Треба стати Українцем сьогодні. Завтра буде пізно!
Навіть влада “любих друзів” нічого не зробила для ліквідації “мовного” розколу населення, а раSSєйська окупація інформаційно-культурного простору України лише поглибила його… Що важливіше: декомунізація чи дерусифікація?
Національна ідентичність формується з усвідомлення відмінності від інших націй. Саме тому метою довготривалого
імперського проекту асиміляції українців було знищення їхньої мовно-культурної самобутності (слово «асиміляція» в перекладі з латини означає «уподібнення»).
Як свідчить історичний досвід, процеси поглинання одного народу іншим відбуваються в два етапи. Першим етапом є часткова асиміляція – мовно-культурна, другим – етнічна, що означає завершення асиміляційного процесу, втрату первинної ідентичності і набуття іншої, нав’язаної колонізатором чи добровільно засвоєної (згідно з переписом 2001 року, 85,2 % етнічних українців назвали рідною українську мову, а 14,8 % українців вважали рідною російську. Абсолютна більшість останніх була зосереджена на Сході та Півдні – там їх до окупації частини Донбасу мешкало 87,9 % від загальної чисельності по Україні, – за дослідженнями етнолога В. Скляра, проведеному у 2007 році).
Саме в цих областях колишня “савєтська” пропаганда досягла найбільшого успіху, впровадивши в ментальність значної частини місцевих українців сприйняття російського народу як “братнього”, а співвітчизників західних областей як ворожих бандерівців.
У пострадянський період навіть влада “любих друзів” нічого не зробила для ліквідації цього ментального розколу населення, а російська окупація інформаційно-культурного простору України лише поглибила його. Таким чином була створена соціальна база для окупації Криму і збройного вторгнення на Данбасс (загрозу для національної безпеки – втрата української ідентичності значною частиною населення південно-східних областей засвідчили результати опитування, проведеного Центром Разумкова ще в травні 2009 року. Респондентам було поставлено запитання «Чи зміцнює безпеку України угода з Росією про продовження на 25 років терміну перебування Чорноморського флоту РФ у Криму?». Ствердно на це запитання відповіли загалом по Україні 35,7% респондентів. Регіональний розподіл ствердних відповідей виглядав так: Захід – 6,0%, Центр – 16,2 %, Схід – 60,5 %, Південь – 60,8. Високий рівень денаціоналізації цих областей дав можливість Путлеру виправдовувати агресію проти України фальшивою тезою про захист прав російськомовного населення. 16 квітня п.р. на прямій лінії він заявляв: «Важной частью для нас является, конечно, соблюдение законных прав и интересов русских, проживающих на Украине, и тех людей, которые считают себя русскими вне зависимости от того, что у них в паспорте написано. Людей, которые считают русский язык родным языком, а русскую культуру родной культурой и которые чувствуют свою неразрывную связь с россией»).
Відкрита агресія раSSєї проти України, окупація Криму нарешті позбавила багатьох українців впровадженого імперією в їхню свідомість переконання в тому, що російський народ є «братнім».
Поширення серед українців російської мови як мови повсякденного вжитку дозволило Кремлю ефективно застосовувати щодо них тактику «м’якої сили», що полягає у популяризації своєї культури й витісненні української з інформаційно-культурного простору України (про необхідність використовувати російську мову як засіб «м’якої сили» цілком відверто говорила в інтерв’ю «Кримській правді» у липні 2013 року проффєссор кафедри російської мови Київського національного університету ім.Т. Шевченка Кудрявцева: «В борьбе за свои (!?) права мы должны использовать концепцию «мягкой силы». И самая идеальная «мягкая сила» – преподаватели руSSкава языка, которые нуждаются в поддержке раSSеи. Наша профессия – руSSкий язык, и мы будем бороться за него»).
Серед загарбників, які вбивають наших людей і руйнують інфраструктуру захоплених міст і сіл, є й винародовлені українці. Ба більше – є вони і в найближчому оточенні Путлера. Нещодавно з’явилась інформація про заміну куратора щодо угруповань «ДНР» і «ЛНР» Суркова на Дмітрія Козака (потвора, що називає себе українцем), який брав участь у створенні самопроголошеної “Придністровської молдавської республіки”. Нинішнім же завданням цієї довіреної особи Путлера є створення на окупованих територіях України псевдодержавного утворення, яке заблокує Україні шлях до Євросоюзу.
Ще в 2000 році Джеймс Мейс (історик, політолог, дослідник. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні) звертався до нас із мудрим застереженням: «Це сувора діалектика – щоб піти далі, треба знати, звідки йти. Щоб стати європейцем, треба стати українцем. Щоб стати громадянином світу, треба стати українцем і європейцем. І цей шлях самоідентифікації треба пройти. І починати сьогодні і тепер, бо завтра буде пізно».
Як ніхто інший, Мейс розумів згубну роль масового послаблення національної свідомості серед українців і вважав завдання дерусифікації не менш важливим для майбутнього країни, ніж декомунізація.
Джерела:
http://www.radiosvoboda.org/content/article/27433474.html
http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=614
http://c-pravda.ru/newspapers/2013/07/20/lyudmila-kudryavceva-russkijj-yazyk-derzhitsya-na-uchitelyakh-oni—nashe-oruzhie
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%B5%D0%B9%D0%BC%D1%81_%D0%9C%D0%B5%D0%B9%D1%81
Шукайте деталі в групі Facebook
