоязним особам. Але, очевидно, представники УПЦ МП його трактують по-своєму.
До речі, коли журналісти були біля цього храму, то жоден із прихожан не повідомив про те, що їм заважають його відвідувати. Щоправда, вразила їхня риторика в дусі російської пропаганди. «Порошенко розв’язав війну», «Якби Путін захотів, то одним стрибком завоював би Україну», – чули від них.
Спостерігачі
Одну проблему офіційному Києву вже вдалося вирішити – російських спостерігачів на виборах президента і Верховної Ради не буде.
Аргументація проста: російські спостерігачі можуть допомогти кремлівській пропаганді перекручувати факти про вибори в Україні, а також знизити довіру до результатів голосування.
Кінцева мета Росії
Втручання Кремля в низку виборів та референдумів по всьому світу вкрай непокоїть країни Заходу. У травні 2018 року Комітет з питань науки і технологій в Парламентській Асамблеї НАТО представив доповідь про агресивні дії Росії на міжнародній арені.
“Росія за президента Володимира Путіна стала глибоко незадоволеною ліберальним міжнародним порядком – настільки, що російська держава активно намагається підірвати його. Не зрозуміло, що ознаменувало поворотний момент. <…> Дехто вказує на військові дії Росії в Україні, які тривають з 2014 року. Сьогодні ясно, що Росія хоче <…> повернути те, що вважає своїми сферами впливу“, – казала автор документу, член Палати представників США Сьюзан Девіс.
На її думку, Росія при втручанні у вибори інших держав переслідує наступні цілі:
- загострення вже існуючої там соціальної напруги;
- підрив довіри громадян до ліберальних демократичних інститутів;
- просування особистостей і політичних груп, доступних для російського впливу, і дискредитація тих, хто налаштований вороже;
- створення атмосфери хаосу і непевності в західних країнах.
Спеціальний представник Держдепартаменту з питань України Курт Волкер вважає, що Росія, втручаючись у вибори в Україні, намагається вплинути на політику Києва і представити уряд в невигідному світлі.
“Я думаю, що Росія намагається вплинути на українські вибори, так само як вони намагалися вплинути на вибори в Німеччині, Франції. Чого вони не розуміють, так це те, що українці змінилися, у них сильніше відчуття національного духу та ідентичності“, – заявив він.
Для Росії втратити Україну, у тому числі політично, неприпустимо. Москва всіляко впливатиме на те, щоб вигідні їй люди мали достойні результати на обох українських виборах у 2019 році. Максимальний результат – якщо лояльний до РФ політик отримає керівну посаду в уряді чи парламенті. Інструментарій і досвід у Кремля є.
А ще він має козир у вигляді російської армії на кордоні і маріонеток з так званих “народних республік” на окупованих територіях Донбасу, які за командою можуть почати провокації, диверсії чи навіть повномасштабне воєнне вторгнення на територію України.
Чи можливий такий сценарій? Після 2014 року годі сподіватись на здоровий глузд у діях російського керівництва.
Тому важливі завдання постають перед кандидатами та виборцями. Перші повинні розуміти загрозу політичних ігрищ для майбутнього країни, а другі – відповідальність за вибір і вагу кожного голосу.
Шукайте деталі в групі Facebook
