Янголи-охоронці у білих халатах
Воїни української армії ось уже 4 роки захищають країну та її народ від російського агресора на Сході. Ворога вдалося зупинити і до чого б він не вдавався, результат один – посунути українських військових з позицій все ніяк не вдається.
Тим не менш, успіхи ЗСУ та Національної Гвардії були б немислимі без «янголів у білих халатах». Від початку війни медики перебувають у найгарячіших точках і допомагають військовим. Вони врятували безліч життів і при цьому неодноразово віддавали своє.
Військовий медик Ігор Зінич загинув у Донецькому аеропорту перед його падінням. Він народився 6 вересня 1989 року в смт. Рокитно на Київщині, медичну освіту здобув на фельдшерському відділенні Білоцерківського медичного коледжу. У 2011 році відслужив у Збройних силах України та повернувся працювати в Рокитнянську центральну районну лікарню. А коли виникла потреба комусь їхати на Схід України, де розгорталися криваві події антитерористичної операції, а фактично, війна з проросійськими сепаратистами, на підтримку яких Російська Федерація щедро відправляла озброєння та військових, Ігор не залишився осторонь, добровольцем пішов на війну. 17 грудня зайшов на територію Донецького аеропорту у складі 80-тої аеромобільної бригади, більше місця рятував поранених бійців, а 20 січня 2015 року загинув і лише 16 лютого, після оголошення чергового «перемир’я», тіло загиблого «кіборга» вдалося вивезти з терміналу та передати рідним для поховання.
Тільки після того, як мужнього воїна-медика провели в останню путь, усі дізналися деталі його героїчної служби в терміналі – про мужність, відвагу та самопожертву. «Кіборги», яким Ігор врятував життя, вважали за обов’язок подякувати Герою.
Важкопораненого «кіборга» Ігоря Римара з Ріпинців у Київському шпиталі рятували не лише українські лікарі, але й лікарі з Англії, а першу допомогу йому надав у терміналі саме Ігор Зінич.
«…Сталося це 9 січня приблизно об 11 годині перед полуднем. З поля бою пораненого забирала всім відома Оля «Кроха» – 37-річна волонтерка екстреної медслужби, штурман реанімобіля Ольга Башей, напарниця медичного волонтера, також не менш відомого 46-річного Іллі Лисенка з позивним «Хоттабич». Оля надала першу медичну допомогу, перетягнула Ігоря Римара в безпечне місце та передала під опіку лікарям – Ігорю та Андрію (їх прізвища мені невідомі). Тіло бійця було бездиханне, вивезти в госпіталь також не було як під безперервними обстрілами, та ще й в оточенні. Лікарі боролися за життя молодого чоловіка, робили все можливе і неможливе. Ігор-лікар (а допомагав йому колега Андрій) вирішив вставити трубку в легені через отвір у гортані, який був наслідком поранення. Дихання відновилося, хоч слабке та важке, але це дало можливість відновити життєдіяльність. Аж десь близько 23.00 год., майже через півдоби, пораненого вдалося вивезти і доставити в Харківський військовий госпіталь. Звідти бучацький волонтер Олег відправив пораненого земляка в супроводі дружини та її брата літаком до Києва.
15 січня Ігор Римар (Кузь) переніс чергову операцію в Київському госпіталі за участі українських хірургів і двох фахівців із Англії. Англійські лікарі були вражені тим, як професійно була надана медична допомога в польових умовах і зауважили, що вперше зіткнулися з випадком, як напряму в легені було введено трубку для підтримання функції органів дихання, коли, здавалось би, вже надії ніякої не було. Лікар Ігор й сам не міг пояснити, як і чому він так зробив. Думаю, людина в екстремальних ситуаціях здатна на справді неймовірні речі.»
Працюють на фронті і стоматологи. Про свою роботу жартують: «виривають зуби російській пропаганді». Запорізькі волонтери від самого початку АТО мішками возили бійцям знеболювальні препарати, але згодом зрозуміли, що це неефективно й проблему не розв’яже – треба усувати не наслідок, а причину. Тоді й купили першу машину, переобладнану на стоматкабінет.
Першого пацієнта лікарі «Тризуб Дентал» прийняли 1 червня 2015 року. На сьогодні у зоні АТО, крім стаціонарної стоматології в Карлівці, працюють також 4 повноцінні стоматологічні на колесах, ще 4 кабінети виключно силами волонтерів громадського руху «Об’єднання волонтерів Запоріжжя» обладнали при військових частинах.
«Кожен пересувний стоматологічний кабінет по-своєму унікальний і призначений для конкретної мети. Перший «Тризуб» – це стандартний правильний стоматологічний кабінет на колесах. Він проектований англійцями, усе зроблено мудро й зручно. Маленький «Тризубчик» більш компактний, він може легко дістатися в будь-яку точку, заїхати в підрозділ, надати необхідну допомогу, а також може використовуватися як реанімобіль для вивезення поранених. Третій автомобіль «Тризуб-2» теж виконаний у маленькому форматі, але за наповненням рівнозначний повноцінному стоматологічному кабінету. Нині готуємо автомобіль «Крокодил». Його перевага в тому, що в нього дуже велика довга будка, там буде лікарське місце й місце зубного техніка», – розповів Ігор Ященко.
Будиночок, де тепер розміщена «СтомАТОлогія», а саме так написано на дороговказі, що спрямовує до неї, раніше був адміністративним приміщенням місцевого водоканалу, у ньому жила охорона. Але перед тим, як вона стала стоматологією, будівлю довелося навіть розміновувати.
Атмосфера там панує дивовижна, і кожен залишає часточку своєї душі. Наприклад, тут є чудова традиція – кожен стоматолог після ротації залишає на стіні однієї з кімнат відбиток своєї руки в синьо-жовтих або червоно-чорних кольорах.
Навіть коти тут живуть особливі – Карієс і Пломба всідаються на ноги бійцям, щоб у кріслі вони не так нервували. Тут їх називають котами-антидепресантами.
З такими людьми можна бути впевненим – Україну ніхто і ніколи не здолає.
Катерина Солодка – спеціально для “Український Простір Прикарпаття”
За матеріалами:
http://sv20144.blogspot.com/2015/04/20.html
https://zik.ua/news/2017/08/09/stomatologyvolontery_u_zoni_ato_za_ponad_dva_roky_provely_mayzhe_25_tysyach_1147511
Шукайте деталі в групі Facebook