Мене побив п’яний старший офіцер Закарпатського ОВК Варі Костянтин Володимирович

Мене побив п’яний старший офіцер Закарпатського ОВК Варі Костянтин Володимирович. Майор, оперативний черговий Закарпатського ОТЦК. Варі наніс мені два удари кулаком в голову: в щелепу і ліву скроню. Мені огидно про це писати, мені соромно, що така людина досі тримається в лавах ЗСУ. Мені страшно, що цей ганебний вчинок залишиться непокараним. Я прошу максимального розголосу і юридичної підтримки!

Подія сталась в Ужгороді 25 червня 2023 року на зупинці “вул. Котляревського” (кінцева 7-го маршруту), приблизно о 15.20. Розповідаю подробиці. Я і мій чоловік Голюк Євгеній, офіцер ЗСУ, зайшли у магазин ABC (Оноківська 18) біля зупинки. Хотіли взяти кави і солодкої води. На касі до нас причепився п’яний мужик в цивільному одязі. Його перші слова були до мого чоловіка: “Ти воював чи з….ся (втік)?”. Женя спокійно відповів, що воював. Відповідь мужика не задовольнила і він продовжив на підвищених тонах допитуватись: “а де? а як? а нащо поїхав на нуль? а чо зараз не там?”. Мій чоловік спокійно зазначив, що служить в 15-му гірсько-штурмовому батальйоні, після оборони Соледару визнаний обмежено придатним. Це чомусь розлютило співрозмовника ще більше і він видав нецензурний малозрозумілий монолог, загальний зміст якого зводився до “ви не місцеві і це одразу видно, нащо ви приїхали, а ви знаєте хто я, а я майор, це мій район, мене всі знають”.

Дійсно, продавчиня його знала, вона була страшенно налякана і тільки повторювала: “Костя, заспокойся, все нормально”. Тим часом Костя впав в повний неадекват, підійшов впритул, махав руками, декілька разів штовхнув мене і чоловіка в голову (поки що відкритою долонею). Ані мені, ані мужу не цікаві бійки, тож ми вирішили просто вийти на вулицю і викликати поліцію. Попросили продавчиню теж набрати 102 і викликати охорону. Наші слова вона повністю проігнорувала, зате не посоромилась відчайдушно пхати мені термінал для сплати товару. Я, до речі, сплатила.

Ми вийшли з магазина, відійшли на зупинку і збирались дзвонити на 102. Коли мій чоловік вже тримав телефон біля вуха, Костя (він же майор Костянтин Варі) теж з’явився на зупинці, кинувся на мого чоловіка з кулаками, але чомусь передумав, різко змінив траєкторію, підбіг до мене (я стояла на пару метрів позаду від чоловіка) і вдарив мене в щелепу. Так, жінку. Так, кулаком. Я впала, тоді він схилився наді мною і наніс ще один удар кулаком в ліву скроню. Все було швидко і неочікувано, мій чоловік не встиг втрутитися, а Варі втік.
Я подзвонила 102. Поки чекали поліцію, до нас почали сходитись люди. Вони розповіли, що Костя не перший раз нападає на людей, зокрема жінок, але місцеві жителі його бояться і заяви не подають. Дочекатись поліції і дати свідчення теж бажаючих не знайшлось.

Згодом приїхала поліція, швидка та ВСП. Варі Костянтина знайшли в його власній квартирі, затримали, “задули” на алкоголь, результат: 2.04 проміле. Швидка констатувала у мене забій щелепи. На місці я написала заяву, я і мій чоловік дали пояснення. Відкрито кримінальне провадження за статтею 125 ч.1 (умисне легке тілесне ушкодження). Ввечері того ж дня в травмпункті Ужгородської міської лікарні в мене зафіксували “забій м’яких тканин голови, забій нижньої щелепи”. Наступного ранку, в понеділок, ми з чоловіком поїхали до Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області. Поки їхали в таксі, мені подзвонили з Закарпатського ОВК і попросили зустрітись, щоб “обсудити інцидент і врегулювати все мирно”. Я відмовилась.

У відділі поліції нас зустріли без ентузіазму. Дізнавач Турус Ю.Ю. тільки після моїх наполегливих прохань запросив до себе в кабінет і дав направлення на судово-медичну експертизу. Ми негайно поїхали в Ужгородське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи. Там мене детально розпитали про обставини і офіційно зняли побої. Втім тут же виявилось, що в травмпункті забули проставити необхідні печаті на довідку, а дізнавач Турус забув додати до направлення супровідний лист. Ми знов поїхали в травмункт, де вислухали від персоналу купу відговорок і зневажливих коментарів. Зрештою всі печаті на довідку поставили. Ми повернулись у поліцейський відділок. Я віддала Турусу довідку з печатками і нагадала про супровідний лист. Він сказав, що не в курсі такої процедури, але листа напише і передасть судмедексперту. На мої питання щодо термінів Турус відповів, що зробить це “завтра, може післязавтра” і повідомить мені по телефону. За три дні жодних дзвінків на було, тож я знов приїхала у відділок сама. Турус сказав, що документи нібито вже мали дійти до судмедексперта, але він точно не знає. Наступного дня, в п’ятницю, я зв’язалась з судмедекспертом і дізналась, що жодних документів він досі не отримав. Тоді я зателефонувала на 102, мене з’єднали з черговим відділку. Виявилось, що дізнавач Турус пішов у відпустку на невизначений термін.

Впродовж тижня дізнавач не відповів конкретно на жодні мої питання стосовно справи. Я не знаю, чи вилучили з магазина камери, чи були опитані свідки (як мінімум продавчиня), чи був долучений протокол затримання з доказами, що Варі був в стані алкогольного сп’яніння. Я не маю зв’язків, не маю грошей на адвоката. Єдині варіанти для мене – це публічність, ваша підтримка і безкоштовна допомога юристів. Йдеться не лише про мене, йдеться про наше суспільство, яке не має толерувати свавілля і тремтіти перед погонами.

Шукайте деталі в групі Facebook