Нeбiжчиця годувала гpyддю

Хочу повідати вам бувальщину, яку розповіла мені моя бабуся Ганна Якимівна Брайко (вона пoмepла у 1965 році і пoхована у селі Володимиро-Ульяновка (нині Стецівка) Олександрійського району). В дитинстві вона жила зі своїми батьками у селі Маржанівка (яка область і який район, я не питала, то й не знаю, де воно, те село). Мама моєї бабусі пoмеpла, коли їй було 12 років. Із дітей вона була найстаршою. Були ще менші брати й сестри і немовля десь 3-4 місяців.

Вся жіноча робота лягла на її дитячі плечі, вона навіть хліб пекла. Дівчинка дуже плакала і просила батька:
– Таточку, одружуйся! Бери хоч і циганку, а я буду її звати мамою, бо мені дуже тяжко.

Але батько був старої закалки і говорив, що до роковин по смepті дружини одружуватися гpіх. Бабуся дуже плакала і, як сама казала, що маму приплакала. Немовля було неспокійне без маминих гpyдей, і моя бабуся ночами не гасила лампу, бо часто вставала до дитини.

І от одного разу, тільки-но вона вколисала маля і сіла на лежанку, як чує: рипнули двері і зайшла в хату її пoкійна мама. Підійшла до колиски, схилилася до дитини, ніби годує гpyддю дитя. Воно ж мовчить. Бабуся злякалася, хотіла закричати, але вся ніби закам’яніла і рота не могла відкрити.

Ранком розповіла про це батькові, він не дуже повірив доньці і вирішив сам усе побачити на власні очі.

Діждались ночі, стали чекати. Опівночі все сталось, як говорила бабуся. Татко її посивів за ніч, бо йому теж стало страшно.

Він пішов до старих людей, розповів їм усе і йому підказали, що слід робити. Він узяв відро дьогтю, сито пір’я і став чекати приходу нeбіжчиці. Опівночі рипнули двері, зайшла пoкійниця, нахилилася до дитини, ніби годує. Господар підвівся з лежанки і каже:

– Ось я тебе обмажу дьогтем та обтикаю пір’ям, то тебе і чopти на тім світі не впізнають!

Загуло у хаті, хряпнули двері, і мами не стало. Більше вона не приходила, а татко бабусі оженився, хоч це був і гpіх, як він вважав.

Шукайте деталі в групі Facebook