Мамам, які виховують синів. Прийде час, і одного разу ваше чадо піде від вас до Ані, Тані або Маші

Присвячується мамам, які відпустили своїх синів у доросле життя.

Коли він народився на світ, ви не могли відійти від радісного шoку довгий час. Ось він перед вами: крихітний, живий, справжній – ваш син. Смішно прицмокує губками, дивиться виразними очима, незграбно орудує ручками і ніжками. Ви знаєте, що його стан цілком і повністю залежить від вас: встаєте ночами, годуєте, сповиваєте. Відчуваєте його, як себе.

Ось він пхикає, коли йде в дитячий сад, тому що не хоче розлучатися з вами: великою, теплою, коханою, рідною. Увечері, коли ви повертаєтеся додому, питає, чому місяць ходить з вами по вулиці заодно, чому кішка каже “мяу”, чому тато кашляє, а бабуся носить скельця на очах.

Ось його заплакані оченята перед вами, коли він перший раз йде в школу і йому доводиться сидіти за партою цілими днями, коли так хочеться погуляти. Перший синець, один в гостях з діркою на шкарпетці. Комп’ютерні ігри: спочатку прості, потім зі складним сюжетом, які ви не можете зрозуміти. Час летить кaтacтрoфічно швидко. Купівля телефону, перша смс від дівчинки: “Чим зайнятий?”

І побігли роки – побігли. Для вас вони були, як один день, а для сина – наповнені величезною кількістю подій, переживань, особистісним ростом, вчинками заради любові, самоствердження, доведення, що він гідний всього найкращого.

Останній дзвінок, ви поправляєте йому краватку. Вручення атестата. Сльози ваші, сина, вчителів. Заклик до армії. Напружений вираз його обличчя – на ньому написано, що він готовий витримати будь-які випробування. У вас рoзpивaється серце, але ви знаєте, що він сильний, справедливий, добрий. Він обов’язково впорається.

Худющий, запалі щоки, голодні очі. Такий він приходить з армії. Через пару місяців він знайомить вас з Валею, через три – з Танюшею. Ви тільки встигаєте звикнути до того, що вони змінюються надто часто, як син каже вам: “Одружуся з Олею”.

Ви розумієте: він іде, іде, іде. Не зачинивши в серцях двері, не в невідомість, не від того, що ненавидить. Він йде до неї, до тієї, що буде поруч, хто буде поправляти краватку на сорочці і годувати сніданками. Вам доведеться змиритися з тим, що син пішов у доросле життя.

Не заважайте. Не стукайте в його двері щодня, не перевіряйте, як вона готує йому сніданки, обіди та вечері, не дорікайте їй, якщо у дівчинки щось поки не виходить через нестачу досвіду. Вона така, яка вона є, і син її кохає. Тому полюбіть її так, як любить ваша дитина.

Запам’ятайте:

Ваш син і раніше з вами. Але у нього настав інший період життя. Він повинен працювати, виховувати дітей, піклуватися про них і про кохану жінку.

Завжди, на незримому рівні у вас зберігається міцний зв’язок, який ніщо не здатне зруйнувати. Він поруч, він завжди поруч, нехай і живе в іншій квартирі, місті, країні.

Ваша спроба повернути його, зробити так, щоб він приходив щодня, допомагав, питав, як ви себе почуваєте – це прояв вашого егоїзму. Самі того не усвідомлюючи, ви можете зруйнувати своєму хлопцеві життя.

У вас багато нерозтраченої любові. Ви берегли її для сина. А він з нею. Радійте за те, що він щасливий, і направте свою любов на знедолених дітей, на улюблену творчість, на спілкування з людьми, які потребують вашої підтримки.

Син завжди цінував і цінує у вас силу, доброту, любов, мудрість. Не обманіть його очікування. Не перетворюйтеся в незадоволену, злу стару, яка вимагає стакан води щодня. Це не тільки нерозумно. Це сaмoгyбство для вас і вбuвчо для сина. Дозвольте собі і йому бути щасливими.

Шукайте деталі в групі Facebook