Агресія Путлера змусила українців змінити цілі, переорієнтуватися на збереження України

Україна потребує невідкладної розробки стратегічного курсу в майбутнє, для чого необхідно налагодити консолідацію між різними сферами суспільства, групами, лідерами думок і моральними авторитетами. Практично відразу після Майдану почалася війна, котра триває і досі, бо РаSSєя-агресор не має наміру зупинятися й сподівається, що от-от Україна розвалиться. Основне завдання українців – за жодних обставин цього не допустити. Про це йдеться у статті RadioSvoboda.

На сьогодні потрібно виокремити ключові помилки, котрих допустили народ і влада, аби негайно взятися за їх виправлення.

Основною помилкою стало те, що революціонери припинили будувати паралельні інституції. Причиною таких дій стали війна й страх, які остаточно розвалити державу, вибивши кілька сегментів із владної вертикалі. Більшою мірою проблема полягає в тому, що активісти, лідери думок та протестувальники недостатньо серйозно поставилися до самої ідеї створення паралельних інституцій під час Майдану й надто пізно змусили дослухатись до цієї ідеї політиків, котрі проголосили себе лідерами революції.

Нова паралельна вертикаль могла б майже без перехідного періоду замінити неефективні держструктури режиму Януковоча. Очолювати народні інституції мали би не політики, а технократи, котрі згодом мали би замінити на політичній арені нових-старих популістів та імітаторів реформ. Через недалекоглядність одних та відсутність важелів впливу в інших «нова» влада просто змінила вивіски.

Іншою помилкою є обрання на парламентських виборах «старої гвардії», замість того, аби довірити свій голос молодим активістам та лідерам думок. Із таким вибором народу Україна була завідомо приреченою на імітацію реформ та перетворень. І так триватиме надалі, поки люди не почнуть обирати “представників народу” з іншою, новою системою мислення.

Наступна помилка полягає в тому, що українці дозволили політикам перетворити боротьбу з корупцією та реформування країни на елемент піару та політичної гри. Ніхто так і не відповів за «закони 16 січня», за розстріли та побиття на Майдані, за Іловайськ та Дебальцеве. За халатність, корупцію, відпуск злочинців та всі інші діяння.

Відсутність усвідомлення відповідальності за скоєне чудово ілюструється тим, що у владі ніхто не подає у відставку, коли здійснює провал. Будь вони самураями, то держапарат мав би скоротитися вдвічі чи й більше, через масову хвилю самогубств. Схоже, ніхто не розуміє, що через кожну помилку страждають конкретні люди. Кожне падіння курсу, втрата робочого місця, кожен день затягування реформ та пудрення мізків комусь може коштувати життя.

Можливість виправити помилки існує завжди. Правда, чим пізніше за це взятися, тим гіршим виявиться результат і тим більшою буде ціна, котру доведеться заплатити. Працювати потрібно і на зараз, і на довготермінову перспективу.

Україні потрібен новий суспільний договір – це шанс на повернення довіри до існуючих державних інституцій. Будувати фундамент нової країни слід довкола тих держструктур, котрі поки що не мають заплямованої репутації та негативного іміджу. За жодних обставин на виборах не можна віддавати голоси за тих, хто вже неодноразово скомпрометував себе. Варто дати шанс новим партіям та їхнім лідерам.

Крім того, Україна потребує й стратегічного курсу в майбутнє. А щоб це бачення витворити, необхідно налагодити комунікацію між різними сферами суспільства, групами, лідерами думок та моральними авторитетами. Вислухати можливі візії, вирахувати найкращі варіанти і дослухатися до конструктивної критики.

Джерело – http://www.radiosvoboda.org/content/article/27563764.html

Шукайте деталі в групі Facebook

Поширити