«Мою дитину катували, товкли ногами й битою»: під Києвом після звірячого побиття помер 17-річний хлопець. Суд закрив кримінальне провадження
Уже півтора року Оксана Бондар з Малютянки Києво-Святошинського району в Київській області оплакує свого єдиного сина Олександра. Він не дожив до 18-річчя кілька місяців і помер після звірячого побиття компанією з п’яти осіб, серед яких була ціла родина. Та найбільше у цій історії шокує те, що винні можуть не отримати покарання, адже днями суд закрив провадження про загибель студента — без показів свідків та оцінки доказів. Усе через прокурорів, які на чотири дні порушили терміни досудового слідства й відповідно передали обвинувальний акт. Родина покійного у розпачі й нарікає ще й на фальсифікацію експертиз, вимагаючи ексгумації.
«Син був весь чорний. Отримав лише битою 33 удари»
— Олександром пишалася вся родина. Він змалечку захоплювався комп’ютерами, для нього набрати текст, не дивлячись на клавіатуру, — простіше простого, — розповідає «ФАКТАМ» Оксана Бондар. — Він навіть мені допомагав з цим у роботі. Та математика бажала кращого, то ж син вступив до коледжу в Боярці на факультет лісового господарства. Закінчив три курси, оцінки хороші, з поведінкою жодних проблем. Жодного кримінального минулого, на обліку у кімнаті поліції не стояв. Сашко так чекав свого 18-річчя, мріяв, як святкуватиме, а після того здасть на права і піде працювати, аби мати власні кишенькові гроші. Він був моєю опорою, завжди ніс важкі сумки до будинку та постійно був в гарному гуморі. Сміх у нього був заразливий… Я не те, що контролювала, але постійно була з дитиною на зв’язку. У нас було одне правило — гуляти до певного часу й у межах села.
Неділя 12 липня 2020 року — той день Оксана пам’ятає до кожної деталі. Каже, ніщо не віщувало лиха.
— Син поснідав, спілкувався з друзями телефоном та грався у комп’ютерні ігри, — згадує Оксана Бондар. — Десь в обід подзвонив свекор й попросив, аби Олександр допоміг перевезти сіно у двір. Після того він повернувся додому та чекав, коли закінчиться злива, бо домовився прогулятись з товаришами. На початку сьомої вечора у хорошому настрої син вийшов на вулицю. Єдине, що попросила: не затримуйся, бо мені вранці на зміну, аби я не переживала. Домовились, що о 23:00 Сашко буде вдома, але в цей час його вже вбили…
Оскільки у Малютянці немає клубу, молодь збиралась коло озера, там альтанки, лавочки, мальовнича природа. Неподалік відпочивала компанія, серед яких були жителі Києва. Вони вже третій день поспіль святкували день народження одного з них — 20-річного Євгена. Поряд були двоє друзів іменинника — Ілля та Марк. Вони вели себе агресивно, всіх обзивали, нецензурно звертались до місцевих. Мабуть, шукали собі невинну жертву. За кілька годин до того в них вже були конфлікти з молоддю. Й друзі поскаржились Сашку, він вирішив захистити. Підійшов до кривдників і сказав, що так не можна себе поводити. Син завжди міг мирно вирішити ситуацію, першим ніколи не замахувався. Невдовзі хлопці зникли. Та ніхто не міг подумати, що вони підуть до Євгена додому, де знаходились його 61-річний батько Степан та 30-річний зять Володимир. Повернулись вже у їхній компанії та з бейсбольною битою. Дорослі теж були п’яні, вони сховались у кущах, зробили так звану засідку. Молодші попросили місцевого хлопця покликати мого сина. Мовляв, хочуть вибачитись за попередню розмову. Син був настільки в собі впевнений, що нічого своїм друзям не сказав. Раптом із кущів вискочили батько та зять Євгена, схопили мою дитину та почали катувати. Ставили на коліна, викручували руки. Тоді товкли ногами й битою. Є свідки, які чули, як син благав не вбивати його. Захистити було нікому, біля ставка залишились лише малолітні. Вони почали дзвонити своїм батькам, просити допомоги. А тим часом підбігли товариші Сашка й почали його підіймати з землі. І в той момент один з кривдників підбіг та вдарив його у грудну клітину. Більше син не підіймався. Злочинці втекли. Коли мені зателефонували й сказали, що сталась біда, я не могла повірити. Бо близько дев’ятої вечора ми ще говорили, я просила Сашу прийти на вечерю. Він відмовився, але настрій був бадьорий. Вискочила з хати, в чому була одягнена. Дитину вже повезли до лікарні у Боярку, що за 5 кілометрів від нашого села. Ми побачили його на порозі. Мертвого. Руки холодні. Син був весь чорний. Отримав тільки битою 33 удари. А добивали кулаками й ногами. Найбільший синець — на хребті, до 20 сантиметрів. Довелося навіть доплачувати судмедексперту, аби добре приховав сліди побоїв у сина. Ховали ми нашого Сашуню, як нареченого: у кишеню піджаку дівчата поклали бутоньєрку. Я мало що пам’ятаю про той страшний день, це було пекло. Щоправда, воно не закінчилось, а продовжується.
Вбивство Олександра Бондаря обурило односельчан. Люди зібрались, пішли до кривдників й повитягували всіх силоміць з хати.
— Дарма, що передали правоохоронцям, — каже Оксана Бондар. – Якби знали, що вбивці мого сина не понесуть покарання, краще б самі їх судили того ж дня. Слідча жодного разу не викликала на допит, в неї взагалі не було жодних питань. Натомість вона спілкувалась з підозрюваними. Довгий час один зі злочинців був взагалі невідомою особою, бо в нього начебто хвора дитина. То я ще мала їх жаліти через це?! Знаєте, молодь билась споконвіку, але ж не вбивали один одного. А це так холоднокровно… Це монстри! Такого у нашій мирній та дружній Малютянці ще не було ніколи.
Поліція за фактом смерті Олександра Бондаря відкрила кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України («Умисне вбивство»), підозрювані за рішенням суду перебували під домашнім арештом, а вже пізніше, після висновків експертизи, справу перекваліфікували за ч. 4 ст. 296 («Хуліганство»).
— Учасники інциденту — жителі Києва. Встановлено, що вони влаштували бійку у селі Малютянка з місцевим жителем, грубо порушуючи громадський порядок, заздалегідь заготували спеціальні предмети для побиття — біти. За фактом смерті місцевого жителя слідчі поліції відкрили кримінальне провадження за умисне вбивство. Тіло загиблого хлопця було направлено на експертизу для встановлення причин смерті, — повідомили «ФАКТАМ» у пресслужбі поліції Київської області. — За висновком судово-медичної експертизи смерть наступила внаслідок гострої ішемічної хвороби серця. Тілесні ушкодження, які потерпілий отримав під час бійки, відносяться до категорії легких, які не могли спричинити смерть потерпілого. Оскільки бійка не стала причиною смерті хлопця, а учасники інциденту влаштували бійку, грубо порушуючи громадський порядок, діяли з винятковим цинізмом, слідчі за процесуальним керівництвом місцевої прокуратури відкрили кримінальне провадження за ч. 4 ст. 296 («Хуліганство»).
«Ще б дали кожному злочинцю по грамоті»
Після перекваліфікації справи підозрюваним запобіжний захід не подовжили, вони на волі та вільно пересуваються.
— На судах, коли ще йшла мова про запобіжний захід, вони усміхались та вели себе зухвало, — розповідає мати Олександра Бондаря. — Навіть вибачення не просили, не пропонували допомоги. В залі суду ми навіть сиділи поруч. Я була настільки шокована, що стала запитувати: чи то не провокація? Чому я мала сидіти з вбивцями дитини на одній лавці? Мабуть, через те, що мама одного з фігурантів працює у Міністерстві юстиції. Ба більше, проб на алкоголь у компанії не взяли. Засідання весь час переносили. Один з кривдників Ілля сам вчиться на поліцейського, пропускав часто суди через сесії. Хіба може така особа слідкувати за правопорядком у державі? Чому його не вигнали з навчального закладу? У висновку судмедексперту вказано, що мій син помер внаслідок гострої ішемічної хвороби серця, хоча мій син навіть на обліку у кардіолога не перебував, він не мав проблем з цим органом. Ми сподівались, що причетні до вбивства понесуть заслужене покарання. Але шоком стало повідомлення про те, що справу взагалі закрили. Таке рішення 21 січня ухвалила суддя Києво-Святошинського суду, адже обвинувальний акт передали їй на розгляд із чотириденним запізненням…
Що я відчуваю? Вся правоохоронна система прогнила. Таке враження, що органи, які мають вирішувати питання зменшення злочинів, дбають лише про себе. Ще б дали кожному злочинцю по грамоті. Хтось курку вкраде, і садять на три роки. А за вбивство людини закривають справу. Найважче — це йти на кладовище й дивитись у вічі сина на пам’ятнику. Я поклялась, що доб’юсь покарання винних, але цього так і не сталося. Але я це зроблю, іншої мети в житті в мене вже нема.
Сторона потерпілого подала апеляцію на рішення суду щодо закриття справи.
— Я вступила в цю справу минулого літа та призначила незалежну експертизу, яка встановила причинно-наслідковий зв’язок між завданими побоями та смертю Сашка, — каже «ФАКТАМ» адвокатка потерпілої Марина Ілляшенко. — І прокуратура, і суд знали про існування цієї експертизи. За два тижні до початку суду прокуратура Києво-Святошинського району ухвалила рішення: вони вилучили 115 статтю про вбивство, залишивши лише злісне хуліганство. А потім обвинувальний акт був направлений до суду на чотири дні пізніше за необхідний термін. Відповідно до законодавства, кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився термін досудового розслідування, крім випадків тяжкого або особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. Однак у цій справі обвинуваченим інкримінували лише «хуліганство із застосуванням предмета для завдання тілесних ушкоджень».
Шукайте деталі в групі Facebook
-
Щастя було таким коротким: У річницю весілля франківчанка Тіна Кароль зворушиво вшанувала коханого
-
”Швидка”, яка мчала потрапила в ДТП, а мати з криком намагалась спасти дитину”: нові деталі смерті дівчинки під час уроку фізкультури
-
“Вже скоро”: відомий український ведучий вперше стане батьком (фото)
-
Буковинка працювала 20 років малярем в Італії, щоб відкрити магазин