Сьогодні – святої Євдокії: традиції та прикмети

День преподобної Євдокії (або в народі Явдохи) відзначають 14 березня. Це ім’я асоціюється із заступництвом земної природи і знаменує пробудження життєвої сили землі.
Перекази свідчать, що в молодості Євдокія вела порочне життя, але згодом відмовилася від хибного шляху і прийняла християнство, роздала своє майно убогим і вступила до жіночого монастиря. Незабаром стала його настоятелькою і прославилася різними чудесами: її молитва була настільки сильною, що за словом праведниці воскресали мертві. Довідавшись про це, поганський управитель Іліополя Вікентій наказав зарубати її мечем, коли їй було 56 років, пише «112 Україна».

У народному побуті «Явдохи» – не тільки перший день весни, але й перший день нового року, адже в наших предків рік починався з 1 березня (14 березня за новим стилем). Тому аж до XV століття на Євдокії відзначали Новий рік, розповідає «Вголос»

Вважалося, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, таких потрібних для майбутнього врожаю. Цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище тричі, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. Тому люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути його свист.
Починаючи з цього дня діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличних веснянок і носили із собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків». Цього дня наші предки зустрічали весну, виходячи до сходу сонця на горби, ставали біля воріт або вилазили на дерева і закликали її.
Ще однією ознакою приходу весни вважали спів птаха вівсянки. Якщо хтось почув його голос, то намагався повідомити сусідів. З цього часу уже готували яровий хліб для ранньої сівби.
Селяни вірили, що цього дня повертаються з вирію ластівки. Побачивши птицю, вони кидали в неї жменю землі і казали при цьому: «На тобі, ластівко, на гніздо!». Тому в щедрівках, які співають на Старий новий рік, і згадують ластівок.

Діти, які хотіли, щоб у них не було ластовиння, побачивши ластівку в цей день, вигукували: «Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!» і після цього вмивалися талою водою. Ластівки в Україні завжди мали особливу пошану й охорону. Вважалося, що руйнувати гніздо ластівки – великий гріх. Як і лелеки, ластівки приносять у будинок, під дахом якого живуть, затишок і гармонію. Тому краще не турбувати їх і не бешкетувати, виймаючи яйця з гнізда.
Люди вірили: якщо вмитися на Євдокію молоком, будеш білим і гарним на лице. Талою водою кропили стіни, щоб ті «дихали». Давали цю воду курям, щоб добре неслися, коровам – щоб доїлися. А ще святили в церкві зерна пшениці, які хотіли висівати першими.

На Євдокії дівчата до сходу сонця заклинали своїх суперниць такою молитвою: «Щоб на дорозі не стояли і мене, хрещену рабу Божу, добрим словом поминали». З цього дня і до самої Трійці співали пісень-веснянок, в яких звучить оптимізм і світлі ліричні мотиви.

Городники вважали, що якщо «під Явдоху» висіяти розсаду капусти, вона не боятиметься морозів.
Цього дня ворожили на врожай: якщо вітер дме із заходу або з півдня – буде урожай на хліб; якщо ж зі сходу чи півночі, то буде засуха, а тому і неврожай на зернові культури. Якщо день сонячний – вродить пшениця, а якщо день похмурий і небо захмарене – буде врожай на просо і гречку. Якщо в цей день заметіль, то селяни кажуть: «Явдоха хвостом крутить – буде пізня весна!».

Шукайте деталі в групі Facebook