Протести шахтарів: чому це важливо для України
У кінці квітня десятки гірників шахти «Никанор-Нова», що розташована на непідконтрольній Києву частині Луганської області відмовилися підніматися на поверхню.
Головною причиною страйку шахтарі називають багатомісячні борги та тривожні новини – контрольоване Росією угруповання бойовиків «ЛНР» збирається «реструктуризувати» вугільну галузь. Шахту «Никанор-Нова» зупиняють, як і багато інших.
В угрупованні це пояснюють так:
«Попит на енергетичні марки вугілля, на коксівне вугілля, на той же антрацит, впав. Це ті факти, які нас змушують, щоб вартість тонни видобутого вугілля у нас була набагато нижчою», – заявив Сергій Козлов, так званий «прем’єр» угруповання «ЛНР».
А от самі гірники, які потерпають від «реорганізації», кажуть, що це зрештою може призвести до спустошення міст і селищ.
Ще рік тому підконтрольні бойовикам ЗМІ знімали
постановочні фільми про райдужні перспективи «Ніканор-Нової». Зокрема, лунали гучні фрази на кшталт «вугільна галузь в «ЛНР» продовжує повертатися до життя, і ось чергова перемога». Крім того, там йшлося про те, що «шахта ввела в експлуатацію нову лаву».
Але під час страйків на шахті не змогли дочекатися жодного кореспондента із Луганська.
«Почали кореспондентам дзвонити – начебто згодні до нас приїхати, але ніхто не приїхав. Вони всі в дорозі десь застрягли, бо їм заборонили знімати. Ось тобі, будь ласка, «республіка» – хороша»! Їздимо тільки на хороші свята, на 9 травня знімаємо ці салюти. Там і грошей вистачає на салюти, а ви тут здихайте, виходить», – казала одна з учасниць мітингу на захист прав страйкуючих шахтарів.
Та чому процеси, які зараз відбуваються на окупованій території, вкрай важливі для України? Перш за все, вугільна галузь – вагома частина історії та промисловості Донбасу. Відмова від її розвитку не знаходить жодного сприйняття серед місцевого населення, яке поколіннями працювало у шахтах і цим пишається.
Ця ж сфера і є найбільш вибухонебезпечною – саме шахтарі є однією з найактивніших верств громадянського суспільства на Донбасі, як це показав досвід шахтарських страйків в Україні до 2014 року.
Саме з цієї причини, як повідомляють сепаратистські телеграм-канали, питанням виплат заборгованостей по зарплатам переймався особисто “міністр палива і енергетики ЛНР” Павло Мальгін, якому поставили завдання – за будь-яку ціну терміново знайти кошти.
Варто відзначити, що страйк гірників супроводжувався низкою гучних скандалів і незграбними спробами замовчати ситуацію та уникнути витоків інформації.
Однак крім репутаційних витрат, для “місцевої влади” ці заходи ні до чого не привели. Шахтарі добилися поставлених цілей і після завершення страйку та виходу на поверхню їх зустріли як героїв – оваціями з боку своїх колег, які зустрічали їх нагорі.
Далі місцеві жителі почали обурюватися введенням підрозділів бойовиків до Антрациту та відключенням зв’язку і соціальних мереж. Цікаво, що блокували навіть проросійські сайти “Русская весна” і “Антифашист”, бо вони також поширили новину щодо страйку. Важливим моментом стала заява “влади”, що в усьому винна Україна, яка не хоче закуповувати вугілля з “ЛНР” напряму, а отже робить шахти збитковими. Ці слова отримали вкрай негативну оцінку, адже зовсім нещодавно Пасічник звітував про “переведення шахт у державну власність, що дозволить їх краще розвивати та виплатити заборгованість”. Ще тоді стало відомо: шахти передають у підпорядкування від одної “державної компанії” до іншої, що також приводить до Сергія Курченка, якому вдається заробляти сотні мільйонів доларів на вугіллі з окупованого Донбасу.
Ситуація на окупованих територіях стає все більше реактивною, а окупанти намагаються придушити будь-який прояв громадянської позиції. Мова йде не просто про економічну кризу в “республіках”, а про підняття рівня незадоволення окупаційними адміністраціями. Україна повинна скористатися цим шансом пробитися через стіну російської пропаганди та повернути свої території та своїх громадян.
Шукайте деталі в групі Facebook
