7 НАЙЦІКАВІШИХ ТЕЗ ПАПИ ФРАНЦИСКА ПРО ПОДРУЖЖЯ

Коли між чоловіком та жінкою усе гаразд, то й світ та історія почуваються добре. В протилежному випадку світ стає негостинним, а історія зупиняється на місці.

Краса Божого задуму подружжя та милосердя до поранених родин, виклики, пов’язані з новими технологіями та бентежна гендерна ідеологія: ці та інші теми заторкнув Папа Франциск, зустрічаючись у четвер, 27 жовтня 2016 р., зі спільнотою Папського Інституту «Івана Павла ІІ», що займається вивченням подружжя та сім’ї, з нагоди початку вже 35-го з черги академічного року.

Сьогодні подружні і родинні узи зазнають випробувань. Причиною цього є сучасна культура, яка вивищує нарцисичний індивідуалізм, концепцію свободи, відірвану від відповідальності за іншого, зростання байдужості до спільного добра, накидання ідеологій, які безпосередньо атакують родинний проект, а також зростання бідності, що загрожує майбутньому багатьох сімей.

Відкритим питанням є розвиток нових технологій, які уможливлюють практики, які іноді суперечать істинній гідності людського життя. Дедалі більше переважає «я» над «ми», індивід над суспільством, що суперечить задумові Господа Бога, Який ввірив світ й історію союзові між чоловіком та жінкою.

Необхідно визнавати відмінності, як багатство й обітницю, а не як причину підпорядкування чи зловживань. Визнання гідності чоловіка і жінки включає справедливе цінування їхніх взаємостосунків. Хіба можемо до глибини пізнати конкретну людську природу, в якій ми створені, іншим шляхом, ніж пізнанням її через ці відмінності?

Неможливо заперечити вклад сучасної культури у поновне відкриття гідності статевих відмінностей. Тому дуже бентежно констатувати, що тепер ця культура виглядає немовби заблокованою тенденціями скасувати відмінності, замість того, щоб вирішувати проблеми, які її умертвляють. Коли між чоловіком та жінкою усе гаразд, то й світ та історія почуваються добре. В протилежному випадку світ стає негостинним, а історія зупиняється на місці.

Свідчення краси християнського досвіду родини повинно ще більше нас надихати, водночас маючи велике співчуття та милосердя до вразливості та помильності любові між людськими істотами, однак, не мирячись із людським упадком і дбаючи про відновлення божественного задуму щодо родини, ікони союзу між Богом та всім людським родом.

Слід визнати, що ми іноді представляли надто абстрактний богословський ідеал подружжя, мало що не штучно створений, далекий від конкретної ситуації та від дійсних можливостей сімей, таких, якими вони є. І ця надмірна ідеалізація не спричинилася до того, що подружжя стало більш бажаним і притягаючим, але зовсім навпаки.

Необхідно розширити зрозуміння та дбання Церкви про це таїнство людської любові, в якому відкривається шлях Божої любові до всіх. Тому темою сьогоднішнього душпастирства  повинна ставати не лише віддаленість багатьох від ідеалу та практики християнської правди про подружжя і сім’ю, але  більше – питання «близькості» Церкви.

«Близькості до нових поколінь одружених, щоби благословення їхнього зв’язку ще більше їх переконувало та супроводжувало, близькості до ситуацій людської слабкості, щоби благодать могла надолужувати, оживляти та зцілювати їх. Нерозривні узи Церкви з її дітьми є найпрозорішим знаком вірної та милосердної Божої любові».

Шукайте деталі в групі Facebook