“П’ята колона” в ЄС: нехай французи віддадуть свої землі Путіну, щоб той “зберіг обличчя”
Росія веде в Україні загарбницьку імперіалістичну війну. З боку України це оборонна, національно-визвольна, практично Вітчизняна війна.
Москва розуміє, що без України не може мріяти про відновлення Радянського Союзу або стати модерновою імперією. Російська окупація України означала б подальший аншлюс Білорусі, Молдови і частини Казахстану. Грузія і Вірменія, Таджикистан та Киргизстан мали б тоді увійти у більш тісну інтеграцію з Москвою, Туркменистан, Узбекистан та Азербайджан хоча б і залишилися самостійними, проте повинні були б повністю координувати свою політику з Росією.
Якби Київ швидко впав у руки російської армії, не виключено, що Естонія, Латвія і Литва також були б окуповані, хоча вони члени НАТО, але не відомо чи Альянс пішов би військами їм на допомогу. Ми бачили переляканий НАТО наприкінці лютого-початку березня ц.р. Чи Брюссель пішов би військовим шляхом спасати країни Балтії – було під величезним знаком питанням, хоча існує стаття 5 Північно-Атлантичного договору про колективну оборону.
Зараз усі ми маємо розуміти, якою високою була ставка щодо можливого майбутнього російського панування з одного боку, та забезпечення кордонів самого НАТО – з іншого в результаті війни в Україні. Українські збройні сили зруйнували російські мрії, але Путін ще намагається вичавити щось корисне від цієї авантюри. З великою затримкою нарешті пішла допомога Україні в озброєннях, хоча новітню зброю украінська армія отримує ще в обмежених розмірах. Але український солдат своїм героїзмом вже допоміг спасти багато країн від окупації, приєднання чи потрапляння у повну залежність від Росії. Брюссель, Вашингтон, Лондон і більшість європейських столиць це оцінили.
Війна в Україні йде абсолютно не за російським сценарієм і входить у третю фазу вже тактичних боїв. Москва для себе ставить завданням безпосередньо приєднати окуповані території, як це зробила з українським Кримом у березні 2014 року. Тоді була дуже слабкою міжнародна реакція, що охоробрила Путіна піти далі у завойовницький похід.
У 2008 році “меркельська” Німеччина та “саркозієва” Франція кинули Україну та Грузію в обійми Кремля. Політика підтримки агресивних забаганок Путіна з боку Парижу та Берліну стала катастрофою для європейської безпеки. Географічно Німеччина ближча Росії і зараз відчула на собі холодний протяг імперіалістичного дихання практично біля своїх кордонів. Франція ще залишається егоїстичною, хоча видно вже зміни в позиції від нейтральної з елементами проросійської, до помірно атлантичної. І там зрозуміли, що хтось таки має зупинити російську експансію на Європу.
Після свого переобрання, президент Е. Макрон знову продовжив телефонну дипломатію з Путіним, яка зазнала фіаско у березні ц.р. Ідея спасіння обличчя Путіна показала себе дуже небезпечною для України та Європи. Е. Макрон радив Києву зробити територіальні поступки Москві, щоб Кремль не надто лютував. Політика годування російського агресора українською територією для забезпечення собі комфортного життя є абсолютно аморальна, егоїстична та не відповідає міжнародному праву. Така політика Парижу та Лондона у 1938 році привела до катастрофи. Поблажки Гітлеру тільки його заохочували і через рік він розпочав Другу світову війну. Франція тоді сама була окупована гітлерівською армією. Це дипломатична підказка Макрону. Якщо бажаєш запобігти агресії за рахунок чужих територій, то скоро і сам платитимеш своїми.
В середині лютого ц.р., за тиждень до російської інвазіі, після зустрічі президентів РФ та Білорусі у Мінську, захоплений результатами переговорів О. Лукашенко заявив, що їх об’єднана армія за три дні може дійти до Ла-Маншу. Так що у Е. Макрона ще залишається можливість запропонувати росіянам Нормандію або Бретань, щоб Путін міг зберегти обличчя. Це було б більш коректним, ніж від себе пропонувати Кремлю українські регіони.
Президент України заявив, що готовий на прямі переговори з Путіним без посередників, але без погроз та шантажу. Відправною точкою переговорів мало б стати повернення російської армії на позиції 23 лютого ц.р. Але вже є сигнали, що Москва шукає слабку ланку в Атлантичній єдності. Тут і гостра позиція Угорщини, як тихого союзника Кремля, та заяви деяких президентів краін-членів НАТО про блокування членства в Альянсі Фінляндії та Швеції, а також можливість застосування вето для набуття Україною статусу країни-кандидата на членство в ЄС.
Офіційний Київ попередив, що такий сценарій був актом зради європейських цінностей та підтримки російського агресора, який має ще багато приховано підкуплених московськими грошима європейських політиків. Використання вето на отримання Києва кандидатського статусу у ЄС стане ляпасом європейському шляху України, приниженням усього українського народу, який своєю важкою боротьбою зробив неможливою російську агресію на Європу та встановлення московської зверхності над Кавказом та Середньою Азією. Через місяць часу усі ми добре будемо бачити хто в Європі є останньою лінією оборони Кремля. Ми нарешті повинні вирішити питання в Європі російськоі п’ятої колони.
Шукайте деталі в групі Facebook
