Чому Путіну так потрібна Україна?

Виявилося, що без України Росія не зможе здійснити своє переозброєння, призначене на 2012-2020 та на яке виділено 20 трильйонів рублів.

Конструкторські бюро ВПК Росії зараз перевантажені роботою і навіть не встигають робити те, що замовляє Міноборони.

Чому Україна так важлива в цьому питанні? А ось чому!

Завод «Мотор Сiч» виробляє майже ВСІ двигуни для російських вертольотів: Мі-8, Мі-171, Мі-24, Мі-35, Мі-26, Мі-28, Ка-27, Ка-29, Ка-32, Ка -50, Ка-52 … Росія сама може зробити в рік від сили 50, а до 2020 їм потрібно 3000 двигунів (2 на один вертоліт і 1 запасний)

Завод «Мотор Сiч» виробляє так само двигуни майже до всіх цивільних літаках Росії: Іл-18, Іл-38, Ан-8, Ан-12, Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ан-32, Ан- 72, Ан-74, Ан-124, Ан-140, Ан-148, Бе-12, Бе-200, Як-40, Як-42

А ще ВПС Росії кровно зацікавлені у військово-транспортних літаках київського ДП «Антонов». Особливий інтерес у військових – до спільного серійного виробництва Ан-70 і Ан-124: Руслан. Іл -76 навіть близько не може закрити цю нішу і в Росії аналогів не виробляють.

Київський концерн «Артем» випускає ракети класу «повітря-повітря» середньої дальності Р-27 (ЕР1, Р1, ЕТ1, Т1) для літаків МіГ-29, Су-27, Су-33, Су-34, Су-35. На даний момент «Артем» – єдиний на пострадянському просторі виробник ракет такого класу для цих машин.

Ще одна галузь, де без України обійтися можна, але вкрай складно і собі дорожче буде – військове суднобудування. У Росії банально відзначається недостача будівельних місць. А на Україні є три суднобудівні заводи в одному лише Миколаєві!!

Що стосується будування авіаносців, справа поки є проблематичною – потрібні величезні інвестиції. Найголовніша перевага українських суднобудівників перед російськими – здатність будувати великі судна дедвейтом до 180 тис. тонн

Так само в Миколаєві розташовується «Зоря» – «Машпроект» – найбільший в СНД розробник і виробник суднових газотурбінних двигунів (ГТД) для військових кораблів. Двигунами від «Зоря» – «Машпроект» оснащуються і багато кораблів російського ВМФ (зокрема, будуються фрегати проекту 22350, фрегати проекту 11356Р / М, проектовані перспективні есмінці проекту 21956). У Росії виробництво таких газових турбін налагодити так і не змогли

Ще одна область російсько-української співпраці – кооперація в області обслуговування міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) старого покоління (радянського виробництва), донині складають основу ракетно-ядерної потужності Росії. Зокрема, РС-20 (він же РС-36М, а за класифікацією НАТО – SS-18 «Сатана») розроблений в дніпропетровському КБ «Південне» і проводився на заводі «Південмаш» – фахівці «Південного» і «Південмашу» і понині здійснюють гарантійний авторський нагляд і аналіз технічного стану російських ракет, беручи участь в роботах з продовження їх термінів служби. Запчастини для МБР старого покоління також поставляє «Південмаш».

І вже не секрет, що російська програма ядерного переозброєння «злегка» провисає: ракети в шахтах старіють, неможливо нескінченно продовжувати термін експлуатації «Сатани», а твердопаливні РС-24 «Ярс» і особливо «Тополь-М» цієї самої «Сатані» заміна ніяка – вони кардинально поступаються своєму попереднику за потужністю і максимальної дальності доставки «вантажу». З ракетами для підводних човнів справи і зовсім йдуть неважливо – та ж «Булава», як відомо, не літає, і нові ракетоносці фактично беззбройні. І складно зрозуміти, як у справі створення нових важких МБР Росія може обійтися без українських ДКБ «Південне» і ВО «Південмаш».

джерело http://pavlozayets.blogspot.com/2014/03/blog-post_7245.html