“Наші так не могли. Бити–так, але не вбивати”. РЕПОРТАЖ З КРИВОГО ОЗЕРА

Журналісти поговорили з очевидцями і з’ясували деталі вбивства, яке потрясло Україну.

Серпневого ранку однією з головних вулиць Кривого Озера йде чоловік з опущеною головою, за великим супермаркетом звертає праворуч і підходить до сидячих на бордюрі молодих людей. “Сьогодні ховати будуть?” – запитує він. Отримавши негативну відповідь, розчаровано йде. Після подій, що трапилися тут у ніч на 24 серпня, люди раз у раз завертають сюди з одним і тим же питанням, у двір заносять вінки, на дорозі під палючим сонцем в’януть кимось залишені квіти.

Селище міського типу Криве Озеро знаходиться на межі Миколаївської та Одеської областей. Від Києва до нього 300 км, а до Врадіївки, яка стала відома на всю країну в 2013 році – всього 22. Криве Озеро, з його 8000 жителів – мало чим примітний український райцентр – з магазинами, лікарнею, автомийками, кафе, багатоквартирними будинками і клубом. Але про це смт вже кілька днів говорить вся країна. Тут в ніч з 23 на 24 серпня був жорстоко вбитий 33-річний Олександр Цукерман. У його вбивстві підозрюються шість поліцейських. Намагаючись помститися, місцеві жителі організували погром поліцейського відділку.

Миколаївська судмедекспертиза винесла висновок, що чоловік загинув від крововтрати і травматичного ураження серця. Спочатку свою провину поліцейські заперечували. Потім стверджували, що намагалися заспокоїти п’яного чоловіка. Пізніше з’явилася версія, що Цукерман хуліганив, побив таксиста, який привіз його додому, і вкрав у нього гроші. Уже 25 серпня на суді щодо обрання запобіжного заходу поліцейські зізнаються, що один з них вистрілив Цукерману в область серця з травматичного пістолета. Але головний обвинувачений – Ляхвацький – вину в умисному вбивстві не визнає. Раніше призначений на 26 серпня похорон перенесли, після того як родичі загиблого вирішили провести повторну експертизу в Умані.

Провулок Некрасова

Провулок поруч з будинком убитого не покидають журналісти, на лавочці сидить втомлена жінка з чорною пов’язкою на голові. Це двоюрідна сестра покійного – Ніна, яка приїхала на похорон з Одеси. “Просто не віриться, – ледь чутно каже жінка, – він молодший за мене на 9 років був”. За словами Ніни, її брат добре заробляв, тому красти, у чому його посмертно звинувачують, точно не міг, та й не пив надмірно. Більше говорити жінка не хоче. Втомившись від питань, вона йде до будинку. Через якийсь час у провулок завертає чоловік пенсійного віку і напівпошепки задає традиційне запитання: “Коли похорон?” Пенсіонер Володимир Захарович знав Олександра з народження – був сусідом його батьків. Чоловік розповідає, що Цукерман ріс в порядній сім’ї зі старшим братом Сергієм. Олександр “возив високе начальство” – гендиректора якоїсь фірми, а ось його дружина “погулювала”.

“Я бачив його вбитого тут в трусах і наручниках, – сумно зітхає чоловік. – Одного з міліціонерів я знаю – Причіпойду. Він неблагородна людина. Колись в РЕМі (районні електричні мережі – прим.) працював, і проявив себе не з кращого боку”.

Володимир згадує, що конфліктних ситуацій в селищі ні у кого з поліцією не було. Незадоволені кривоозерці хіба що бездіяльністю правоохоронців – місцевих пияк з барів не ганяють. Так і не згадавши жодної резонансної історії, пенсіонер прощається і йде. На перехресті, неподалік від місця події, товпляться мешканці селища. Вони навперебій висловлюють версії того, що сталося, скоса поглядаючи в бік провулка.

“Знаєте, є така приказка французька”Cherchez la femme”, що означає “шукайте жінку”, – перекрикує присутніх сивочолий чоловік. – Я даю вам 100%-ву гарантію, що тут винна жінка. Тут був трикутник. Я вам як колишній учитель кажу, що ця геометрична фігура мертва”.

Пенсіонери бадьоро погоджуються. “Як би там не було, але вбивати людину не можна! – схлипує жінка. – Вони або накурені були, або я не знаю, що там з ними було. А цей таксист – він же сусід мій. Правда, я навіть не знаю, чи вдома він, не ходжу там”. Попиваючи з картонного стаканчика каву, на натовп з боку поглядає огрядний чоловік. Віталію 48 років, і, за його словами, він дружив з Олександром 10 років. Зійшлися приятелі на захопленні голубами, так і стали хорошими товаришами. “Бачите, там щебінь біля двору? Це він хотів плитку в кінці цього тижня покласти – вказує в сторону будинку Цукерманів Віталій, а потім додає: – Ось і поклав…” Він розповідає, що той вечір вони повинні були провести з Олександром разом, але Віталій займався своїми справами, про що тепер сильно шкодує.

За його словами, з легковажністю дружини Олександр боровся не один рік. Поки той був у відрядженнях, Алла могла робити, що забажає. Про те, що вона любила чоловічу увагу, нібито, знало все селище, а Цукерман одного разу навіть тягнув дружину за волосся з місцевого бару. Віталій впевнений, що не розлучався його друг з дружиною тільки через синів. “Таксист його в той вечір привіз. Саша був напідпитку, тому таксист допоміг Аллі завести чоловіка в будинок. Саша заснув на деякий час, а коли прокинувся, то побачив, що таксист ще не пішов. Ударив він того таксиста, потім почав йому машину бити”, – розповідає Віталій.

Таксист Василь Нездоля живе трохи далі від центру Кривого Озера. У нього немає дружини, зате є дві дочки – старша живе і працює в Одесі, молодша поки з ним. Чоловік ховає сліди побоїв за широкими сонцезахисними окулярами і роздратовано виганяє з двору, де лагодять пошкоджений ВАЗ, настирливих операторів. “Йдіть! Ви не маєте права тут перебувати! Воно мені треба? У мене цукровий діабет”, – кричить на журналістів Василь, потім пом’якшується і погоджується на розмову.

 

“Його дружина мене в той вечір викликала. Сказала, що він не може сам дійти. Це десь близько трьох годин ночі було. Привіз до будинку, подзвонив дружині – вона вийшла. Я його заніс до будинку, розвернувся і пішов до машини, вона чомусь не завелася. Я відштовхав її – думав з буксира завести. Чую, що в будинку почався скандал. Потім вибігла з двору Алла, за нею Саша. Вона забігла за машину, а він до мене кинувся і почав мене бити. Я відразу впав. Сильно бив, – скаржиться Василь і показує садна. – Я не знаю, чим він був так незадоволений, але кричав, що вб’є. Зірвав з мене жилетку, почав бити машину. Я пішов до міліції”.

У відділку, за словами чоловіка, йому сказали, що дружина Цукермана вже викликала наряд. Василь повернувся до їхнього будинку, де побачив два наряди. Поліцейські відвели таксиста в машину, щоб оформити протокол, тому він нічого не бачив. Через якийсь час у провулок заїхала швидка. Що там відбувалося, Василь не знає, але каже, що чув, як лікар сказав: “Ви його вбили”. Після дачі свідчень таксиста відпустили додому, і він, залишивши розбиту машину, побрів пішки. “Люди там придумують, що я спав з нею, багато чого говорять. Я ж один живу, у мене тут дитина тільки, можна кого завгодно приліпити, – нарікає Василь. – На похорон не піду, не хочу, щоб мене вбили. Кажуть, що я винен в чомусь. А в чому? У тому, що привіз його?” На цьому Василь прощається і йде вглиб двору.

Копи Кривого Озера

Про поліцейських, яких підозрюють у вбивстві, відомо небагато – тільки те, що всі вони, крім Ляхвацького, з Кривого Озера або його околиць, і що проходили переатестацію. Правда, не всі, і не завжди без проблем. Трубаченко, наприклад, переатестацію спершу не пройшов, і, судячи з усього, відновився на посаді в судовому порядку. Ляхвацького, нібито, зовсім не переатестовували, оскільки він значився водієм. З шести поліцейських троє вже заарештовані. Причіпойда і Хоменко на місяць, Ляхвацький – як головний підозрюваний – на два.

Увечері 24 серпня кривоозерці влаштували біля райвідділу поліції справжні заворушення – палили шини і намагалися зняти ворота. Зараз у дворі багато патрульних, скликаних з інших міст, а у вивіску “Поліція” вже повернули букву “О”, що раніше відвалилася. За пересуваннями людей у формі спостерігає молодий чоловік зі злегка розбитим обличчям і плутаною мовою.

Трохи похитуючись, він час від часу голосно матюкається і шкодує про те, що будівля не згоріла. Це Олег, який гордо називає себе одним з учасників бунту. “До мене дійшли чутки, що міліція вбила людину, ось я і прийшов під відділення тоді, – ковтаючи літери, розповідає він. – Я цих ментів же знаю. Причіпойда, він нормальний пацан, але коли вип’є, то у нього дах зриває, трохи з головою не дружить.

Бачив якось, як біля його паркану впав бомж, так він його жорстко побив. Причіпойду самого побили колись, а потім в 2012-му він пішов до міліції працювати. У нього і дружина, і дитина є. Рому Богача я теж знаю, ось він хороший хлопець”. Про Романа Богача в Кривому Озері знають багато, і якщо не спілкувалися, то поверхово знайомі точно. Продавець в придорожньому магазині розповідає, що його мати – Ірина Богач – працює в редакції місцевої газети, і шукати її варто саме там. Редакція “Кривоозерщини” знаходиться в будівлі адміністрації – якраз навпроти постаменту, де раніше стояв пам’ятник Леніну.

Світлана Білецька займає кабінет з табличкою “редактор”. Вона підтверджує, що Ірина Богач дійсно працює в газеті, але зараз перебуває у відпустці. Жінки зв’язуються по телефону, Ірина коротко відповідає, що її немає в селищі.
“Я Рому добре знаю, він же у мене на очах виріс. Його з молодшим братом Іра сама виховувала після смерті чоловіка, – згадує Світлана. – Добрий хлопчик Рома, навіть в церковну школу ходив. У нього ж і своя сім’я вже є – син Артемко маленький. Зараз я покличу вам Наталію Олексіївну, вони разом з Іриною тут вже 15 років працюють”.

Кругловида жінка сідає біля столу редактора. “Ой, та що тут сказати. Я його з дитинства знаю. Працьовитий він такий хлопець. Після армії навчався в школі міліції. На відміну від інших, він ніколи не крав, не пиячив. Вони молодці з братом, – запевняє Наталія, – я не вірю, що він навіть бити міг. Дружина у нього є, років 2-3 тому розписалися вони. Іра розповідала, що він приїхав уже як другий наряд в підмогу. Побачив, що Цукерман бігає з лопатою, вирішив від’їхати трохи далі, щоб нічого не сталося з машиною, а коли повернувся, то все вже відбулося.

Люди кажуть, що він брався за голову і кричав: “Куди ви тікаєте?”. Я була, коли хлопців виводили з прокуратури, а на них кидалися люди. Кричали, що вони вбивці, чекали монстрів, а виходять все такі щуплі, худенькі, з опущеними головами. У мене були сльози на очах, коли я це бачила. Тут не можна сказати, що хтось звір, а хтось – святий”.

Резонансних випадків у Кривому Озері за участю поліції жінки не пригадують, кажуть, що до них з таким ніколи не зверталися. “Ляхвацького я взагалі не знаю, він з Первомайська сам. Зрозуміло, що це він стріляв. Наші так не могли. Бити – так, могли, але не вбивати”, – висловлюється наостанок редактор. Журналістам миколаївського видання “Преступности.НЕТ” мати арештованого Миколи Хоменко розповіла, що її син нікого не бив. “У нього не було засобів для цього, він не міг руками вибивати цю лопату. Він стояв, з жінкою розмовляв, – крізь сльози сказала журналістам жінка. – У АТО пішов добровольцем.

Він завжди йшов там, де важко… Не в потрібному місці дитина опинилася, хоча він при виконанні. Міг будь-хто там опинитися. Поїхав за викликом. Ви ж бачили, що там робилося. Чого їх називають вбивцями?”

Зі знайомою третього заарештованого – Дениса Ляхвацького – Анастасією Гармаш нам вдалося поспілкуватися в FaceBook. “Я особисто знаю Дениса, і тільки з хорошого боку. Є різні люди в поліції, але у всіх чомусь стереотип, що в поліції одна сволота. У даній ситуації потрібно розбиратися, тому що звинуватити поліцію простіше, а з’ясовувати обставини нікому не потрібно – простіше відразу стратити. Денис – прекрасний батько двох маленьких діток, як людина він відповідальний, як товариш завжди готовий допомогти. Я впевнена, що він не міг би такого зробити. По своїй натурі він дуже м’яка людина. Дуже турботливий чоловік і батько”, – написала в повідомленні його подруга.

Двічі реформовані

На неправомірні дії своїх підлеглих глава Національної поліції Хатія Деканоідзе оперативно відреагувала і заявила, що Кривоозерський відділ буде розформовано. Змінила Деканоідзе і начальника поліції Миколаївської області, ним став полковник поліції Юрій Мороз.

Після прибуття в селище чиновниця додала: “Звертаюся до тих співробітників Національної поліції України, які забули, що таке честь. Ми вас дістанемо, а коли дістанемо, покараємо вас і ваших керівників”. В цей же день керівником Кривоозерського відділення призначили патрульного поліцейського Олександра Горпинича, який вже заявив, що жодного рапорта на звільнення поки не побачив, зате люди приходять писати заяви з приводу злочинів, які відбулися деякий час тому.

“У будь-якому випадку, подавши рапорт, людина повинна деякий час відпрацювати. До того ж люди, які тут нормально працюють в райвідділі, теж заслуговують на довіру, і не можна сказати, що якщо завинив один, то винні і всі інші теж”, – сказав журналістам новопризначений начальник. Приблизно так само думає і товариш загиблого, який, спершись на свою стару “БМВ”, дивиться на копів, що патрулюють вулиці Кривого Озера. “Без них теж погано, – підкурюючи сигарету, зазначає Віталій. – Люди вважають ментів виродками, а як торкнулося кого горе, то миттю в райвідділ:” У мене тазик алюмінієвий вкрали, а у мене – кролика! “Люди завжди такі”.

Шукайте деталі в групі Facebook

Поширити

Джерело.

Поширити

Схожі публікації

• Дядько пив, бив і чіплявся: чи мати вбила доньку на Харківщині, яку вона так любила?
• На Кіпрі трагічно загинула 3-річна дитина з України
• В Україні заборонили роботу російських платіжних систем, в тому числі «Юністрім» і «Золотої корони»
• “У сім’ї до закладу та лікарів претензій не має”, – директор франківського пологового про смерть немовляти

Про Автора

ilona ilona