Режими змінилися, методи – НІ! Чого чекати прихильникам “руSSкого міра” від окупантів?

 

72 роки тому Сталін депортував кримськотатарський народ у Центральну Азію – вночі, під конвоєм, у вагонах для перевезення худоби, для того, щоб у Крим заселити “русню”. Теперішній диктатор РаSSєї хоче знищити кримських татар, залишивши зомбованих “ватніків” зі стерилізованим почуттям свободи. Такі висновки напрошуються після огляду публікацій Deutsche Welle і RadioSvoboda, кореспонденти яких побували на окупованому півострові.

У травні молодий кримський татарин на ім’я Мустафа (ім’я змінено з міркувань безпеки) був викрадений. Інформації про його місцезнаходження досі немає. Хоча доказів достатньо. Наприклад, запис з камери відеоспостереження, де видно, що однозначно сталося викрадення – вночі, у дворі власного будинку, в світлі вуличних ліхтарів.

Мустафа – член Світового конгресу кримських татар. Можливо саме з цією діяльністю і пов’язане його зникнення? Батьки Мустафи живуть в постійному страху – як і багато кримських татар. “Тут панує беззаконня. Справжнє свавілля. І ніколи не знаєш, що трапиться з тобою в наступні півгодини”, – розповідає батько Мустафи.

Питання про долю Мустафи задали кремлівському гауляйтеру Аксьонову. Складається враження, що він чекав на це запитання від західних журналістів. Відповідь та сама, що батько Мустафи чує вже протягом багатьох тижнів: “Правоохоронні органи роблять все можливе, щоб якомога швидше розкрити цю справу”.

Сім’я Мустафи – не єдині представники кримських татар, на власному досвіді відчули, як змінилася ситуація на півострові після його анексії РаSSєєй. У квітні 2016 мін’юст еРеФії визнав меджліс “екстремістською організацією” і заборонив його діяльність. Очевидно, влада злякалася, що кримські татари, більшість з яких на т.зв. “референдумі” в березні 2014 проголосували проти приєднання Криму до РФ або бойкотували його, можуть організовано вийти на масові протести. З тих пір усі представники етнічної меншини знаходяться під особливим наглядом.

“Про себе я не турбуюся, я хвилююся за своїх близьких”, – говорить Айваз Османов, голова місцевого меджлісу і батько трьох дітей. “Ми живемо, як на пороховій бочці. Наш народ перебуває під сильним тиском. Щоранку я готовий до того, що може прийти поліція, щоб допитати мене і обшукати мій будинок”, – продовжує Айваз. За словами кримського татарина, один з його колег, голова регіонального меджлісу, вже два роки перебуває за гратами, в той час як іншому активісту було заборонено залишати країну, а проти ще одного зараз ведеться слідство.

Айваз, звичайно, знає про викрадення Мустафи. Всі в окрузі знають про це, але допомогти нічим не можуть, каже він. Османови живуть у Криму вже 30 років. При Сталіні більшість кримських татар насильно виселили з рідних місць. Майже всі представники нацменшини були відправлені тоді в Центральну Азію – вночі, під конвоєм, у вагонах для перевезення худоби.

59-річний політик Умеров був поміщений в психіатричний диспансер 18 серпня за рішенням суду анексованого Криму і відпущений на свободу лише 7 вересня. У травні йому було пред’явлено звинувачення в сепаратизмі за статтею 280.1 КК. Причиною послужило інтерв’ю кримськотатарському телеканалу ATR, що мовить з території материкової України, в якому Умеров піддав критиці анексію Криму і зажадав від РаSSєї повернути півострів Україні.

Вже після трьох днів, проведених в психдиспансері, стан здоров’я Умерова, у якого діагностовано хворобу Паркінсона, гіпертонія і цукровий діабет, значно погіршився. Його адвокат Ілля Полозов в інтерв’ю DW назвав дії окупаційної влади щодо Умерова обурливими. На його думку, раSSєйські спецслужби таким чином намагаються послати сигнал всім кримським татарам, які не згідні з політикою Кремля.

А що ж з Мустафою з Бахчисарая? Він теж був відправлений в психдиспансер? Або в тюрму? В кінці нічної розмови батько Мустафи говорить тихим надламаним голосом: “Я хочу тільки одного: щоб мій син повернувся, живим і здоровим”.

У свою чергу, заслужений працівник місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим, керівник «Фонду самоорганізації населення Криму» Олександр Забара зазначає: «У нашу громадську організацію надходить дуже багато скарг на тему корумпованості кримських чиновників. Причому чиновників будь-яких рангів. Дійшло вже до того, що деякі чиновники, і ми знаємо, хто це, навідуються в ті чи інші бюджетні заклади з вимогою «цього прибрати», а «цього залишити» за політичними мотивами».

Після анексії РаSSєєй півострова практика доносів тут стала популярною, а підконтрольні кремлівській банді чиновники заохочують подібні явища.

Деякі доноси призводять до обшуків в будинках кримчан і їх кримінального переслідування. Так, наприклад, сталося з керчанкою, волонтеркою, яка живе в Дніпрі Наталією Ващенко. Нещодавно, коли вона гостювала у матері в Керчі, туди з обшуком вломилися ФСБ-шники. Їй довелося оперативно покинути півострів.

Правозахисники відзначають, що в даному випадку є підстави говорити саме про донос на українську активістку. «Ващенко допитували в ФСБ з приводу її постів Facebook. Її сім’я – проукраїнська і не приховувала цього, хоча і живе в Керчі. І коли вона приїхала в рідне місто з Дніпра, серед її сусідів почалися розмови про те, що вона живе на материковій Україні, що вона співпрацює з українськими військовими», – каже координатор Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Ще однією жертвою доносу, можливо, стала активістка євромайдану в Ялті Лариса Китайська. Про це говорять її рідні.

Про донос щодо себе заявляє і кримська активістка Лариса Волошина, яка після анексії півострова була змушена покинути півострів через кримінальне переслідування.

У Кримській правозахисній групі теж говорять про факти доносів в освітніх установах. За даними правозахисників, жертвою доносу з боку своїх колег стала вчителька однієї з кримських шкіл, яка публікувала на своїй сторінці в Facebook українські пісні і композицію творчості Сергія Шнурова.

«Автори доносу написали, що це аморально і вимагали розібратися з цією вчителькою. Спочатку її викликали «на килим» до директора, а потім в школу приїжджала комісія з перевіркою. Ставилося питання про її звільнення, але згодом робоче місце їй зберегти вдалося», – каже Ольга Скрипник.

©Natali – спеціально для “Український простір Прикарпаття”

За матеріалами:

http://dw.com/p/1Jz0X
http://ru.krymr.com/a/news/27977859.html

http://ru.krymr.com/a/27973699.html

Шукайте деталі в групі Facebook

Поширити