Народжувати в Івано-Франківську – лише в бронежилеті

Якби не було Фейсбуку, українське суспільство, мабуть, так би й не дізналося, що вагітність і пологи для українських жінок – майже завжди війна. Війна за здоров’я – своє та дитини, війна за власну гідність, війна проти принижень і знущань, деколи – війна за життя. Ця війна часто програна, але про це ніхто не знає. Чому жінки мовчать про знущання з боку медичної системи – це окрема тема. А поки система не змінилась, замість того, щоб кидатись у бій незахищеними, краще озброїтись. Знання своїх прав цілком достатньо, але саме цього сьогодні й бракує українкам найбільше, пише ГК.
Під час першого в Україні форуму «Право на гідні пологи», який відбувся в Івано-Франківську 7 листопада, координаторка громадської ініціативи «Нове життя в нових умовах» Наталія Сербин зауважила, що її дивує те, як однобоко розвивається Франківськ. «Постійно говоримо, яке Франківськ класне місто, як тут комфортно жити, обговорюємо громадські простори та урбаністику, стратегію розвитку міст, рухаємось в Європу. Аж тут виявляється, що жінки народжують у совкових пологових, до них ставляться, як собі хочуть, але жінки про це мовчать. Якщо котрась поскаржиться, то одразу стає феміністкою або незадоволеною жіночкою чи домогосподаркою, яка раптом захотіла чогось більшого, ніж дається всім іншим», – каже Наталія Сербин.

Психологічне та фізичне насилля

Проблеми, з якими жінки часто стикаються під час вагітності у жіночих консультаціях та під час і після пологів у пологових будинках, – це психологічне або фізичне насилля, нерідко і те, й інше. Не заплатиш 10 гривень – не візьмемо сечу на аналіз. У тебе немає вибору – треба робити кесаревий розтин. Без флюорографії не випишемо тебе з пологового. Без довідки про здачу донорської крові не поставимо тебе на облік. Не будеш платити медсестрі – до тебе в палату ніхто не прийде. Слухайся лікаря, а тебе ніхто не питає. Не хочеш народжувати лежачи? А хто тебе взагалі питає, що ти хочеш? Мовчи і тужся, лікар краще знає, як ти маєш народжувати. Боляче? Терпи, усі терплять, а ти чим краща?

До психологічного насилля також відносяться випадки, коли лікарі роблять маніпуляції без згоди жінки, навіть не інформуючи її про те, що збираються робити. До психологічного насилля додається ще й фізичне, коли всупереч проханням жінки їй роблять розріз промежини чи колють окситоцин у пологах (про окситоцинові пологи жінки кажуть – «найдикіший біль у моєму житті», «це було за межами болю», «рік після цих пологів я не дозволяла до себе торкатися нікому, навіть своєму чоловікові, а дитину не могла брати на руки»). Видавлюють дитину, натискаючи на живіт, навмисне роблять болючий огляд, щоб покарати «неслухняну» пацієнтку. Біль, який жінка переживає внаслідок такого насилля, вона пам’ятає усе життя. Як і пекуче відчуття провини, що вона не змогла себе захистити. Лікарі в таких випадках у свідомості жінки перетворюються на ворогів та живодерів. А цього могло б не бути, якби жінка добре знала свої права та подбала про те, щоб їх захистити.

Невже я маю якісь права?

«Ми зіткнулися з тим, що жінки часто думають – невже в мене взагалі є якісь права під час пологів і я можу щось комусь сказати, що щось не так?» – розповіла під час форуму Анна Петровська, представниця громадської організації «Природні права Україна», яка займається захистом прав жінок у пологах.

Анна Петровська каже: «Жінки навіть не підозрюють, що у них в пологах і під час вагітності є якісь права, і те, що вони хочуть – не якісь дивні забаганки, а абсолютно нормальні вимоги, які прописані і у наших вітчизняних протоколах, і на міжнародному рівні теж. Більше того, йдеться про права людини взагалі, а оскільки жінка залишається людиною і під час вагітності, і під час пологів, вона все ще продовжує мати права людини в цей період. Це право на життя і здоров’я, право на збереження власного тіла – це згода на внутрішнє втручання або відмова від нього, право на інформацію, право на свободу пересування і на свободу від тортур».

В ідеалі кожна жінка в Україні повинна мати можливість проживати свою вагітність і пологи так, як вона сама вирішила, відчуваючи при цьому повагу до свого вибору та підтримку і допомогу у разі потреби. Сюрприз: така можливість закріплена в українському законодавстві. Зокрема, в протоколах МОЗ, які є обов’язковими до виконання лікарями. Анна Петровська радить кожній жінці, яка планує вагітність та пологи в Україні, заздалегідь ознайомитись із цими протоколами, їх можна роздрукувати і носити з собою, цитуючи лікарям, які вдають, що цих протоколів не знають.

Питання, пов’язані зі ставанням на облік та веденням вагітності у жіночих консультаціях, регулює наказ МОЗ 417 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги». Питання щодо пологів регулює наказ МОЗ №624 «Клінічний протокол «Нормальні пологи». «Ці протоколи засновані на доказовій медицині, вони ґрунтуються на серйозних міжнародних дослідженнях із найвищим рівнем доказовості. Це означає, що це не думка якогось одного професора, який ніколи не бачив вагітної жінки, а були проведені серйозні дослідження, результатам яких можна довіряти на практиці», підкреслює Анна Петровська.

Правозахисниця детально розповідає про права жінок, які закріплені українським законодавством, а також ділиться ефективними «фішками», як ці права захищати на практиці. Зі знанням своїх прав жінка наче вдягає на себе бронежилет і стає менш вразливою до маніпуляцій з боку медиків. У першій частині статті розповідаємо про те, як вагітній жінці захистити себе під час відвідувань жіночої консультації. У другій частині – поговоримо про захист під час та після пологів, зокрема про захист від небажаних медичних втручань у пологах, про тактику ведення пологів, цілодобову присутність двох осіб (а не однієї) для підтримки жінки під час пологів та у післяпологовій палаті, відмову від флюорографії на третій день після пологів тощо.

Без огляду і непотрібних аналізів

Протокол каже, що під час першого візиту в жіночу консультацію вагітна має отримати обмінну карту. Якщо це не ускладнена вагітність, то потрібно мінімізувати незручності для вагітної жінки і зробити мінімум обстежень. Прокол передбачає 7-9 візитів протягом всієї вагітності, тобто це не кожного тижня і навіть не кожні два тижні.

Мінімум обстежень – це два загальних аналізи крові, по два обстеження на ВІЛ та сифіліс, візит до лікаря-терапевта, щоб отримати виписку за амбулаторною картою про загальний стан здоров’я вагітної, щоб лікарі розуміли, чи є якісь речі, на які треба звернути увагу під час ведення цієї вагітної, один тест на глюкозотолерантість, для жінок із від’ємним резус-фактором, коли у чоловіка позитивний – два рази аналіз на антитіла до резус-фактора. Стосовно генетичного аналізу, він зовсім не обов’язковий. «У нас вся медицина рекомендована. Лікар рекомендує, а ви вирішуєте, чи хочете робити цей аналіз. Але мало жінок це розуміють. Як переважно відбувається: лікар написав список, а жінка побігла усе це здавати, навіть не задумуючись, чи це потрібно», – каже Анна Петровська. У строк 30 тижнів вагітна жінка може йти у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. Вона отримує лікарняний лист для роботи або довідку для соцзахисту, якщо вона не працює.

«Гінекологічний огляд у дзеркалах не є обов’язковим, і у нашому протоколі написано, що це мінімальний рівень доказовості – тобто це думка якоїсь певної кількості людей, що не ґрунтується на дослідженнях, і він не є точним ні для визначення положення плоду, ні для визначення строку вагітності, тому від огляду можна відмовитись, якщо жінка вважає, що це для неї незручно», – розкриває секрети протоколів МОЗ Анна Петровська.

Вітаміни – сумнівна користь

Дуже важливий пункт – інформована згода, яку жінка заповнює під час першого візиту в консультацію. Вона є в додатку до першого протоколу і варто її прочитати заздалегідь. Анна Петровська наголошує: «Перед тим, як підписати згоду, туди можна внести будь-які зміни на власний розсуд. Не підписуйтесь автоматично! Якщо ви з чимось згідні, ви пишете «згідна», якщо не згідні – «не згідна». У цій згоді ви можете зазначити, на які втручання ви не згідні за будь-яких обставин, крім тих, які можуть загрожувати вашому життю чи життю вашої дитини». У протоколі вказано, що кожній жінці мають пояснити, що вона може бути з чимось не згідна і від чогось відмовитись. Найчастіше жінці дають папірець і кажуть: «Тут підпиши». Жінка може навіть не мати кількох хвилин, щоб прочитати цю згоду, бо до кабінету величезна черга і лікар її приспішує».

Протокол каже, що вагітній жінці не потрібно пити полівітаміни, а потрібно забезпечити собі збалансоване раціональне харчування, і воно буде покривати усі її потреби. Окремо протокол вказує на небезпеку накопичення певних вітамінів, які у великих кількостях можуть бути токсичними. Тому з прийомом вітамінів під час вагітності слід бути обережними і краще отримувати їх із харчуванням. Єдиний виняток у протоколі зроблений для фолієвої кислоти – її рекомендують приймати до 12 тижнів вагітності. Якщо лікар призначає жінці решту вітамінів чи препаратів, він має обґрунтувати, чому саме він це призначає. Якщо вагітна взагалі не отримує сонячного світла, бо не виходить із дому на вулицю, їй може бути потрібен вітамін D.

Флюорографія – ви серйозно?

При оформленні вагітних на облік у консультаціях жінок змушують принести флюорографію двох (деколи одного) родича, а також довідку про здачу донорської крові. Якщо кров дійсно може знадобитися, то флюорографія родичів ніяк не пов’язана з пологами, і вимога надати її є цілком необґрунтованою. Доула Лідія Коноваленко (ГО «Доули Львова») розповіла, що флюорографію вимагають лише, аби забезпечувати позитивну статистику виконання закону «Про профілактику туберкульозу», але до ведення вагітності це не має ніякого стосунку.

«Це порушення закону «Про конфіденційність медичної інформації», адже з 14 років особа має право на захист медичної інформації і її нерозголошення. Просіть письмове обґрунтування, чому ваші родичі мають надати лікареві конфіденційну інформацію про стан їхнього здоров’я. Кажіть: «Мій дідусь вірить лише в те, що написано на папері з мокрою печаткою». Вас одразу залишать в спокої», – наголошує Лідія Коноваленко.

Чи вимагає закон від жінки ставати на облік до 12-го тижня вагітності? Ні. У протоколі написано, що це бажано, отже, кожна жінка сама вирішує, коли їй буде потрібна допомога. Відтак вона не повинна виправдовуватись перед лікарем, чому стала на облік значно пізніше або не стала взагалі. «Інша справа, що одним із пунктів перевірки, чи справляються жіночі консультації з роботою, є те, що 95% вагітних жінок мають, згідно з їхніми правилами, стати на облік до 13-го тижня. Але це проблеми жіночої консультації, а не вагітних», – каже Лідія Коноваленко.

Наталка ГОЛОМІДОВА

Шукайте деталі в групі Facebook