Я мовчала майже добу….Я душилась слізьми і не спала усю ніч….

Я мовчала майже добу, що погодьтесь на мене не схоже.
Я душилась слізьми і не спала усю ніч. Я думала, чи принесе користь мій пост чи може нашкодить сімям загиблих?
Але пробачте, я більше не можу мовчати . Вчора Gromov Igor опублікував останній лист 19-річного ДУКівця Жені Костюка ( Шльоцика). Женя загинув на початку червня біля шахти Бутовка.

Потім через кілька днів загинули Гуцол, Док і Легат.
Найстаршому було 27, наймолодшому Жені – 19.
Я самонадіяно думала. що раз уже є прописаний порядок отримання сім’ями загиблих добровольців посвідчень сім’ї загиблого УБД , то я швиденько зможу допомогти отримати цей статус. Але не тут то було. Купа паперової тяганини з нулевим результатом… Хлопців так ніхто і не визнав загиблими під час виконання завдань по захисту України.
І мене болить і від безсилля розриває на шматки. Бо ці молоденькі хлопчики повірили, що захист країни – це їх обов’язок, а ось захист родини, яка втратила годувальника, якось керівництво цієї країни не обходить. Уже півроку…

Після перестрілки в Княжичах, оперативно пообіцяли сімям поліціянтів виплатити по 700 000 і купити по квартирі. Хоча загинули поліціянти за сотні кілометрів від зони бойових дій і від нульового рубежу а в цей час ні мама Гуцола, якій привезли для поховання пошматоване вщент тіло сина, ні бабуся Дока, яка виховувала його сама, ні мама Легата, яка втратила єдиного сина, ні сестричка Жені Шльоцика не отримали від держави навіть визнання, що найрідніші їм люди загинули , захищаючи Україну.
І в цьому вся страшна сутність нинішніх фейкових вождів
тільки ось, що з цим робити, я не знаю…

Шукайте деталі в групі Facebook