Для Кремля це вже даремно не пройде!
Європарламентарі закликали ЄС ввести персональні санкції проти Путлера і ще 28 осіб, причетних до незаконних дій стосовно Надії Савченко – української військовослужбовця, яку в росії судять за звинуваченням у вбивстві російських журналістів. Про обставини – в інтерв’ю “Радіо Свобода”.
Звернення Верховному представнику ЄС з питань зовнішньої політики Ф.Могеріні направили 57 депутатів. Крім Путлера, депутати Європарламенту просять включити до списку санкцій главу ФСБ росії Олександра Бортнікова, главу Слідчого комітету Олександра Бастрикіна і декількох його підлеглих, главу комітету держдуми з міжнародних справ Олексія Пушкова, а також прокурорів, суддів та інших чиновників, причетних до фальсифікації матеріалів справи Савченко, її незаконного затримання, арешту і висунення сфабрикованих звинувачень у вбивстві і незаконному перетині кордону.
Передбачувані санкції включають заборону на в’їзд до ЄС і блокування банківських рахунків і активів на території Європейського союзу. Ініціатор звернення – депутат Європарламенту від Литви Пятрас Ауштрявічус, заступник голови групи “Альянс лібералів і демократів за Європу”.
Він ствердно відповідає на питання, чи означає лист до Могеріні, що він вважає слабкою реакцію світової спільноти на справу Савченко:
– Саме так. Міжнародна громадськість і багато західних інституцій, здавалося б, роблять багато для справи Савченко і життя Наді, але це не робить великого впливу на російську сторону. Тому я думаю, особливо бачачи цю суху голодовку, – яку вона зараз, правда, припинила, але вона дуже слабка фізично і виснажена морально, – найвищі гуманітарні міркування повинні прийматися до уваги, щоб постаратися її звільнити.
– Наскільки велика ймовірність того, що Євросоюз прислухається до вас і введе санкції?
– Сьогодні я прочитав, що Фредеріка Могеріні закликає Росію швидше звільнити Надю, і це добре, але я не думаю, що її думку ось так от почують в Кремлі, де вирішуються всі основні питання. Тому потрібно, щоб це обговорювалося в понеділок на зустрічі міністрів закордонних справ країн Євросоюзу, і, наскільки мені відомо, кілька міністрів вже підтвердили, що готові піднімати це питання. Я не знаю, яким може бути остаточне рішення, і наскільки це торкнеться додаткових санкцій, але це серйозно, і Кремль повинен розуміти, що це дасть свої плоди. Особливо, коли російська сторона сподівається на пом’якшення санкцій, – я думаю, буде навпаки.
– Уявімо собі, що санкції відносно Путлера будуть прийняті. Це, ймовірно, означає радикальне посилення відносин між Європою і Росією?
– Так, це може вести до таких наслідків. Ми можемо уявити, як це розцінить Путлер. Але хіба ми можемо нинішній стан відносин визначити як нормальне і конструктивне? Я думаю, це може вплинути, але, по суті, ми знаходимося в такій зоні напруженості.
– У зверненні до пані Могеріні, ініціатором якого ви були, згадується, зокрема, заборона на в’їзд в ЄС, а також блокування банківських рахунків і активів, що належать людям в списку санкцій. Ви припускаєте, що у цих людей можуть бути активи на території Євросоюзу?
– Ми постійно чуємо, що російська політична еліта, навіть еліта правоохоронних органів, має такі активи. Вони багаті люди, у них, напевно, мета – в літній, так і в інший час бути де-небудь на Заході, жити прекрасним життям. Ці обмеження не дозволять еліті розпоряджатися зі своїми грошима, як вона хоче. Вона все-таки збагачується за рахунок російських людей, російської держави. Це колись приведе, напевно, до того, що російське суспільство запитає Захід, що було зроблено і чому на це не звертали уваги. Чим раніше ми почнемо це робити, тим краще. Сподіваюся, ми ще приймемо додаткові рішення, як обчислити ці активи, як посилити контроль над фінансовими операціями в деяких країнах Євросоюзу. Не всі вони, до речі, застосовують жорсткий контроль. Тут справа навіть більш серйозна, ніж одна історія Наді Савченко.
– В Європі можна почути точку зору, що не треба йти на велику конфронтацію з росією, а треба її м’яко переконувати, а подібні санкції, причому санкції, зокрема, щодо Путлера, можуть вивести ситуацію з-під контролю, що важко позначиться на Європі. Ви не згодні з такою точкою зору?
– Ні, я не згоден. Хіба Кремль консультувався з президентом Європейського парламенту, скажімо, коли були введені санкції відносно декількох десятків парламентаріїв Євросоюзу? Вони грають з позиції сили, і напевно, вони і розуміють цю мову. Звичайно, я за діалог, і якщо <Кремлем> будуть зроблені якісь кроки назустріч, можна <санкцій> і не застосовувати. Але сказати, що ми всерйоз обговорюємо це, обов’язково треба!
– Ви представляєте в Європейському парламенті Литву. В останні два роки в ужиток повернулися розмови про можливість нового світового конфлікту. І в цих сценаріях Литва та інші балтійські країни виявляються на лінії фронту. У вас відчуття, що це справжня небезпека, а не віртуальні сценарії?
– Дивлячись на розвиток ситуації, особливо з Грузією і Україною, я допускаю, що були такі плани про можливе застосування сили або провокацій проти балтійських країн, я не відкидаю такий сценарій. Але багато що змінилося. По-перше, ми прийняли стратегічні рішення щодо зміцнення обороноздатності, НАТО прийняла неймовірні рішення, це, можна сказати, перегляд стратегії десятиліття. І ціна провокацій для російської сторони зростає. У мене враження, що пряма військова конфронтація – менш можливий сценарій розвитку подій. Але з інформаційною війною, застосуванням гібридних інформаційних інструментів, в цьому зупинки немає.
– Ви виросли в Радянському Союзі, потім балтійські країни першими пішли з СРСР, зі сфери впливу Москви. У вас є відчуття, що Литва ніколи не буде сприймати Росію як щось дружнє?
– Протягом 20-го століття Литва і інші балтійські країни тільки 33 роки були незалежними. Але цього вистачило, щоб ми виростили покоління, яке передало іншим це почуття свободи і незалежності. Це не було забуто, про це постійно говорили на кухнях. Але потім сталося своєрідне диво. Ми наполягли на своєму, не прийняли жодних компромісних формул, і в грудні буде відзначатися 25-річчя розвалу Радянського Союзу, і для нас це свято, а для деяких російських керівників – це геостратегічна трагедія. Бачите, як розходяться наші погляди. Повинен сказати, що в єльцинські часи у нас були конструктивні відносини, розширювалися і політичні, і економічні відносини. Здавалося б, окуповані країни повинні пам’ятати тільки погане. Але навіть в моїй родині, яка постраждала, в ній були заслані на 8 років до Сибіру, мій батько завжди казав: “Росіяни хороші люди, але з росією треба звертатися дуже акуратно, обережно”. Ми дивимося в майбутнє відкритими очима і хочемо, щоб в Кремлі це теж зрозуміли – погрозами і застосуванням нових неконвенційних методів ведення війни не можна побудувати хороші відносини. На страху нічого доброго не виникне. росії треба переглянути свою політику, і я думаю, що ми це сприймемо як позитив і підемо назустріч.
Джерело – http://www.svoboda.org/content/article/27602982.html
Шукайте деталі в групі Facebook
