Гарувала в Італії, щоб забезпечити комфортне життя зятю. Історія заробітчанки

15 РОКІВ В ІТАЛІЇ Я НЕ ПЕРЕСТАВАЛА МРІЯТИ, КОЛИ Ж МОЯ ДОНЬКА ВИЙДЕ ЗАМІЖ ЗА ДОСТОЙНОГО ЧОЛОВІКА І В ХАТУ ПРИЙДЕ ЗЯТЬ. А ТЕПЕР ЩО ВИХОДИТЬ, Я СТІЛЬКИ РОКІВ ПРАЦЮВАЛА БЕЗ СНУ І ВІДПОЧИНКУ, ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧИТИ СИНОВІ ГАЛИНИ СИТЕ МАЙБУТНЄ – І ВЕСІЛЛЯ ЗРОБИТИ, І В СВОЮ НОВУ ХАТУ ПОСЕЛИТИ

На заробітки в Італію я поїхала вже давно, а влітку мені зателефонувала донька і поділилася щасливою новиною – вона виходить заміж. Я, звичайно, дуже зраділа. Любі вже 29 років, то ж я вже давно молила Бога, щоб дав їй добру долю. Я ж практично заради неї тут і працюю. І внуків вже дуже хочу.

Злидні відправили мене на заробітки ще 15 років тому. Єдину доньку залишила ще підлітком на свою маму, бо жили дуже бідно, а далі продовжувати так вже й сил не було. Останньою краплею стало те, що нас запросили до сусідів на весілля. І там я випадково почула, як Галина, найбільша пліткарка в селі, голосно обговорювала те, як я прийшла вдягнена.

Так, сукня на мені була не нова, але ж хіба це головне. Я вважала, що важливо прийти і уважити людей, розділити з ними їхню радість. А гроші на одяг витрачають ті, у кого вони є. Ми з чоловіком жили дуже бідно, працювала я одна, а чоловіка якраз звільнили, бо він полюбляв оковиту.

Але цим усе не закінчилося, Галина зібрала в коло кілька таких же цікавих жіночок, як вона сама, і висміювала спочатку мою стару сукню, потім почала обговорювати мого чоловіка, а далі взялася і до моєї хати. Сказала, що моя хата найгірша в усьому селі, і що ми з чоловіком – ніякі господарі.

Як мені було це прикро чути, словами не передати. З того весілля я пішла іншою людиною, твердо вирішила, що треба щось змінювати в житті. Зранку встала і сказала чоловікові, що хочу з ним розлучитися. А потім подзвонила своїй подрузі в Італію і почала просити, щоб та мені знайшла роботу.

Через два місяці я вже була в Римі. Спочатку було дуже важко, але потім втягнулася. Мама мені допомагала і доньку ростити, і хату відбудовувати. Не знаю чому, але ті в’їдливі слова Галини мені дуже запам’яталися. І тепер у мене найкращий будинок не лише на моїй вулиці, а й в усьому селі. Всі гроші я справно відправляла додому, а мама вже займалася будівництвом і ремонтними роботами.

Коли донька підросла, то вже взяла управління в свої руки. Втрьох ми непогано справлялися, але я не переставала мріяти, коли ж моя донька вийде заміж за достойного чоловіка і в хату прийде зять.

Тому новина про заміжжя доньки мене дуже потішила. Я лише запитала, хто буде моїм зятем і тут донька мене ошелешила, що сватається до неї син Галини, тієї самої, яка так негарно відзивалася про мене і мою родину.

Звичайно, що це мені дуже не сподобалося, але ж що я могла зробити. Пообіцяла доньці, що приїду восени додому і влаштуємо сватання. Сама собі подумала, що може Галина і не найкраща людина, але її син може бути зовсім іншим. І зрештою, діти не мають відповідати за своїх батьків.

Коли я приїхала і ми зустрілися, я зрозуміла, що в поведінці Галини нічого не змінилося, вона залишилася зверхньою і корисливою. За столом ми почали обговорювати майбутнє весілля і основні витрати. Але Галині вдалося і тут мене ошелешити. Моя майбутня сваха вважає, що якщо я приїхала з Італії, то за все маю платити я. А вона нам і так багато дає – свого єдиного сина. І якби не він, сиділа б моя Люба і далі в дівках.

Галина це сказала, ніби жартома. Усі посміялися, а у мене на душі знову неприємний осад. І що виходить, я стільки років працювала без сну і відпочинку, щоб забезпечити синові Галини сите майбутнє – і весілля зробити, і в свою нову хату поселити. Не забула Галина і про машину – натякнула, що непогано було б зятеві такий подарунок зробити.

Я повернулася на роботу, зараз ми активно готуємося до весілля. Ні Галина, ні мій майбутній зять, нічого не допомагають. Все оплачую я. Донька каже, скільки треба грошей, я – висилаю. Люба щаслива, а я щось її радості не розділяю. Не бачу я майбутнього з таким чоловіком. Але донька закохана і не хоче бачити очевидних речей.

Шукайте деталі в групі Facebook