Що ви не знали про Водохреща: усі таємниці свята

Третє і завершальне свято різдвяного циклу — Водохреща або Йордан — день коли в кожному місті й селі освячують воду.

Приготування до Водохреща починається з вечора напередодні, на який припадала друга свята вечеря – так звана голодна кутя.

На відміну від 6 січня – не обов’язково було готувати усі 12 пісних страв – вистачало найголовніших. Перед самою вечерею господар набирав одну ложку куті, ставив перед вікном чи на порозі та закликав мороз або вовка її їсти. Натомість просив не зашкодити людям і посівам.

Українці вірили, що опівночі перед Водохрещем вода в ріках хвилюється. Дехто посеред ночі йшов з дому, щоб подивитись на це явище. А ще краще було набрати цієї води й заховати за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Утім, більшість українців чекала ранку 19-го січня, аби всім селом вирушити до річки на освячення. Свячену воду давали випити кожному члену родини, рекомендували до цього нічого не їсти.

Дівчата наливали воду у миску, кидали туди намисто або кетяг калини і вмивались – це мало посилити їхню вроду. Обов’язково давали й худобі, щоб хвороб не боялась.

Далі освячували хату – брали декілька стебел з дідуха та окроплювали всі кімнати — тоді нещастя оминатимуть. Тим часом один із членів родини малював крейдою хрести на дверях та вікнах. А на західній Україні хрести виписували розведеним на посвяченій воді тістом.

Існували й забобони на цей день. Українки застерігали, що в момент коли священик занурює хрест у воду, всі чорти вистрибують з річки і залишаються на землі до того часу, аж поки хтось не прийде на річку прати білизну. Тож жінки намагались не робити цього хоча б тиждень, щоб чорти добряче померзли.

А вже після Водохреща – 20 січня – українці переходили на звичайний трудовий ритм. Господині діставали своє вишивання, яке перед Різдвом ховали “щоб лихий ниток не плутав”. Чоловіки мали повне право заглянути до шинку чи корчми, а для молодих дівчат розпочинався період, коли можна справляти весілля.

Шукайте деталі в групі Facebook