І знову про «Карту поляка» Ч.1.
В Україні, напевне, не залишилося людей, котрі б не знали що таке «Карта поляка». Наші сусіди стверджують, що це підтримка польських громадян та їх нащадків, проте, насправді не все так гладко. За більш, як 15 років «Карту поляка» отримало чимало українців, точна цифра відома хіба що самим полякам. При цьому, за рахунок певних маніпуляцій на законодавчому рівні, не всі українці, серед тих які отримали «Карту поляка», є етнічними поляками. Мотивація «не етнічних» власників «Карти поляка» є різна. Для когось це можливість виїхати на ПМП. Для когось значною мотивацією виступає можливість безкоштовного навчання дітей у польських ВУЗах і, відповідно, отримання дипломів європейського зразка. Крім того, власникам «Карти поляка» полегшується можливість отримати польське громадянство.
І ніби то, це особисті питання людини і саме йому вирішувати,чи оформляти «Карту поляка» собі та рідним, чи ні. Але, якщо детальніше придивитися до «Карти поляка», то одразу можна побачити іншу сторону «польської ініціативи», так би мовити – «темну сторону». Тож, розглянемо на прикладах чим цей проект небезпечний як для українців так і для України.
Минулого року було опубліковано статтю про Центр польської культури і європейського діалогу в Івано-Франківську, в ній йшлося про певні нечестиві аспекти діяльності окремих членів, але зараз не про них, а про дітей які є волонтерами «Центру», котрих втягнули до безоплатної праці за шанс отримати ту омріяну «Карту поляка».
«А як людина, яка не має польського коріння, може отримати «Карту поляка»?» – спитаєте ви. Відповідь проста: ті, хто готували закон «Про карту поляка», свідомо створили можливість надання такого документу не тільки етнічним полякам, а будь-якому громадянину України, на розсуд польської сторони. Для цього потрібно отримати рекомендацію будь-якого польського товариства в Україні про те, що особа своїми діями, які робила на благо полонії, заслужила право отримати «Карту поляка».
Повернемося до дітей, так от, ці діти використовуються як безоплатні працівники, яких залучають до різних заходів, у тому числі й до відновлення старих цвинтарів та іншої важкої праці. А керівники центру продовжують класти в кишеню виділені на це з польського бюджету кошти. Саме так відбувається так зване «ополячення молоді», адже при отриманні «Карти поляка» потрібно довести свою прихильність до польського народу і… присягнути йому. Але не тільки діти потрапляють під вплив «Карти поляка». Є ще одна загроза, яка уже може нести пряму шкоду національним інтересам України.
«На гачок» потрапляють і державні чиновники, посадовці та інші люди, які безпосередньо можуть впливати на процеси, що відбуваються в Україні.
Для прикладу, можна згадати представника
Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення в Івано-Франківській області Ігоря Маслова. Як стало відомо, Маслов отримав «Карту поляка» у вересні 2019 року. Аналогічний документ чиновник оформив і для своєї доньки, яка тепер безкоштовно навчається у Кракові. Здавалось би, що тут поганого? Батько дбає про доньку і робить все заради її майбутнього. Начебто так. Але при умові, що ти не є державним службовцем однієї країни, а присягаєш в любові та вірності іншій і, більш того, стаєш залежним від неї.
При цьому, перед отриманням документу, особа проходить в польській дипломатичній установі співбесіду, під час якої складає письмову декларацію приналежності до польського народу.
Отже, в сухому залишку ми маємо державного службовця України, представника Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення в Івано-Франківській області, на якого покладені наглядові та регуляторні функції в стратегічній галузі українського телерадіомовлення і… він служить на благо Польщі. Це все відбувається умовах новітньої ери гібридних та інформаційних війн. Чи один такий Маслов? Швидше за все, ні.
Далі буде…
Шукайте деталі в групі Facebook
