Так, усі це роблять. Секс людей з інвалідністю
Чи є секс у людей з інвалідністю? Чи закінчується він оргазмом? Як це відбувається технічно та організаційно? Чи змінюється сприйняття свого тіла та відчуття сексуальності після травми спинного мозку?
Ця тема часто перебуває під подвійною забороною в українському суспільстві. Через табуйованість безпосередньо сексу і через стереотипне ставлення до людей з інвалідністю.
Час зруйнувати це замкнене коло.
Саме для цього директорка Фонду “АнтиСНІД”, ведуча проєкту Stories Ольга Руднєва поспілкувалась з Уляною Пчолкіною, телеведучою, громадською діячкою, учасницею “Міс світу на візку” та програмною менеджеркою “Групи активної реабілітації”.
Розмова відбулась Форумі Інклюзивності від ініціативи Доступно.UA, який четвертий рік поспіль відбувається в Україні.
Далі пряма мова Уляни.
Віталій і Уляна Пчолкіна про те, як це – бути парою з інвалідністю
Любов, секс та стосунки починаються з любові до себе. Мені було важко прийняти своє тіло після травми. Тому що тіло набрало 20 кілограмів ваги, а частина його перестала рухатись.
Рік я взагалі забороняла собі про це думати, казала і думала, що сексу не існує.
Я вірила, що встану і піду. У мене навіть не було думки, що в мене залишиться інвалідність. Просто думала: “От, коли я одужаю і піду – тоді у мене буде секс. А поки що ні”.
“Група активної реабілітації” проводить Табори реабілітації, де навчає людей після травми як жити далі. Під кінець навчання є лекція про сексуальне життя. І ця тема дуже популярна та всі її чекають.
Не можу сказати, що тема табуйована, скоріше це просто принцип. Якщо людина до травми не говорила про секс, то і після вона не буде спілкуватись з ким-небудь (навіть реабілітологами) на цю тему.
Секс як реабілітація
Під час однієї лекції, коли я проходила навчання у таборі шведка з травмою шиї дістала вібратор.
Багатьох людей це шокувало, але її слова були наступними: “Не важливо, чи є у вас партнер, чи немає. Секс у жінки після травми має бути тричі на тиждень”.
Тому вивчати своє тіло потрібно кожній людині. А для людей з інвалідністю це ще й “лікувально”, оскільки секс на початку травми, ще й допомагає певному відновленню.
Тоді одразу після травми я сприймала це більше як жарт, бо психологічно не була готова до цього.
А вже потім я зрозуміла, що не тільки себе треба налаштовувати, а й інших людей, щоб вони жили далі та не виключали секс зі свого життя.
Це покращує самопочуття і справді допомагає відновити психоемоційний стан, повернутися до життя.
Також потрібно пам’ятати, що травма спинного мозку тягне за собою купу порушень.
Тобто це не лише просто перестали працювати ноги, а й порушуються функції тазових органів.
Це і стало для мене найстрашнішим випробуванням. Тому що налагодити роботу сечового і кишківника, а ще зверху покласти на це сексуальні стосунки – це виглядало нереальним.
Я не уявляла собі, як маю зняти перед сексом засоби гігієни, якими я користувалася одразу після травми, коли ще не вміла контролювати фізіологічні процеси.
Щоб ви розуміли це такий дорослий памперс і я просто не могла уявити, як еротично можна розстібнути ці липучки. Зняти його і щоб це виглядало сексуально і не псувало налаштування партнерів. На цьому у мене все зупинялося і був блок.
Насправді зараз я вже знаю, як підходити до цього, як організовувати все так, щоб це не викликало дискомфорту. І нічого страшного в цьому немає.
Тому що головне у сексі (і не важливо чи партнер з інвалідністю чи без) – це межа розуміння між вами двома. Тоді все можливо.
Уляна Пчолкіна перевірила секс-шоп на Подолі на архітектурну та інформаційну доступність
Тільки коли мій перший секс після травми відбувся, я зрозуміла, що це можливо, природньо і прекрасно!
Цей другий “перший” раз був навчально-тренувальний. Це не були стосунки, а просто секс двох дорослих людей з травмами.
Тому попри ці всі нюанси, які можуть порушувати інтимність та сексуальність, потрібно вчитись забирати з думок те, що відволікає та організовувати підготовку по-іншому.
Банально ти маєш менеджерити процеси тазових органів, повідомити партнера про те, що можуть статися певні ситуації. Але насправді фізіологічні особливості є у всіх та людина з інвалідністю думає, що тільки з нею може таке статися щось непередбачуване.
У чому різниця?
Якщо ми говоримо про технічні відмінності сексу, як процесу, то у партнера без інвалідності просто більший спектр вибору поз.
Наприклад, якщо це секс між двома людьми з травмами, то в позі наїздниці ти не поскачеш, але насправді і це можна, якщо твій партнер тобі допомагає.
З різних гаджетів є спеціальні подушки, гойдалки та крісла. Але це все дуже дорого і в Україну незавозиться, потрібно замовляти зі-за кордону.
Також є спеціальна серія вібраторів саме для чоловіків з інвалідністю. Він вібрує на вищій частоті, ми навіть робили його розбір, але насправді не знайшли різницю у частоті вібрації, скоріше це просто маркетинговий хід.
Усе залежить від твого відношення, того, який результат ти хочеш отримати. Різницю між сексом з партнером, який пересувається на візку та партнером без інвалідності не шукала ніколи. Вона не принципова.
Чому? Тому що не від цього залежить задоволення.
Більшість жінок після травми, яких я знаю, відчувають оргазм тому, що вони його почали шукати.
Так само і з чоловіками. У мене є друг, у якого красива дружина без інвалідності. І у нього наскільки ушкоджені статеві органи, що в його випадку не працюють ніякі гаджети: ні уколи, не таблетки, ні затискачі, от нічого, взагалі. Але його позиція наступна – поки у мене є пальці і язик, я чоловік. Так, він не може еякулювати, але він відчуває оргазм в голові.
Оргазми та стереотипи
Чи різні оргазми до і після травми?
Абсолютно! І я можу сказати, що цей, що зараз кращий.
Чому? Тому що я знаю своє тіло краще.
Саме тому і радять займатися мастурбацією. Тому що ти спочатку маєш знайти сама свої зони, а потім показати і навчити партнера.
Вивчати своє тіло потрібно. І це важливо особливо для людей, які втратили частину чутливості.
У мене відновилася чутливість.
І тут ще й дуже цікавий момент, тому що у людей з інвалідністю оцей перехід від чутливої до нечутливої зони тіла – він дуже ерогенна зона. Шрами та оця неврологічна лінія – це просто вау!
Є упередження, що люди з інвалідністю шукають партнера тільки з інвалідністю, типу кому я треба. Типу “більше друг друга поймуть”, але це жахливий стереотип, який тільки шкодить.
Насправді я знаю десятки сімейних щасливих пар з дітьми, де один партнер з інвалідністю. І у них все добре.
Мене запрошували жити до себе, бути коханкою. Ти ж така гарна, але кому ти треба, от я тебе підберу.
І навпаки є ціла когорта жінок, які шукають чоловіка на візку тому що типу він нікуди від тебе не піде.
Також я знаю людей, які фетишують на паралізовані ноги, стопи. На цьому й багато людей заробляють. Принаймні я знаю, що закордоном такі практики досить поширені.
Є навіть справжній професійний порноактор з шийною травмою. Тобто не актор, який грає людину у візку, а справді людина з інвалідністю, яка знімається у порно.
У добру путь
Загалом, перш за все треба відпустити себе.
Мені після травми здавалось, що всі дивляться на мене і всі мене засуджують.
Насправді це ти сама себе засуджуєш, ти себе не приймаєш і не подобаєшся. Тому тобі не комфортно.
Коли ти вільна, коли ти себе приймаєш, подобаєшся собі, тоді ти відчуваєш себе сексуальною та красивою. І так само тебе і будуть сприймати люди.
Ще більше гарячих питань – у повному відеоінтерв’ю.
Уляна Пчолкіна, телеведуча, громадська діячка, учасниця “Міс світу на візку” та програмна менеджерка “Групи активної реабілітації”, спеціально для УП.Життя
Шукайте деталі в групі Facebook
