Хроніки могилізації

У Ростові-на-Дону один папір сказав більше, ніж усі путінські брифінги за рік.

Перед нами – наказ «Ростсільмашу». На вигляд – нудний корпоративний текст. По суті – маршрутний лист від заводу до війни.

Перекладаючи з мразіянського: грошей немає, роботи немає, але люди – поки що є. І це потрібно терміново виправити!

Для початку – переведення підприємства на триденний робочий тиждень.

Далі – оптимізація до 35% штатної чисельності.

А наприкінці – вся суть, заради якої весь цей наказ і писався.

Особисті відносини «вивільнених» працівників наказано підготувати і передати до Міністерства оборони могилізації Росії.

Не до центру зайнятості.

Не до архіву.

Чи не «за запитом».

Відразу – у мінубивств.

Для «наступного використання»:

®️ комплектування підрозділів;

®️ виконання робіт на територіях Херсонської та Запорізької областей.

Тобто, якщо перекласти з паперової мови на людську:

росіянина позбавляють роботи та передають на утилізацію. Як раба, згоду якого й не збираються спитати.

У СУХОМУ ЗАЛИШКУ

Спочатку путінізм знищує економіку війною та санкціями.

Фіксується “зниження попиту”.

Відразу «вивільняються» люди у потрібній кількості.

Їх передають до армії для «наступного використання».

Звідти – на концерт Кобзона, а залишки (якщо є) – у пакет і назад у рідну гівень.

Ось така невигадлива схема.

Все обережно. За наказом. Під розпис.

Без мобілізації.

Без вибору.

«Ростсільмаш» більше не завод. Це пункт сортування розхідників з особою справою.

І скільки ще таких пунктів щодо Мразії?.

 

Шукайте деталі в групі Facebook

Поширити