“Люди божеволіли і викидалися з вікон”: голова патрульної поліції Маріуполя розповів про катастрофу в місті

У березні правоохоронні органи заблокованого російськими окупаційними містами Маріуполя отримували від 5 до 10 повідомлень про самогубства доведених до відчаю мирних жителів. Люди божеволіли, не витримуючи рівня напруги, нелюдських умов, на які прирекла їх Росія, та підлості ворога.

Те, що пережили ті маріупольці, які не загинули за понад місяць безкінечних бомбардувань та обстрілів, не вкладається в голові. Про жахіття життя у знищуваному “визволителями”-рашистами місті в інтерв’ю виданню Цензор розповів начальник патрульної поліції Маріуполя Михайло Вершинін.

За словами головного патрульного Маріуполя, глибина цинізму та підлості ворога та масштаби скоюваних ним злочинів проти мирного населення призводила до того, що люди у прямому сенсі слова божеволіли – і скидалися з останніх поверхів висоток на землю.

“Кожного дня у березні ми отримували інформацію, що 5-6 чи навіть 10 людей викидалися з вікон останніх поверхів. Це ознака колапсу. Люди божеволіли. Не витримували напруги, рівня підлості ворога. Російськомовні люди думали, що Росія і ми – один народ. А тут прийшла та сама Росія – і, не озираючись, розх*рачила все. Вони стріляли по місту хаотично. Абикуди. Ракети летіли на житлові будинки. “Точка У” влучила в двір, де я прожив три роки. А там лише житлові будинки, немає військової інфраструктури”, – зазначив Вершинін.

Він розповів, як росіяни скидали 500-кілограмові фугасні авіабомби на дороги та перехрестя, як знищували підстанції та вузли зв’язку, як скоювали страшні злочини проти людяності, зокрема, розбомбивши драмтеатр з тисячею жінок та дітей всередині чи один з пологових будинків міста, де були діти й породіллі.

“Коли бомба влучила в драмтеатр, я був метрів за 200 від нього. Завдання якесь поруч було. Патрульні, хто міг, кинулися туди допомагати постраждалим… Там було жорстко. В пологовому також. Мої підлеглі евакуювали жінок, виносили поранених вагітних. Дітей, синіх від холоду… Будівлі від скинутих бомб просто складалися. Розуміючи, що в басейні “Нептун” в підвалі перебувають матусі з малими дітьми, росіяни цинічно скинули туди бомбу”, – пригадує Вершинін.

За його даними, значна частина злочинів проти мирного населення не обійшлася без колаборантів. Так, саме місцеві виродки передали окупантам інформацію про те, що люди поховалися в будівлі басейну. Будівлю росіяни розбомбили і вода з басейну затопила підвал з людьми, переважна більшість яких були жінки та діти.

Те, що пережили маріупольці, здатне зламати будь-яку психіку. Життя у стані постійного панічного страху вбиває не лише у переносному сенсі, а й у прямому.

Найбільше горя принесли Маріуполю ворожі літаки.

“Авіація – страшна штука, небо постійно гуде. Працює точково. І кожного разу не зрозуміло, куди прилетить чергова бомба. Бомбардування починаються з 4 ранку і тривають до 10-11 години. Працюють по заводу. Періодично утюжать центр. Житлові квартали, порт і знову житлові… “Стінгери”, які можуть збивати літаки, дістають до 5 тисяч метрів. А російські літаки піднімаються вище. Відсутність ППО – велика біда для Маріуполя”, – сказав Вершинін.

Шукайте деталі в групі Facebook