Український священик з Тернополя розповів, чи страждають діти за гріхи батьків

Священик із Тернополя, ключар кафедрального собору св. Костянтина та Єлени, відомий блогер і релігійний діяч протоієрей Євген Заплетнюк у своєму новому дописі розповів, чи страждають діти за гріхи батьків.

У соціальних мережах цей допис зібрав сотні «лайків».

“Дійсно, в розмові про сутність гріха, неминуче слід сказати і про т. зв. родові гріхи. Цим терміном у православному богослів’ї чимало отців та учителів Церкви окреслювали те внутрішнє пошкодження людини, яке вона успадковує від своїх предків.

Оскільки гріх – це хвороба духу, душі та тіла

, а всі люди між собою тісно пов’язані, зокрема й родинними узами, в багатьох випадках потрібно прямо говорити, що гріх, а точніше схильності до певних пристрастей, передаються (чи можуть передаватися) від батьків до дітей.

Так само, як значні фізичні батьківські вади та хвороби можуть успадковуватися дітьми, так і хвороби душі та духу можуть передаватися з покоління в покоління. Однак, у цьому контексті слід категорично наголосити, що не всі діти приречені нести тягарі батьківських гріхопадінь.

Якщо батько був злодій, то діти мають усі задатки для злодійства, але це не означає, що й діти неминуче будуть злодіями. Якщо мати була блудницею, то це зовсім не означає, що її дитина неминуче стане такою ж. Це лише означає, що через нерозкаяність матері тепер донька стала особливо чутливою та піддатливою саме цій, конкретній пристрасті.

Як часто ми бачимо, що діти повторюють життєвий шлях своїх батьків, навіть несвідомо, не думаючи про це та не плануючи його заздалегідь! Пояснити це можна не лише психологією т.зв. батьківських сценаріїв. Швидше за все, самі сценарії зумовлені наявністю в людей цілком конкретних пороків, які передаються спадково.

Знання та усвідомлення феномену родового гріха повинно не лише пояснити причини наших багатьох нещасть, і тим більше – не має озлобити нас у ставленні до батьків. Цей урок для того, щоб ми більше думали про власних дітей. Викорінивши в доступну нам міру власні пристрасті, ми не передамо своїм дітям нічого злого. Навпаки! Добре духовне та психічне здоров’я — це найкращий спадок, який ми тільки можемо залишити тим, кого любимо та про кого піклуємося.

Діти не несуть юридичної відповідальності за батьківські гріхи. Але вони несуть на собі хрест їхніх наслідків. За злочин батька до в’язниці заберуть не дитину, а батька. Але дитина змушена буде все життя носити тавро дитини, батько якої сидів у в’язниці”.

Шукайте деталі в групі Facebook