Є чого повчитися: українка, яка проживає в Канаді розповідає про тамтешнє виховання дітей
Наталія Гаєвська із Тернополя вже чотири роки разом із сім’єю живе в Канаді. Там вона має хорошу роботу. Вона працює сімейних психологом, допомагає у соціально-психологічній адаптації емігрантам та членам їхніх родин.
Вона розповідає, що канадці у вихованні дітей роблять основний акцент на дозволі дитині самовиражатись так як вона цього хоче. Але при цьому, є дуже чіткі рамки – це самовираження ні в якій мірі не повинно заважати іншим, наприклад, дітям на майданчику чи в садочку.
“Моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. Якщо дитина хоче взяти іграшку, вона ніколи її не забирає просто тому, що вона її хоче, вона обов’язково запитає дозволу”, – каже вона.
“Канадські батьки навчають своїх дітей самоповазі, розумінню своїх прав та обмежень по відношенню до інших людей, а також поважати і цінувати інших. Авторитет старшого не є “зацементованим”, як у нас – “я старший, тому ти маєш слухатись мене, бо я знаю краще”. У канадських сім’ях цього практично нема, дитина має повне право дискутувати з батьками і бути почутою при цьому”, – зазначає жінка.
В Канаді завжди враховують думку дітей. Проте в жодному випадку це не є вседозволеністю, наголошує пані Наталія. Насправді, обмеження є, але говорять про них і використовують зовсім не так, як у нас то звично.
“Дитину перед тим, як вона щось хоче зробити, наприклад, вийти на вулицю в холодну погоду без теплого одягу, ставлять перед фактом: “так, звичайно, ти можеш це зробити, ми не будемо тобі забороняти, але наслідки цього будуть такі – ти змерзнеш, простудишся, не зможеш гратись з іншими дітьми і т.д». А після того, якщо дитина не змінила своєї точки зору, їй дозволяють зробити те, що вона хотіла. Дитина отримує можливість отримати такий необхідний їй досвід.
Наших мамів то може дуже сильно налякати, як так, як так можна – дитина без шапки на вулицю вийшла! Але наші мами часто забувають, що дитина навіть в ранньому віці вже може сама за себе багато що вирішувати. Як правило, таке ставлення до дітей в канадських сім’ях розвиває в них самостійність, повагу до власної особи і розуміння своїх потреб, що в майбутньому дорослому житті є дуже важливим. Слово “ні” не є абсолютно під зaбoрoнoю, швидше є під зaбoрoнoю знецінення дитини, нечутливість до її потреб.”
Дітям вкрай необхідна дисципліна і рамки для здорового розвитку, говорить психолог.
“У канадських сім’ях все це є і називається рутиною, це звичайний для нас розпорядок дня, розбитий по годинах, якого дуже скрупульозно дотримуються і батьки, і діти,” – продовжує співрозмовниця.
Крім того, пані Наталя зазначає, що вже із самого малечку у канадців є чітке розмежування між світом дорослих і світом дітей.
“Для їхніх батьків дитина рідко коли є самоціллю і я ніколи не зустрічала “чіпляння” за дитину, якого так багато в нас, тут батьки дуже чітко розуміють, що батьківство – це лише частина їх дорослого життя. Є ще і кар’єра, і друзі і подорожі, і багато іншого, – говорить пані Наталія. – Тому дітям з самого малечку відводиться призначене для них місце і дуже часто це виражається і у фізичних кордонах – приблизно до року дитина повинна сама спати у своєму ліжечку, у своїй кімнаті.”
Батьки в Канаді дуже цінують час для себе, без дітей, коли вони мають змогу набратись енергії і сил для подальшого “виховного процесу”.
У тамтешньому садочку є Daycare, JK, SK, що є аналогами наших ясельної, середньої і старшої групи. Дитина повинна бути в дитячому закладі не стільки для своєї соціалізації, скільки для можливості перебувати в дитячому колективі. Основною відмінністю від українського садочку є те, що якщо дитина відмовляється, наприклад, у силу свого характеру, гратись у колективні рухові ігри, а хоче тихенько щось малювати в куточку, її ніхто не буде заставляти і переконувати, що потрібно робити по-іншому.”
Канадці є дуже витривалі, адже в будь-яких конфліктних ситуаціях вони ніколи не переходять на особистість.
Дітям вони завжди говорять: «Ти зробив неправильно, але ти моя дитина, тому ми будемо розбиратися в цій проблемі»
“Ми, українці, часто знецінюємо власних дітей, прагнемо, аби вони надолужували наші життєві прогалини. І це невірно. Кожна людина – індивідуальна”, – розповідає пані Наталя.
В Канаді дітей досить рано привчають до праці.
Наталія Гаєвська стверджує, що вже із 10-12 років, канадські дітлахи мають підзаробітки – працюють аніматорами в басейнах, працюють няньками у сусідів, стрижуть газони тощо. Це націлює їх на те, що в майбутньому вони повинні самі себе забезпечувати, навчитися утримувати свою сім’ю та дітей.
“Як в нас декотрі батьки знадо гіперопікуються дітьми, хочуть їх вберегти від усього на світі і переходять всі раціональні межі виховання, то в Канаді – дуже відокремлюють: у сім’я чітко визначено – є ми – батьки, а є ти – дитина. Самі канадці зізнаються, що в старості в них з дітьми досить прохолодні стосунки. Якщо говорити про ідеал, то потрібна золота середина між українським і канадським підходом у виховані”, – зазначає жінка.
Шукайте деталі в групі Facebook
