Онкохвора Оксана Кваснишин: Тепер я знаю відчуття людини, яку ведуть на ешафот

Прикарпатська журналістка Оксана Кваснишин, яка бореться з раком, зараз перебуває на лікуванні у клініці в Австрії.

Вона написала зворушливий пост, в якому розповідає про своє самопочуття.

02.11.2017. Відень. Адресат: Бог
Тату, привіт. То я – Твоя люба донька. Вирішила написати, бо останнім часом я до спілкування, як знаєш, не дуже. Та й хіба щось можна з тих сліз розібрати? Що описати з останніх новин? Ти ж і так в курсі. У лютому 2017 року у мене виявили рак. Позаду чимало: лапараскопія, вживлення порта, операція, реанімація, 6 хіміотерапій і відходження від неї. Угу, і не кажи. Сама в шоці. Так, були нестерпно важкі моменти. Хотілось аби все це завершилось. І байдуже як…
Тату, тепер я знаю відчуття людини, яку ведуть на ешафот… Мене якось запитали про те, що я уже встигла відвідати в Австрії? Нічого. Нічогісінько. Хіба клініку. Часто. Навіть в кав’ярні не була? Один раз. Все навколо стало неважливим. Грань між життям і смертю міняє життєві цінності. Хіба людина перед стратою може думати про нові чоботи, жартувати, їсти, пити і бути спокійною? Мій улюблений з дитинства образ той, де Ісус молиться у Гетсиманському саду. Я завжди довго його роздивлялась. О, тепер я знаю відчуття Ісуса, де Він просив відвернути чашу!
Тату, то був час повного розпачу, зневіри і страху. Та чому був. Він і зараз дається чути. У ті страшні ночі помагала вервиця. Достатньо було лише розпочати «Царю небесний» і з’являвся спокій.
Ця боротьба втомлює. Виснажує. Ламає. Сіє страх і зневіру. Спотворює тіло і захланно тягнеться схрумати душу. З’являється багато питань, людина глухне і не чує Твого голосу…
Я що хотіла сказати… Пробач мене. Пробач. Пробач. Пробач. Мої з Тобою відносини нагадують качелі. Я приймаю ситуацію. Потім падаю. Приймаю. Падаю. Приймаю. Падаю, падаю, падаю… Інколи мені здається, що із цієї прірви не виберусь ніколи.
Ти знаєш, я рідко заглядаю у дзеркало. Звідти дивиться на мене якесь інопланетне дитинча: втомлене і вимордуване. На лівій повіці у цієї істоти залишилось чотири вії, на правому – сім. Непорядок. Якось не синхронно вони випадають.
Минулого тижня спілкування з лікарями порадувало: хімію НЕ призначили. Це гарно. Лікарі задоволені. Це теж добрі новини. До жовтня наступного року ще триватиме капання протирецидивного препарату. Його переносимість більш-менш прийнятна. Гріх скаржитись.
Я розумію у якій милості Божій перебуваю, Господи. Коли підкрадається розпач – пригадую собі, що за моїми плечима ти поставив увесь світ! Відчуваю, що не сама Дякую за людей, яких посилаєш на допомогу. Це Твоїми стараннями маю доброго лікаря, дах над головою, підтримку знайомих і незнайомих мені людей… У потрібний час на моєму шляху саме Ти ставиш своїх людей. Я отримала хрест, але Ти допомагаєш його нести. Страх? Так, лукавий підсуває його у різних інтерпретаціях. Чи знаєш осіб, які не бояться померти? Це, певно, одиниці. Це особливі люди, які знають, що земне життя – це всього лиш тимчасове пристановище. Ми всі колись повернемось Додому.
Тату, я перестала що-небудь з’ясовувати. Я довіряю Тобі. Ти поруч. Дякую за опіку. Дякую за рідних, які поруч. Дякую, що не лишаєш своєї дитини. Люблю Тебе, Господи!

Реквізити для допомоги: 

– гривнева картка “Приватбанку” 5168 7427 0030 5794 (Говера Володимир Антонович) – чоловік Оксана Кваснишин

– Переказ – Western Union або MoneyGram – Volodymyr Govera, Ukraine, Ivano-Frankivsk (будь ласка, після переказу коштів, напишіть номер і суму переказу та ім’я відправника) Vova Govera

Онлайн сервіси для збору коштів:

https://www.gofundme.com/OksanaKvasnyshyn
(Знімає 7,9% з отримувача + 0,3с за переказ)

https://www.youcaring.com/oksanakvasnyshyn (Знімає з отримувача 3%)

PayPal [email protected] – Oksana Krasulya (з позначкою “на лікування Оксани Кваснишин”)

А також переслати кошти Oksana Krasulya через фейсбук-повідомлення (лише для жителів США).

Шукайте деталі в групі Facebook