Неоціненний здобуток останнього українського гетьмана
В ці в Україні відзначають соту річницю приходу до влади останнього українського Гетьмана Павла Скоропадського. Рівно 100 років, отаман усіх військ Правобережної України, легендарний генерал царської армії Павло Петрович Скоропадський здійснив переворот, внаслідок якого було скинути Центральну Раду.
Період правління Гетьмана досі викликає бурхливі дискусії. Частина науковців та громадськості і досі вважає його проросійською людиною. І мають на це вагомі підстави. Проте, багато людей забувають неоціненний внесок Скоропадського у розвиток української державності. По суті, Гетьман був чи не більшим державником, аніж ті ж Петлюра чи Грушевський.
У зовнішній політиці гетьман досягнув значного прориву. За півроку Українську Державу (таку назву мала Україна за його правління) визнають аж 30 країн! Феноменально! 10 з них відкривають на нашій території свої представництва. Мотивація цього занадто проста і навіть банальна: гетьман – монарх, а влада його не більшовицька. Переваги очевидні! Після всього, що передувало цьому, це дійсно колосальний здобуток, який, безперечно, підвищував авторитет Скоропадського.
Підписання українсько-російської угоди про перемир’я і зараз у багатьох викликає суперечливі погляди і думки. Але ж на той час так було ліпше, бо краще мир, аніж війна.
Для захисту незалежності країни, всередині якої перебувало 400 тисяч німецьких солдат, потрібна була боєздатна армія. З планів військової реформи Гетьманату було здійснено немало: основою майбутньої армії стала Сердюцька дивізія, створено 8 корпусів (кавалеристи, сіро- та синьожупанники), формування Дніпровської дивізії і початок створення Чорноморської флотилії. Це був значний крок вперед у військовому розвитку країни.
Виключний внесок у розвиток і становлення Української Держави гетьман зробив своєю культурною політикою. Вона була доволі прогресивною, новою, багатообіцяючою. Серед її досягнень – українізація всіх сфер життя, зокрема, держапарату та освіти з введенням в ній Закону про обов’язкове вивчення української мови, літератури, історії та географії. Реалізацією політики українізації стало відкриття національних університетів у Києві та Кам’янці-Подільському. Безперечно, що такий крок був позитивним, адже, маючи Українську Державу, чому ми маємо спілкуватися чужою, великоруською мовою? Відповідь на таке питання є доволі конкретною, і, на мою думку, не потребує коментарів.
За правління Гетьмана було відкрито курси українознавства для вчителів, створено українські початкові школи, відкрито 50 нових українських державних середніх шкіл, 150 українських гімназій (не замість російських, а поруч з ними), широка програма видань підручників та інших книг українською мовою).
Українська Академія Наук (УАН) – також наслідок культурно-освітньої політики очільника Української Держави. Першим президентом УАН став В.Вернадський, а професорами – Д.Багалій, А.Кримський, М.Кащенко та інші. Скоропадський також посприяв створенню Національної Бібліотеки, Національного Архіву, Національної галереї мистецтв, Національного історичного музею, Національного театру. За півроку Скоропадський зробив набагато більше, ніж УЦР за весь період свого функціонування.
За правління гетьмана майже не спостерігалося внутрішніх конфліктів. Його політика була надзвичайно ефективною і корисною для держави. Це дійсно були прояви українського патріотизму і національної свідомості. Саме через це Скоропадський заслужив великий авторитет серед інтелігенції і, звичайно ж, міцну підтримку з її боку.
На жаль, в листопаді 1918 року українські політики поставили особисті інтереси вище національних і не змогли домовитися. Це відкрило шлях на Україну завойовникам з півночі – російським більшовикам. Однак, внесок Гетьмана Скоропадського в розвиток України відчутний і досі.
Джерела:
http://h.ua/story/155960/
https://studopedia.org/6-115536.html
Шукайте деталі в групі Facebook
