Поразка Сальвіні: чому друг Путіна втрачає популярність в Італії
Кінець січня 2020 року виявився вкрай невдалим для харизматичного лідера італійської партії “Ліга” Маттео Сальвіні.
Симпатик Путіна програв місцеві вибори у двох протилежних регіонах країни: північній Емілії-Романьї та південній Калабрії. Після втрати довіри виборців Сальвіні лишається говорити, що він “гордий тим, що зробив усе можливе”.
Проте чи матимуть ці вибори продовження у загальноіталійському вимірі?
День, коли все змінилося
До останніх місцевих виборів правляча коаліція демонструвала впевненість у своїх силах. Зокрема, прем’єр Джузеппе Конте переконував, що очолюваний ним уряд здатний пропрацювати до 2023 року – нечувано довгий термін за італійськими мірками.
Усе змінилося 26 січня, коли голосування відбулося у двох кардинально різних регіонах Італії: Емілії-Романьї та Калабрії. Якщо коротко, то це можна передати, процитувавши такий твіт: “Емілія-Романья – лівоцентристська, Калабрія – поки в руках Берлусконі, а “сардини” радіють, що висока явка – їхня заслуга. Прем’єр-міністр Конте: “Отже, уряд готовий рухатися далі до 2023 року”.
Представник від демократів Стефано Боначчіні вдруге стане губернатором багатої та заможної Емілії-Романьї (51,42%) – він переміг Лучію Боргондзоні від “Ліги” (43,63%). Активність виборців була найвищою за останні п’ять років: 67% мешканців регіону були активними.
Давно вже Болонья та менші міста не бачили черг на виборчих дільницях. І така ситуація зберігалася від ранку до вечора.
“Це – справжня ознака демократії. Я вже й не пам’ятаю, коли стояв у черзі, щоби проголосувати”, – прокоментував експрем’єр Італії Романо Проді, покинувши виборчу дільницю у Болоньї, де голосував разом із дружиною.
Проте, якщо розібратися, то до 2020 року результат регіональних перегонів в Емілії-Романьї завжди був очевидним – перемогу завжди брали “ліві” зі значним відривом від “правих”. Вперше слабке “праве” крило зумів посилити Маттео Сальвіні. І хоча обраними стали не вони, але точно досягли значного прогресу. Як наслідок, італійські виборці цього регіону залишилися поляризованими.
На відміну від Емілії-Романьї, перемогу в Калабрії святкує представниця “Вперед, Італіє” Йоле Сантеллі, що балотувалася в губернатори від блоку опозиційних партій. Вперше цей регіон очолюватиме губернатор-жінка.
Кандидатуру Сантеллі підтримувала правоцентристська коаліція у складі “Вперед, Італіє”, “Брати Італії” і “Ліги”. 51-річний політик з 2001 року обиралася до парламенту від “Вперед, Італія” і входила до уряду, у тому числі лідера партії Сільвіо Берлусконі.
Хто став творцем перемоги над правими популістами? Лідер Демократичної партії Нікола Дзінгаретті вбачає ключову заслугу у створенні “позитивного демократичного шоку” рухом “сардин”.
І це правда, адже завданням “сардин” було відкрити очі на політику “Ліги” і спонукати не тільки бути активнішими на регіональних виборчих дільницях, а й голосувати “розумом”. Отже, “сардини” збільшили активність виборців в Емілії-Романьї удвічі: з 37% до 67%.
При цьому в самій Болоньї явка склала 71%, що є рекордом.
Мета в Емілії-Романьї досягнута, і такий активний виборчий результат сприймається як успіх винятково “сардин”. Відповідно, постає політичне питання про їхню долю в керуванні північним регіоном. Проте “сардини” знову декларують небажання йти в політику. “Результат голосування не стосується нас особисто, у нас немає кандидатів”, – кажуть чотири засновники руху.
І додають: “До цього часу ми були прекрасною казкою. Тепер закриваємо цю книгу і розпочинаємо реальне життя”.
Натомість, на відміну від Емілії-Романьї, явка виборців в південній Калабрії як у 2014, так і в 2020 залишилася на рівні 44%. Тож не випадково, що перемогу на цих виборах святкував представник інших популістів.
Отже, наразі представники правоцентристів очолюють 14 з 20 регіонів Італії, а шість – належать представникам “лівих” сил.
Проте перемога у багатій Емілії-Романьї виглядає принципово важливою для демократів. Адже це економічно успішний регіон, що, відповідно, суттєво впливає на політику самої Італії та її зовнішньоекономічні кроки.
Коаліція під загрозою
Італійська коаліція зависла “на волосині” ще напередодні виборів. Адже ще 22 січня Луїджі ді Майо оголосив про складання своїх повноважень як голови партії “Рух 5 зірок”, але залишився на посаді міністра закордонних справ Італії.
Такі перипетії позначилися на голосуванні в регіонах, де представники “Руху” набрали лише 7,35 % голосів у Калабрії та 3,48 % – в Емілії-Романьї.
“В Римі готуються до великих змін”, – прокоментував такі результати Сальвіні.
І це було дійсно так, адже Джузеппе Конте навіть скасував заплановану поїздку на Всесвітній економічний форум у Давосі, щоб врятувати розділену коаліцію.
Італійські ЗМІ охрестили ці “зміни” справжньою грою престолів, де тасуються карти та розкладаються нові колоди.
Хто в ній переможе та стане правонаступником керівника “Руху 5 зірок”, ще доведеться дізнатися. Наразі тимчасове керівництво “Руху” перейшло до Віто Крімі, голови дисциплінарного комітету партії.
Серед натовпу, який аплодував Луїджі ді Майо під час його промови про відставку, увага була прикута до двох найбільш обговорюваних кандидатів: віцепрезидентки Сенату Паоли Таверни та сенатора Стефано Патуанеллі.
Наразі, це – два найавторитетніших голоси “Руху”, які разом зі спікером Палати представників Роберто Фіко бажали б повернутися до колективного керівництва “Рухом”.
Італійська La Stampa жартома припускає, що це буде щось “на кшталт радянського політбюро”, де, однак, для ухвалення остаточного рішення все одно знадобиться “другий” Беппе Грілло.
А це вже може зробити “Рух” абсолютно недієздатним учасником коаліції. Що, відповідно, стане проблемою і для уряду.
Особливо – на тлі планів уряду провести неоднозначну реформу Бонафеде.
Названа на честь міністра юстиції Альфонсо Бонафеде, ця реформа прискорить судові процеси, змінивши спосіб обчислення строку давності злочинів. Проведення цієї чутливої реформи вже давно вимагав Європейський суд з прав людини, засуджуючи італійську процедуру правосуддя за надмірну тривалість судового розгляду.
Реформа Бонафеде вимагатиме лише того, щоби перший вирок був винесений до того, як закінчився строк позовної давності, що ускладнить процедуру уникнення виправдання вироку через довгу серію апеляцій.
Дві основні партії, які підтримують уряд прем’єр-міністра Джузеппе Конте, розділені якраз щодо реформи Бонафеде: за неї виступає “Рух 5 зірок”, а Демократична партія вимагає більш комплексного пакета реформ.
І це не все! Прем’єр Конте вже незабаром планує презентувати “більш оновлену програму дій уряду до 2023 року”.
І саме тому саме прем’єр-міністру доведеться шукати слова порозуміння для таких різних політичних сил. Зокрема, й сьогодні, під час голосування за амбітну реформу кримінальної юстиції.
А різкі зміни урядового курсу можуть призвести до передчасної кончини коаліції – та нової політичної кризи в Італії.
Автор: Вікторія Вдовиченко,
асоційований член Ради зовнішньої політики “Українська призма”
Шукайте деталі в групі Facebook
