“Цькування у школах ніколи не зникне”, – психологиня
Кожен другий школяр у віці від 12 до 15 років стикається з насильством з боку однолітків. За даними досліджень, Україна увійшла до ТОП-10 країн із поширеною дитячою агресією у школах.
Булінг – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві.
Булінг буває:
фізичний — нанесення тілесних ушкоджень
економічний — навмисне пошкодження особистих речей, вимагання грошей
психологічний — образи, погрози, непристойні жарти, шантаж
сексуальний — жарти сексуального характеру, принизливі жести та образливі чутки
кібербулінг — це переслідування за допомогою електронних пристроїв, в тому числі мобільних телефонів та інтернету.
Львівська психологиня Оксана Медвідь розповіла журналістам “Діла” про ознаки, прояви та мотиви булінгу. А також про самогубство дітей через цькування у школі, стосунки батьків з підлітками, та інклюзивні класи в Україні.
Як відрізнити конфлікт від булінгу у школі?
“Конфлікт — це тимчасове непорозуміння через різні погляди стосовно того чи іншого питання, де зазвичай не присутня фізична перевага один над одним на відміну від булінгу. А вже булінг – це процес, який триває деякий час, коли в класі вибирають “слабкішого” і починають цькувати, застосовувати фізичне насилля, шантаж з викладанням фотографій чи відео у соцмережі”, – пояснює психологиня.
Учні, які є жертвами булінгу, часто страждають від соціального неспокою, самотності, фізичних хвороб і низької самооцінки.
Що є причиною булінгу у школі?
“Булінг був у школі завжди і гадаю нікуди він не дінеться, навіть якщо психологи будуть приділяти цьому багато уваги, головне – правильно навчити шкільний колектив на це реагувати.
Починається все з того, що підлітки шукають учня, який не може за себе постояти. Зазвичай діти у підлітковому віці дуже жорстокі і не можуть бути толерантними. Але все залежить від мети, яку кривдник переслідує. Вчиняючи булінг людина намагається самоствердитись, – розповіла журналістам “Діла” Оксана Медвідь.
Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які мають: фізичні вади, особливості поведінки – (замкнуті чи імпульсивні, невпевнені), і ті, які мають особливості в зовнішності.
Хто повинен нести відповідальність за цькування дітей у школах?
“Відповідальність несуть як вчителі, так і батьки. Не правильно є те, що здебільшого батьки перекладають відповідальність на вчителів, адже в першу чергу дитина виховується у сім’ї, і саме батьки є прикладом для своєї дитини. Дитина – це завжди відображення в сім’ї. Здебільшого, коли учень проявляє агресію – це означає про проблеми вдома – конфліктні ситуації, насилля, п’янство, асоціальний спосіб життя“, – зазначила психологиня.
Варто зазначити, що 18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу.
Якщо дитині виповнилося 16 років, то відповідальність за вчинення булінгу карається штрафом від 850 до 1700 гривень або громадськими роботами від 20 до 40 годин.
Знущання, вчинені повторно, караються штрафом від 1700 до 3400 гривень або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.
Якщо дітям, які вчинили булінг, не виповнилося 16 років, то відповідатимуть їхні батьки. Покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 гривень або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Яку потребу задовільняє особа, яка спричиняє булінг?
“По-перше, кривдник хоче показати свою силу, не тільки фізичну, але й емоційну. По-друге, ініціатор булінгу хоче показати себе кращим, розумнішим, витривалішим. Насамперед все робиться на показ, людина, яка цькує – випробовує себе і намагається відчути себе сильнішою за когось”, – розповіла психологиня.
Часом діти прагнуть отримати увагу, якої не вистачає вдома, тому проявляють себе через булінг.
Вчитель цькує чи дисциплінує?
7 грудня 2020 року у соцмережах оприлюднили відео, де учителька української мови та літератури публічно «покарала» учня ударами по голові. Випадок стався у селі Потелич, що на Львівщині.
“Випадок з побиттям учня, який трапився у селі Потелич – неодноразовий. Тільки зараз, такі ситуації починають виходити в публічний простір, адже діти мають мобільні телефони, і не бояться сказати про це, як раніше. Нове покоління набагато сучасніше і сміливіше. Але давайте повернемось назад…
Раніше йшли вчитись на вчителя бо це було престижно. Якщо ти вчителька, то тебе визнають і поважають. Вчителювання було в моді, і туди всі йшли не за покликом душі, а за певну вигоду. Ну а зараз, люди які працюють в школі 10, 20, 30, 40 років – мають величезне емоційне вигорання, несамовиту втому та не бажання розвиватися, а тепер саме той час коли відбуваються освітні реформи, яким потрібно наслідувати”, – розповіла Оксана Медвідь.
Як пояснює психологиня, дуже часто саме через віковий поріг вчитель з учнем не можуть зрозуміти один одного, крізь чого виникають конфліктні ситуації. Проте, якщо вчитель проявляє неадекватну поведінку тільки до однієї дитини, систематично принижує її — це вже набуває ознак цькування. У таких вчителів недостатньо педагогічної професійності, а також брак толерантності, аж ніяк не “виховний процес”.
Які можуть бути психологічні наслідки для учасників булінгу?
Дитина стає агресивною і тривожною. Формується занижена самооцінка. Дитина схильна і до депресій, і до суїциду. Зазвичай постраждалі від шкільного насилля в дорослому житті відчувають постійну тривогу і невпевненість у собі, штучно формується ненависть до людей. Також, це може призвести до того, що у дорослому житті людина прагнутиме помсти. Не виключенням є те, що саме через цькування в дитинстві, людина здатна скоїти самогубство у зрілому віці.
Дитячі самогубства
Кожного року в Україні збільшується кількість дитячих самогубств. Станом на червень 2021 року діти скоїли 69 самогубств і 329 спроб самогубств. За статистикою, кожен дев’ятнадцятий підліток віком від 12 до 16 років думає про самогубство.
Психологиня пояснює чому так відбувається: “Перше – це тип самої особистості. Бувають підлітки самі по собі депресивні, і вони не можуть з цим справитись. У них виникають певні обставити у школі, цькування, нерозділене кохання, конфлікт з другом тощо. Для дітей – це здається великими проблемами, не такими як для нас дорослих. Друге – це непорозуміння з батьками, оточенням, відчуття, що тебе зрадили…, і підлітки бачать тільки один вихід – покінчити з життям”.
Найчастіше до львівської психологині звертаються підлітки з проблемами розібратися в собі, а також проблеми з батьками, непорозуміння в сім’ї.
Що впливає на негативну модель поведінки сучасних дітей?
“1. Сім’я, яка не дає достатньої любові, уваги своїй дитині. 2. Середовище в якому знаходиться дитина, так звані “погані компанії”, де зазвичай підлітки намагаються наслідувати учасникам. 3. Інформаційність – інтернет, який наразі відіграє велику роль у поведінці сучасних дітей.
Досить часто підлітки наслідують трендам в соцмережах, але іноді ситуація виходить з-під контролю:
Підліток, який задихнувся газом із балона для заправки, знімав відео для Тік-Току.
Школярка, яка смертельно отруїлася, побачила у TikTok відеозапис, де на чорному екрані було речення із закликом випити певну кількість таблеток і побачити, “що буде”.
Дві учениці восьмого класу випили надмірну дозу таблеток. Одна з них померла, інша перебуває у лікарні. За версією поліції, напитися пігулок дівчат підштовхнуло відео в “Тік-Тоці”.
У гонитві за авторитетом підлітки готові наслідувати тренди, брати участь у флешмобах і челенджах. Психологиня заявляє, що бездумне наслідування трендів соцмереж небезпечне і може мати погані наслідки.
“Батькам потрібно тримати контроль над дітьми. Повинно бути обмеження до доступу соціальних мереж. Facebook можливий з 13 років, адже він більш стриманий, концервативний, де підлітки собі багато розваг не знайдуть, як наприклад в Instagram. Сам Instagram хоча б з 15 років. Підлітки дивляться на красиву картинку, ілюзія в яку вони вірять впливає на їхню самооцінку, вони стають незадоволені собою. Батькам вартує бути в “темі”, потрібно розвиватися, щоб розуміти свою дитину, і бути цікавим для неї”, – додала психологиня.
Інклюзивні класи
Інклюзивна освіта — альтернатива індивідуальному чи домашньому навчанню. Завдяки їй діти з ООП можуть навчатися разом із однолітками, соціалізуватися та розвивати навички комунікації. Жодна дитина з особливими освітніми проблемами не повинна відчувати себе іншою, зайвою, гіршою. Інклюзивна освіта допомагає адаптувати навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.
Інклюзивне середовище – це середовище, в якому комфортно кожній дитині, де враховуються інтереси й потреби кожного, де вчать дітей бачити й поважати відмінності один одного.
Завдяки іклюзивниим класам діти вчаться підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них, а також толерантно ставитися до людських відмінностей.
Станом на вересень 2020 року, в Україні налічувалось 17 698 інклюзивних класів у 6 496 школах України.
Підлітковий період. Коли хочеться спробувати все
“Не потрібно забувати, що заборонений плід завжди солодкий. Повна заборона всього провокує багато проблем. У підлітків зазвичай виникає інтерес спробувати алкоголь чи куріння, – і це є нормою…Проте, це не означає, що батьки повинні дітям наливати чи давати сигарету вдома. Батьки, в першу чергу, є прикладом для своєї дитини. Дуже часто, де сім’ї не палять і не вживають спиртні напої, то дітям – також не цікаво. Але раптом так сталося, що дитина спробувала міцний напій, то потрібно з нею поговорити і бути відкритим, можливо поділитися власним досвідом, але все залежить від віку дитини. Завжди має бути межа і певний контроль. Для підліткового організму не існує поняття нешкідливого вживання алкоголю чи куріння“, – заявила психологиня.
Сексуальна освіта
Сексуальна освіта для підлітків стала доволі популярною темою. У 2021 році вже створено чимало курсів, лекцій та тренінгів для дітей, батьків та вчителів. Проте, коли мова заходить про сексуальну освіту, багато батьків стороняться цієї теми. Також українські школи не мають єдиного предмета з статевого виховання.
“Батьки не готові повністю відкривати цю тему, але якщо це роблять, то занадто пізно, коли діти вже не готові це сприймати. На жаль, в школах не надають цьому ніякої уваги. Важливо, щоб в закладах освіти був конкретний предмет чи курс сексуального виховання. Тільки зараз починає в соціумі підійматися тема сексуальної освіти, адже раніше це було ТАБУ. Сексуальне виховання має важливе значення, адже статистика народжування дітей підлітками є високою. 12-15 річні дівчата народжують, і це є проблемою сексуального виховання. Батькам потрібно відверто говорити з дітьми, і не боятися цієї розмови”, – розповіла журналістам “Діла” львівська психологиня Оксана Медвідь.
Шукайте деталі в групі Facebook
