Чого хоче жінка: загадка жіночої сексуальності
Чому вчені так довго не розуміли жіночу сексуальність і що їм відомо про неї зараз, запитує оглядачка BBC Future.
Чого хочуть жінки? Питання, над яким ламали голову Зигмунд Фрейд і Мел Ґібсон, якому присвячені численні книжки, статті і блоги, яке заганяє в глухий кут, як чоловіків, так і жінок.
Утім, хоча вчені вивчають це питання вже не перше десятиліття, вони й досі не мають єдиної думки з приводу того, що вважати жіночим сексуальним бажанням і як воно функціонує.
Наука пройшла довгий шлях, під час якого уявлення про жіночу сексуальність коливались від ненаситного маніакального бажання до його повної відсутності.
У жінок сексуальне бажання не нижче, ніж у чоловіків, але воно має різноманітніші прояви
Сьогодні вчені дедалі частіше визнають, що жіноче сексуальне бажання не можливо підсумувати з точки зору одного досвіду. Воно варіюється як в окремих жінок, так і впродовж життя однієї жінки, та має широкий спектр проявів. Як зазначає професор Беверлі Віппл з Ратгерського університету: “Кожна жінка бажає чогось іншого”.
Ми також починаємо усвідомлювати, що чоловіче і жіноче бажання, можливо, не відрізняються так сильно, як ми вважали раніше. Десятиріччями дослідники приймали на віру популярний міф про те, що чоловіки хочуть сексуальних стосунків більше, ніж жінки, а основні дослідження послідовно підтверджували цю думку.
Але останні дослідження свідчать, що відмінності між статями можуть більше стосуватись нюансів, аніж суті, або не існувати взагалі, в залежності від того, як визначати та вимірювати сексуальне бажання. Деякі дослідження навіть виявили, що чоловіки в стосунках з такою ж часткою ймовірності, як й жінки, можуть мати нижчий рівень сексуального бажання, ніж їхня партнерка.
Коли учасників дослідження запитували “Як часто ви відчували сексуальний потяг за останній місяць?”, чоловіки зазвичай демонстрували вищий рівень сексуального бажання. Але коли запитання переглянули і цікавились, приміром, відчуттями жінки в момент статевого акту, виявилося, що різниці між чоловіками і жінками не існує.
“Це спростовує гендерні стереотипи, які нав’язували жінкам пасивність і відсутність сексуального потягу”, – зазначає Лорі Бротто, професорка акушерства і гінекології в Університеті Британської Колумбії, а також приватний психолог.
Інші дослідження виявили, що сплески жіночого сексуального бажання можуть співпадати з менструальним циклом.
“У період піку, навколо овуляції, сексуальна мотивація жінок може бути настільки ж сильною, як й у чоловіків”, – підтверджує Лайза Даймонд, професорка психології і гендерних досліджень в Університеті штату Юта.
“У жінок сексуальне бажання не нижче, ніж у чоловіків, але воно має різноманітніші прояви”, – додає фахівець.
Жінки не обов’язково мають відчувати таку ж послідовність збудження, плато, оргазму і розслаблення, як чоловіки
Звичайно, з точки зору біології це має сенс, адже сексуальні стосунки і народження дітей почали відокремлювати відносно нещодавно.
Раніше лікарі також припускали, що чоловічий статевий гормон тестостерон може також впливати на жіноче бажання. Але низка досліджень не виявила відмінностей у рівні тестостерону в жінок з високим лібідо і тими, хто страждав від сексуальних розладів.
Попри ці висновки, лікарі продовжують виписувати тестостерон жінкам з низьким рівнем статевого бажання. До того ж рівень чоловічого гормону часто вимірюють в лабораторних аналізах за маркерами, характерними для чоловіків, а не для жіночого організму.
Навіть різноманітність відчуттів під час сексу залишається малодослідженою. Жінки не обов’язково мають відчувати таку ж послідовність збудження, плато, оргазму і розслаблення, як чоловіки. Натомість всі ці стадії можуть змішуватись. Сам статевий акт може викликати бажання і збудження. А перший оргазм може призвести до бажання отримати другий.
“Нерідко у жінок генітальне фізичне збудження передує психологічному відчуттю бажання, – пояснює Лайза Даймонд. – У той час як у чоловіків бажання завжди передує збудженню”.
Сексуальний потяг, однак, не обов’язково означає бажання займатися сексом з іншою людиною. Кожна жінка (і, звичайно, чоловік) мають різні вподобання, і вони також можуть змінюватися в різний час.
Жінки можуть іноді або завжди бажати лише мастурбації, а дехто може відчувати оргазм тільки через думки про секс, без фізичного контакту взагалі. Інші прагнуть сексуальної активності з партнером, але без проникнення або без оргазму.
“Бажання сильно залежить від ситуації, людини, періоду в її житті, стосунків і навіть того, хто знаходиться поруч”, – підсумовує Сарі ван Андерс, доцент кафедри психології і дослідження жінок в Мічиганському університеті. Діапазон речей, які збуджують жінок, також надзвичайно різноманітний. Одних збуджує стимуляція точки G, інших – коли партнер смокче їхні пальці ніг. Одним подобається домінувати, іншим – підкорятись, список можна продовжувати безкінечно. “Ми повинні навчити жінок, що вони не зобов’язані вписуватися в єдину модель сексуального бажання і задоволення”.
Ця різноманітність зараз чудово відображається в порнографії, але тенденція відносно нова.
Хоча жінки завжди були залучені в порно-індустрію, до 1980-их років порнофільми переважно орієнтувалась на чоловічу аудиторію. З появою домашнього відео, порнофільми – які раніше демонстрували в кінотеатрах – стали доступними й для жінок.
Жінки-режисери почали створювати фільми, розраховані на жіночу аудиторію, зазвичай з менш відвертими та жорстокими сценами.
“Зараз порно-індустрія стала більш різноманітною, оскільки люди зрозуміли, що жінки – ще ті збоченки, – каже Лора Гелен Маркс, постдокторантка на кафедрі англійської філології в Університеті Тулейна. – Жінки взяли в руки камеру і почали зображувати всю різноманітність жіночої сексуальності”.
Культивувати бажання
На базовому нейрофізіологічному рівні ми й досі не знаємо, як функціонує сексуальне бажання або що викликає його в першу чергу. “Навіть не зовсім ясно, що таке бажання взагалі, не кажучи вже про те, як активність різних відділів головного мозку спричиняє його появу”, – відзначає Баррі Комісарук, видатний професор психології з Ратгерського університету.
На відміну від цього причини відсутності або втрати бажання визначити набагато легше. Кожен, хто колись перебував у довгострокових стосунках, незалежно від своєї статі, чудово знає, що бажання не є постійним.
Дослідження підтверджують, що лібідо має тенденцію знижуватися в довгострокових стосунках. Але жінки, вочевидь, відчувають сильнішу втрату бажання, оскільки тестостерон у чоловіків виконує функцію певного захисту від коливань настрою, стресу і втоми.
Жінки частіше відчувають, що їхні стосунки втратили гостроту відчуттів, захват від невідомого, таємниці і ризику, які оточували їх на початку. Домашній побут, виснаження, занепокоєння, стрес і висока зайнятість – все це пригнічує бажання.
“Багато жінок надриваються на роботі, – каже Нан Вайз, сертифікований сексопатолог і дослідниця. – Втрата спонтанного статевого потягу – це не патологія, це відображення того, наскільки перевантаженими відчуває себе більшість жінок”.
На щастя, сексуальне бажання в довгострокових стосунках, по-перше, зникає не завжди, а по-друге, може відновлюватись.
Бажання треба культивувати. Розпалити бажання, відзначає Нан Вайз, може бути доволі просто, варто лише ввести новизну в своє життя. Поїхати разом у закордонну подорож або відвідати секс-вечірку чи навчитись чомусь новому.
“Якщо ви і ваш партнер маєте динамічне життя, постійно змінюєтесь, у вас буде створюватись відчуття, що ви не займаєтесь сексом з однією ж і тією людиною весь час, – зазначає дослідниця. – Коли ваш партнер робить дійсно класні нові речі – це дуже заводить”.
Іноді бажання зникає через певну стресову ситуацію: проблему зі здоров’ям, розлучення, втрату роботи, народження дитини і таке інше. Це нормальне і, як правило, тимчасове явище.
Масштабні дослідження, проведені американськими і британськими вченими, виявили, що близько 50% жінок впродовж року мають періоди дуже низького лібідо, але у багатьох бажання повертається, щойно вони вирішують свої проблеми поза межами спальні.
Але майже 15% жінок скаржаться на хронічну відсутність бажання, що засмучує їх. Багато з них продовжують займатися сексом із почуття обов’язку, але сприймають це як повинність. Під час статевого акту їм важко концентруватись на тому, що відбувається, натомість вони обмірковують проблеми на роботі або в житті, можуть турбуватися про свій зовнішній вигляд та відсутність бажання, а також непокоїтись, що партнер може їх покинути.
Існує кілька рішень цієї проблеми, але жодне з них не працює у 100% випадків. Терапія в групі, індивідуально або з парою іноді приносить позитивні результати. Доволі ефективною, на думку Лорі Бротто, є свідома медитація.
Користуючись принципами медитацій, призначених для лікування депресії і тривоги, впродовж восьми сесій лікарка і її колеги розвінчують міфи про сексуальність, допомагають учасницям пізнавати своє тіло і розповідають про різні ерогенні зони.
Програма продемонструвала істотні відмінності у жінок до і після проходження курсу медитації. Вони виявлялись у відповідях учасниць на запитання анкети і навіть в ендокринній активності та реакції на еротичні фільми.
“Жіноча віагра” збільшує кількість задовільних сексуальних контактів лише на 0,5-1 статевий акт впродовж місяця
Бротто та її колеги зараз проводять ще одне контрольне дослідження з метою визначити, як функціонує усвідомленість. Чи відчувають жінки себе просто щасливішими і менш схильними до стресу чи вони краще розуміють своє тіло, або і те й інше.
Більшість фахівців сьогодні рекомендують саме такий метод лікування замість фармацевтичних препаратів, хоча в серпні минулого року Управління продовольства і медикаментів США ухвалило виробництво так званої “жіночої віагри” (флібансерину).
Порівняння з віагрою, однак, не зовсім точне, оскільки справжня віагра по суті вирішує проблему припливу крові до статевого члена, в той час як флібансерин впливає на мозок. Як зазначає Лорі Бротто, цей препарат базується на дуже вузькому визначенні сексуального бажання – реакції, спричиненої балансом серотоніну і допаміну.
Однак ці гормони не пояснюють в повній мірі виникнення жіночого бажання, що продемонстрували клінічні випробування флібансерину. Виявилося, що препарат збільшує кількість задовільних сексуальних контактів лише на 0,5-1 статевий акт впродовж місяця порівняно з плацебо. Як жартує Сарі ван Андерс: “Уявіть собі препарат від алергії, який зменшує кількість чхання на одне впродовж місяця”.
Попри низьку ефективність, “жіноча віагра” викликає чимало побічних ефектів, зокрема, запаморочення, втому, нудоту, безсоння, сухість у роті, втрату свідомості і дуже низький кров’яний тиск. Приблизно одна з п’яти жінок відчували один або кілька таких симптомів під час клінічних випробувань. Окрім того, приймаючи флібансерин, не можна вживати алкоголь.
Лайза Даймонд впевнена, що усунення прихованих психологічних проблем є більш ефективним способом лікування низького лібідо.
Тим не менш, не всі жінки засмучуються через відсутність бажання. Близько 1% населення в цілому визначає себе асексуалами, тобто вони не відчувають сексуального потягу до іншої людини взагалі і ніколи. У декого така орієнтація є незмінною все життя, інші можуть переживати окремі етапи асексуальності. “Це частина їхньої самоідентифікації, а не медична проблема”, – пояснює Сарі ван Андерс.
В інших випадках занепокоєння з приводу свого лібідо може бути нав’язаним партнером, який має вищий рівень сексуального бажання і змушує іншу людину в стосунках відчувати себе “неправильною”.
“В цілому жінки з нижчим лібідо не вважають це проблемою, поки не вступають у стосунки з кимось, хто має вищий рівень сексуального потягу”, – додають фахівці.
Коханець або чоловік, який змушує свою партнерку звернутися до лікаря через те, що її сексуальне бажання нижче, ніж у нього, впевнений, що його рівень лібідо є “таким як треба”, відзначає Лайза Даймонд. Але насправді “проблема не в низькому бажанні, а в їхній невідповідності. Замість того, щоб звинувачувати жінку, парі треба пройти спільну терапію і дійти компромісного рішення щодо кількості сексу, яке влаштовувало би обох”.
Отже, якщо дослідники щось і знають про сексуальне бажання, це те, що безумовною нормою є різноманітність.
У чоловіка або жінки лібідо може проявлятися в безлічі форм і коливатись від високого до низького або взагалі його відсутності. “Правильного” рівня бажання не існує ані для окремої людини, ані для пари.
“Нам всім варто було б усвідомити, що прояви сексуальності можуть бути дуже різноманітними, – підсумовує Лайза Даймонд. – І бути більш толерантними до цього”.
Шукайте деталі в групі Facebook
