Мені надсилали докази його зрад, та я не вірила, не могла
…На столi у кухнi знову квiти. Скромний букетик пролiскiв. Але саме такi я люблю. А коханий клопоче бiля плити, варить каву.
Жартує, запрошує ввечерi у ресторан. I я пiду! Одягну червону сукню, зроблю зачiску. Ми будемо танцювати пiд романтичну музику — i хай усi вдусяться вiд заздрощiв!
Вiн обiймає мене i легенько цiлує в плече. А я згадую, як уперше його побачила.
“Його лише цифри цiкавлять!”
Директор нашого пiдприємства надумав висуватися у народнi депутати. Я та ще кiлька дiвчат iз PR-служби мали сприяти його розкрутцi у пресi й органiзовувати рiзнi промоцiйнi заходи: благодiйнi акцiї, зустрiчi з виборцями, вечiрки для мiсцевої елiти…
На однiй iз таких акцiй до мене пiдiйшов серйозний молодий чоловiк. У костюмi, з галстуком, бiла напрасована сорочка, якiсь папери в руках. Молодик вилив на мене тонну критики. Мовляв, усе неправильно органiзовано, не тi тези пiдкреслено, не так викладено, кандидат неправильно вбраний, людей не тих запросили! Якщо ж хочемо добитися успiху — треба все перевертати з нiг на голову. I почав показувати менi рiзнi викладки, результати соцдослiджень, плани дiй. А у мене вже голова крутилася від шампанського. Я не сприймала його слів, тільки ситуацію: гарний хлопець мене не хоче, я його не цікавлю як жінка!
Наступного дня він подзвонив. Приніс свої викладки в офіс. Мені дуже хотілося висміяти його ідеї, бо він знову розмовляв зі мною так, як з особою без статі. Навіть оком не повів на моє декольте у блузцi. Однак до кабінету зазирнув директор. І почув, про що ми говоримо. Зацікавився. І через день Дмитро вже мав статус його помічника. А потім — і помічника народного депутата, бо плани таки спрацювали.
До того часу ми вже добре познайомилися, часто співпрацювали. Дмитро справляв враження людини серйозної i відповідальної, ділової i наполегливої. Здавалося, на першому місці для нього — кар’єра. А на особисте не лишається ні часу, ні емоцій. Дівчата постійно крутилися довкола нього, намагалися сподобатись. На шию вішалися, та він не зважав. Через це навіть поповзли чутки про його нетрадиційну орієнтацію…
Та на гулянці після перемоги на виборах виявилося, що це не так. Дмитро нарешті розв’язав вузол галстука, випив вина… І запросив мене танцювати! А потім ми жартували і шепотілися, потім курили у коридорі, я сиділа на підвіконні, а він обіймав мої коліна…
Зранку, коли ми прокинулися в моєму ліжку, він читав мені вірші, а потім пік млинці на кухні. Я тішилася ним, наче таємним знанням, — таким серйозного й ділового Дмитра ніхто не бачить! Такий він — тільки тут, зі мною! Уже до вечора ми вирішили, що будемо жити разом. Дмитро швиденько перевіз речі — кілька
торбинок з одягом та книги — із квартири друга, в якій мешкав після університетського гуртожитка.
Пам’ятаю, наступного дня моя подруга, дізнавшись про такий поспіх, співчутливо повчальним тоном почала висловлювати припущення, що я для Дмитра — просто вигідний варіант. За квартиру можна не платити, за особисті стосунки також, а як бонус — зв’язки мого батька у бізнесових та політичних колах. Саме за татовою
протекцією мене брали на роботу, всім відомо, що у місті важить це прізвище… Я за такі слова на неї страшенно образилась. Поживемо — побачимо. Якщо не складеться любов, просто розбіжимося…
Я потрапила у казку
Але любов склалася. І я пишалася, особливо коли раз у раз перехоплювала спрямовані на нас погляди. Так, мій. Так, це я перу йому сорочки, а він варить мені каву. Мій — нікому не віддам!
Та одного дня ідилію було порушено. У своїй електронній пошті я виявила анонімного листа від незнайомого абонента, у якому поливали брудом мого Дмитра, мовляв, він мене регулярно зраджує, у Києві в нього коханка. Звісно, я не повірила. Показала Дмитровi, разом посміялися. Та на завтра у скриньці чекав новий лист. Фотографії — Дмитро та якась білявка ідуть вулицею, сидять у кафе, цілуються біля під’їзду…
Серце завмерло й упало у п’яти. Ледь дочекалася приїзду коханого додому. Показала йому знiмки, аби влаштувати скандал. А він і на мить не здивувався. “О, це ж Танька! — заявив. — Ми з нею два роки тому зустрічалися! Бачиш, у якому я светрі на фото? Та я його вже давно не ношу! Це хтось просто старі архіви
відкрив. Чи ти мені не віриш?”
“Вірю! Вірю!” — гаряче і з полегшенням скрикнула я. Листів із тієї поштової адреси я більше не читала — видаляла відразу. Навіщо перечитувати брудні плітки?
Помаленьку ми відкрили власний бізнес — під депутатським покровительством справи пішли добре. Дмитро часто їздив у відрядження країною. Тож коли чутки про те, що він зраджує, почали поширювати близькі знайомі, я знову не повірила. Тим більше, “покази свідків” не збiгалися. Одна подруга бачила його в ресторані з рудою, інша — як він вів до сауни брюнетку, однокласниця цікавилася, чи не моя сестра — така ж чорнява і синьоока — сідала з Дмитром у літак, а він її валізку ніс.
Я розповідала йому, а він то сміявся, то ображався. Мовляв, навіщо знову переймаюся дрібницями. У сауну він не ходить ніколи — бо має проблеми iз серцево-судинною системою. У літаку справді допомагав якійсь жіночці покласти валізу на поличку, а потім спілкувався з нею під час польоту. У ресторані, може, й був — у
справах із ким тільки не доводиться обідати! Ймовірно, та руда — то була заступник директора наших постачальників, минулого тижня приїздила, ми справді зустрічалися.
Хто це у вас шумiв?
Якось перестріла мене біля під’їзду сусідка. Мовляв, заходила вчора, хотіла млинок для кави позичити, та ніхто двері не відчинив. “Мабуть, романтичний вечір влаштували, дзвінок вимкнули? — усміхнулася. — Музика, сміх, шум…” Я заперечила: мовляв, нікого ввечері не було вдома, я зранку тільки з Києва повернулася, а Дмитро ще позавчора до Луганська вирушив. Не міг ніхто там музику вмикати! Сусідка тільки головою похитала. Не повірила.
Я подзвонила до Дмитра, розповіла. А він почав щось непевно пояснювати. Мовляв, не хотів мені казати, але його друг дуже просив… Мовляв, “хата порожня”, а тому якраз треба було кудись дівчину привести. Ну, я й
не здивувалася, коли у смітнику побачила ватку зі слідами лаку для нігтів. Значить, і справді тут Олегова дівчина була.
За кілька днів мені скинули у соцмережі відео. Я ввімкнула — а там зйомки з якоїсь камери стеження. Чорно-біле зображення, жахлива якість. Якісь люди заходять у сауну, штовхаються жартома. Чоловіки обнімають довгоногих дівчат у міні. І що тут мене має зацікавити? Хтось із цих нечiтких фігур — Дмитро?
Потім мені на телефон подруга скинула кілька фотографій із коментарем: “Я тебе попереджала”. На них мій коханий був зазнятий у власному авто з блондинкою. У різні дні, в різну погоду… Я обурилася: “Навіщо зводиш на нього наклеп? Я цю дівчину добре знаю — це секретарка і коханка нашого депутата. Дмитро її просто підвозить!”
Швидко приїжджай!
Була десь друга година дня, коли мені подзвонила Ліза: “Швидко приїжджай!” Я сіла в авто, через 10 хвилин була у неї вдома. “Твій Дмитро зайшов у лазню з якимись дівчатами, можеш піти перевірити. Он бачиш, у сусідньому будинку, за поворотом”, — заявила мені подруга. Я побігла туди, однак на дверях лазнi висiла
табличка “Приватне обслуговування”. На дзвінки i стук ніхто не відповідав. Тож я засіла вдома у Лізи, біля вікна. І за дві години справді побачила Дмитра. На його руці повисла якась розфарбована хвойда.
Не хотілося вірити своїм очам. Та тут Дмитро побачив у дворі мою машину. Витягнув мобілку й набрав мій номер: “Привіт, ти в Лізи? Може, мене підбереш? Я тут поряд”. Я вийшла, він представив мені “хвойду” — мовляв, то представниця ділових партнерів шефа, тут у сауні цілою компанією відзначали угоду. Він же тільки за столом, тільки по закусках. Ну, не міг зігнорувати!..
Я знову вірила. Та й Ліза, здається, перестала сумніватися. А за кілька днів — знову дзвінок. Оля телефонує. “Їдемо до тебе додому, негайно”, — каже.
Піднімаємося по сходах, я відчиняю двері своїм ключем. Чую якісь голоси й завмираю на порозі. Та Оля тягне мене за рукав: “Ти маєш сама побачити”. Я заходжу в кухню — а там… Галя з моїм чоловіком. Голі. Просто на підлозі. Я в сльози, крик. Галя хапає одяг, втікає у ванну й зачиняється. А Дмитро бурмоче: “Це
не те, що ти подумала, ти помиляєшся…”
Та як я можу помилятися?! “Забирайся з мого дому! Зрадник! Бачити тебе не хочу!” — кричала я. Ненавиділа його в ту мить неймовірно. Та Дмитро раптом… заплакав. Опустився на коліна, обхопив мене за ноги. Почав цілувати. “Не йди від мене, пробач. Ти моя єдина, ти найкраща. Всі інші — сміття… Я без тебе не зможу, не виживу, не жени!”
Галя вже втекла. Оля притихла і за кілька хвилин теж вийшла. А він просив, плакав, вмовляв. Запевняв, що більше не буде. І я… Я повірила. Дуже хотіла повірити.
Не згадувала про те, що було. І життя увійшло в звичну колію. А потім я знайшла під ліжком жіночу кліпсу. А іншого разу побачила у Дмитровому телефоні відверте фото бухгалтерки iз сусіднього офісу. Мабуть, не встиг стерти. На очі траплялися й нові свідчення його зрад. Та я очі заплющувала. Уже не вимагала від
Дмитра пояснень. Він завжди знайде відмовку і викрутить на свій бік. Але ж факт зради це не скасує…
Якийсь час дуже мучилася. Довго зважувала, піти від нього чи залишитись. Вимагати вірності чи самій почати зраджувати? І зрештою дійшла висновку, що не піду. І прощатиму Дмитру всі наступні його зради. Бо це… піднімає мою самооцінку. Він може легко мати будь-яку красуню, але ж жити хоче тільки зі мною!
Колись, може, він стане мером нашого міста чи міністром. І я ходитиму з ним гордо на всі прийоми та бали. Щоб він пишався і хвалився мною. А я — ним. Знову і знову ми танцюватимемо у всіх на очах. А ті, ким він користується для хвилинної втіхи, хай дивляться і заздрять. Королева — я. І Дмитро мене не зраджує. Навпаки — щоразу підтверджує свій вибір на мою користь! Підтверджує, що я тут — найкраща. Ось так себе заспокоюю i живу з цим. Бо люблю…
Уляна К.
Шукайте деталі в групі Facebook
