Рік у кріслі міністра: як реформує українську освіту Оксен Лісовий
Рік тому, 21 березня, нардепи нарешті відправили у відставку скандального очільника Міносвіти Сергія Шкарлета разом із його плагіаторським шлейфом. МОН отримало нового керівника, який приїхав просто з фронту – Оксена Лісового.
1
Я і моя молода команда
2
(Не)наступити на наукові граблі Шкарлета
3
Мовчання (не)золото
4
Не словом, а ділом
5
Що поки не по зубах МОН і Лісовому
6
Реформи на старт
7
Далі буде…
Науковець, освітянин та воїн Лісовий мав нарешті вдихнути нове життя в українську освіту та науку, яку паралельно з війною ледь не добив Шкарлет. Останній пробув у міністерському кріслі понад 2 роки, тож освітня спільнота з нетерпінням чекала на нового лідера та змінотворця.
Після того, як Оксен Лісовий змінив фронтові окопи на міністерське крісло, анонсовані зміни у сфері української освіти не забарилися. Як і скандали зі, здавалося б, майже ідеальним новим очільником МОН. Чого вдалося досягнути посадовцю разом із командою за рік своєї діяльності та чи дотримує він слова, читайте у матеріалі Освіти 24.
Я і моя молода команда
Після призначення Лісовий “позбувся” більшості заступників Шкарлета і почав формувати власне оточення у стінах МОН. Зокрема, переманив зі свого попереднього місця роботи – Малої академії наук – і подарував посаду першого заступника Євгенові Кудрявцю. Ще одним доволі молодим заступником став Дмитро Завгородній. Якщо ви можете хвилюватися через їхній молодий вік для цих посад (до ейджизму не вдаємося, лише висловлюємо припущення окремих українців), то їхні біографії розкажуть доволі багато. Однак крапки над “і” має розставити їхня діяльність у МОН.
(Не)наступити на наукові граблі Шкарлета
Не встиг Лісовий добре всістися у крісло міністра, як вже втрапив у скандал. Його, як і попередника, назвали “плагіатором”, адже у дисертації знайшли “копіпаст”. І хоча звинувачення пролунали від журналіста, якого звинувачують у держзраді, все ж історія набула розголосу. Лісовий віддав свою дисертацію на перевірку і заявив: у разі виявлення плагіату у його роботі зречеться наукового звання. Ба більше, повідомив, що формуватиме в Україні нову культуру доброчесності. Однак конкретні правила не озвучив. Згодом перевірку дисертації міністра призупинили, бо він відмовився від наукового ступеня. Цією стежкою пішов і очільник Освітнього комітету Ради Сергій Бабак. І на цьому публічні відмови від наукових привілеїв (які передбачають доплати) українських посадовців та науковців вичерпалися.
Мовчання (не)золото
Міністр не любить розкидатися словами – як і часто спілкуватися з пресою. Здебільшого це роблять його заступники. Однак Лісовий не боїться висловити свою позицію (здебільшого на своїх сторінках у соцмережах) щодо окремих наболілих тем в українській освіті чи відвертих і резонансних скандалів, які сколихнули суспільство. При цьому сам міністр намагається бути ближчим до народу.
На початку своєї каденції Оксен Лісовий також висловив своє бачення змін у сфері освіти.
Пріоритет навчання – безпека;
система освіти має формувати у молодих українців історичну пам’ять;
треба зменшити навантаження на учнів-біженців та зробити можливим зарахування їхніх академічних результатів в Україні;
завдання МОН – вивести дітей в офлайн, гарантувати безпечне навчання та якісну онлайн-освіту там, де офлайн неможливий;
збільшити зарплату вчителям та стипендію студентам;
профтехосвіта має бути у пріоритеті;
маніпуляції щодо мови неприпустимі, учні та вчителі у межах освітнього процесу повинні спілкуватися лише українською мовою, а толерувати викладання російською не можна.
треба модернізувати окремі шкільні предмети;
архітектурна трансформація радянських шкіл.
Згодом ми переконались, що це були не просто красиві слова, а нова команда МОН таки намагається покращити свою царину і робить для цього конкретні кроки.
Не словом, а ділом
На своїй посаді міністр також почав утілювати у життя чимало того, чого від нього очікувало суспільство та фахівці. Зокрема, бачимо виконання чи часткове виконання таких завдань:
освіта стала пріоритетом уряду та отримала більше фінансування з бюджету (у 2024 році – понад 170 мільярдів гривень. Зокрема, на облаштування укриттів, друк підручників, забезпечення Нової української школи);
МОН розробило програму для учнів-біженців, аби вони не “тягнули” паралельно дві програми, а вивчали, перебуваючи за кордоном, лише предмети українознавчого компонента. А результати їхнього навчання у закордонних школах зараховуватимуть в Україні після повернення. Щодо налагодження постійного контакту з дітьми з ТОТ, питання залишається відкритим. Перш за все варто думати про безпеку цих учнів, адже за навчання в українських школах окупаційна влада карає сім’ї.
Лісовий повернув історію України у список обов’язкових для складання предметів на НМТ у 2024 році.
В Україні також відбудовують зруйновані у час війни навчальні заклади. Однак часто це не заслуга Міносвіти. Проте відомство опікується питанням спорудження надійних укриттів у закладах освіти, на які уряд скеровує кошти (торік – 1,5 мільярда гривень). Це і є один з елементів поняття “безпека”, озвученого міністром. Іншим – є робота поліцейських у школах, які вже працюють в окремих регіонах. Щодо будівництва підземних шкіл – за це відповідає місцева влада.
Дітей завдяки допомозі міжнародних партнерів забезпечують гаджетами для онлайн-навчання.
МОН також намагається залучати громадськість до обговорення реформ.
Громадськість нарешті дочекалася, що скандальний ректор Національного авіаційного університету – Максим Луцький – кум одіозного ексміністра освіти Дмитра Табачника – після догани Лісового тимчасово “усунувся” від виконання обов’язків.
Студентів та учнів, принаймні тих, що вчаться у закладах освіти, розташованих на захід від Києва, з 1 вересня таки повернуть на виключно офлайн-навчання.
В Україні нарешті знайшлись гроші на фінансування науки та дослідження молодих учених.
Міносвіти популяризує профтехосвіту, аби у майбутньому в Україні були кваліфіковані фахівці, які відбудовуватимуть країну, а не шукатимуть роботу із дипломом про вищу освіту. Освіту військових закладів уже переформатували на потреби ЗСУ.
МОН залучає додаткові кошти на освіту, зокрема й з-за кордону.
Зарплату вчителям підвищили, але несуттєво.
Відновлення реформування освіти також триває. І це, власне, найцікавіша складова діяльності МОН.
Що поки не по зубах МОН і Лісовому
Вищезгадане питання розв’язання проблеми академічної недоброчесності та корупції у вишах поки висить у повітрі та гучними заявами не пахне.
Дозвіл студентам-хлопцям на виїзд на навчання за кордон так і не надали. Але тут питання не до МОН, а до військово-політичного керівництва країни.
Підвищення зарплати вчителям та стипендії студентам – поки у планах і лише анонсоване.
Суттєвого перегляду кількості шкільних предметів та переформатування змісту освіти ми поки не побачили (окрім винятків), лише почули про них.
Реформи на старт
Тепер детальніше про те, які ж реформи втілює у життя Міносвіти при Лісовому. І що важливо – таки втілює та продовжує чинні, які загальмували.
Дошкілля. МОН анонсувало реформу у сфері дошкільної освіти. Дитсадки мають стати ближчими додому, а вихователі – “позбутися” своєї мізерної зарплати.
НУШ. Міносвіти нарешті відновило та продовжує втілювати у життя реформу Нової української школи. НУШ також отримала довгоочікувані кошти на функціонування, а учні – підручники. А до 2027 року планують створити мережу академічних та професійних ліцеїв. МОН готується до пілотування реформи у 2025 році.
Реформування навчальної програми. Міністр зазначав, що ключові навчальні дисципліни у школі не скорочуватимуть. Також триває осучаснення навчальних програм, однак ми чуємо лише про окремі предмети, адже цього вимагає воєнний час. Зокрема, реформують історію України, “Захист України”, інформатику. Однак батьки та вчителі скаржаться на часто невідповідність змісту навчальних програм. І це насправді – значна сфера для опрацювання МОН.
Збільшення зарплат учителям. МОН було занепокоєне й тим, що чимало вчителів досі не повернулося з-за кордону через війну. Лісовий пообіцяв підвищення зарплат педагогам вже з наступного року. Воно відбулося з 1 січня та ще буде з 1 квітня, однак недосить суттєве. При цьому йде одним кроком зі збільшенням мінімальної зарплати в Україні. Все ж МОН обіцяє у наступні роки реформувати систему оплати праці педагогів.
Вища освіта. Чи не найбільше змін відбувається у системі вищої освіти. МОН втілює у життя модернізацію системи вищої освіти шляхом об’єднання окремих вишів (хоча на час вступної кампанії процес призупинили), як і анонсував міністр. Посадовці пояснюють: треба покращити якість вищої освіти. І зазначають, що на сьогодні маємо приблизно на половину менше вступників, ніж років 15 тому, а вишів – майже незмінна кількість.
Також з вересня абітурієнтам мають видавати гранти на здобуття вищої освіти та можливість у межах індивідуальних траєкторій коригувати термін навчання. А от заочну форму навчання МОН таки не наважилося замінити дистанційною через тиск громадськості.
МОН обіцяє також збільшити стипендії студентам та реформувати систему нарахування зарплат викладачам. Однак це поки анонси, тому чекатимемо на конкретні дії.
Далі буде…
Так, можемо зробити висновок, що Оксен Лісовий та його команда не гають час та намагаються таки реанімувати й реформувати українську освіту та науку навіть у час війни. Якщо у вищій освіті вже розпочалися суттєві зміни, то царина шкільної освіти, зокрема питання/проблема осучаснення та перегляду і змін навчальних програм, потребує суттєвого аналізу та змін. На сьогодні осучаснюють лише окремі предмети. Також суспільство чекає на конкретні дії та відповіді щодо втілення у життя академічної доброчесності та подолання корупції у вишах.
Тож місія врятувати українську освіту і науку після Шкарлета та у час війни й реформувати її на благо українців триває. “Далі” – обов’язково буде.
Шукайте деталі в групі Facebook
