Мер не має достатньо повноважень. Інтерв’ю з екс-главою КМДА Поповим
Екс-глава КМДА Олександр Попов дав інтерв’ю журналу Корреспондент.
Призначений главою Київміськадміністрації, але так і не обраний мером столиці Олександр Попов залишив свою посаду в грудні 2013 року, пише Євгенія Вецько у №20 журналу Корреспондент від 22 травня 2015 року.
До травневих виборів 2014-го місто переходило з рук в руки тричі. Анатолій Голубченко, Володимир Макеєнко, Володимир Бондаренко – ці чиновники навряд чи навіть встигали ознайомитися з проблемами столиці, перш ніж залишити посаду. Тому в списку попередників Віталія Кличка вони навряд чи доречні: місто йому фактично передав Попов.
У січні 2015-го Генпрокуратура направила до Шевченківського районного суду звинувачення проти екс-градоначальника. Як відомо, ще команда Віктора Януковича звинуватила його в розгоні активістів Євромайдану в ніч на 30 листопада 2013 року. Якщо суд визнає Попова винним, йому загрожує п’ять років позбавлення волі.
Корреспондент свідомо не заглиблювався в деталі подій тієї ночі. Колишній чиновник імена справжніх винних назвати поки що не готовий, але стверджує, що у нього є альтернативна версія трагедії. Він її озвучить, щойно суд винесе свій вердикт.
Зараз екс-градоначальник відійшов від політики, почавши займатися бізнесом. Практично весь час він перебуває в Комсомольську (Полтавська обл.). До Києва приїжджає тільки для спілкування зі слідчими і на засідання суду, але стежить за міськими подіями через ЗМІ. Попов розповів виданню, чому Кличко не зможе перемогти корупцію, навіщо меру більше повноважень і як він сам домагається всебічного розслідування розгону Євромайдану.
– Як ви оцінюєте зміни, що відбулися у Києві за рік?
– На щастя, багато програм, розроблених за нас, Кличко і міськрада підтримали. Наприклад, реконструкцію вагонів метро. Це проект з японськими партнерами і на японські гроші. Наскільки я знаю, починається другий етап цієї програми. Розвиток парків, скверів, реконструкція Поштової площі – мені приємно, що це триває. Правда, раніше темпи були набагато інтенсивнішими зі зрозумілих причин. Зараз через фінансово-економічну ситуацію вони сильно знизилися.
Що стосується ролі мера, то тут основна помилка в тому, що він спочатку затягнув питання формування своєї команди: став мером у травні, а керівні позиції були заповнені тільки в кінці серпня – у вересні. Було звільнено багато підготовлених людей, професійних управлінців. І тільки за те, що вони працювали у попередній команді. Мені було складно їх шукати – люди приходили, вчилися, а процес це нешвидкий. Зараз професіоналів на лавці запасних об’єктивно немає.
Помилка команди Кличка в тому, що вона до кінця не встигла сформуватися як колектив професіоналів. Все інше – похідне
Помилка команди Кличка в тому, що вона до кінця не встигла сформуватися як колектив професіоналів. Все інше – похідне.
– Якщо говорити загалом, ви поставили б команді Кличка плюс чи мінус?
– Я можу бути необ’єктивний – з тієї причини, що деякі моменти бачу по-своєму.
Якщо виходити з якості життя, то я поставив би їм мінус. В оцінці ситуації в місті – не тільки в Україні, але й на Заході – це важливий показник. Екологія, охорона здоров’я, освіта, соціальні питання, доходи людей. Потрібно постійно порівнювати себе з іншими містами, з тим, як живуть люди в інших країнах. Коли ми розробляли план стратегічного розвитку Києва, ми хотіли до 2025 року в цьому плані наздогнати Варшаву та Будапешт, вийти на їхній рівень. І була позитивна тенденція.
Я не знаю, чи прораховують зараз цей показник, але рівень життя киян очевидно гірше, ніж півтора роки тому. Середня зарплата восени 2013-го була $ 750-800, сьогодні вдвічі нижче, тарифи зросли. Але потрібно визнати, що це питання, на які відповідає не тільки і не стільки мер. Тут накладається і загальний економічний розвиток країни, і соціальна політика.
Умови, за яких працює команда, є вкрай складними. Я б утримався від категоричної оцінки. Думаю, їм треба дати ще попрацювати – до осені точно.
– У Києві близько півтори сотні об’єктів незаконного будівництва. Поки з ними боролися тільки на словах, в тому числі і під час вашого правління …
– Насправді у мера немає повноважень, щоб з ними боротися. Такі структури, як Держкомзем та архітектурно-будівельна інспекція (ДАБК), підпорядковуються безпосередньо уряду. Правоохоронні органи, які повинні реагувати на порушення, – державного рівня. Я сам стикався з браком повноважень, і Кличко стикається. Він може тільки підняти проблему і дати їй хід, зробити політичну заяву і написати листа в прокуратуру або ДАБК. А далі все залежить від інших структур. І часто бажання з їхнього боку зупинити незаконне будівництво немає.
Потрібно змінити законодавство, повернути меру повноваження, і тоді з нього можна буде запитати. Те саме із заявами «Ми боремося з корупцією». Я ніколи не дозволяв собі їх робити. З корупцією борються правоохоронні структури. У мера для цього повноважень немає.
Правда, у Кличка такий-сякий, а важіль впливу є – його люди в парламенті.
– Чому досі не прийнятий Генеральний план Києва? Його ініціювала ще команда Черновецького.
– Тому що він політизований. Будь-яка партія, яка бореться за владу, вважає своїм обов’язком критикувати цей документ. Свого часу експерти його вивчили вздовж і впоперек, ми врахували побажання людей. Важко було його прийняти? Але твердження, що це спосіб узаконити незаконне будівництво, є, і політики його використовують.
Насправді це не політичний, а соціально-економічний документ. Спрощується з точки зору боротьби з бюрократією та корупцією безліч питань, інвесторам стає простіше вкладати гроші. Без Генплану про розвиток міста не варто і говорити.
– Є шанс, що його приймуть найближчим часом?
– Навряд чи. Підніметься шум, тому що люди і політики не розуміють, що це таке. Вони впевнені, що Генплан – це погано. І довести зворотне складно було два роки тому, складно і зараз. Потрібна політична воля. Пройдуть місцеві вибори, треба прийняти документ, забути про це і дати можливість розвивати місто з урахуванням сучасних тенденцій та інвестиційних проектів, яких накопичилося чимало.
– У Києві різко підвищилися вартість проїзду в громадському транспорті і тарифи на комунальні послуги. Багато жителів столиці вважають, що необѓрунтовано.
– Восени 2013-го бензин коштував 8 грн, зараз – 22 грн. А вартість палива – це основний компонент у собівартості перевезень. Тому підвищення тарифів на проїзд – логічний крок. Людям не подобається, але це реальна необхідність, інакше транспорт зупиниться. Я не можу говорити, що нинішні тарифи на 100% обѓрунтовані, але сам факт підвищення я б не оскаржував.
– Метро на Троєщину [великий спальний район Києва]. Цей проект має хоч якийсь шанс на реалізацію?
– Поки що ні. У країни грошей немає. Цей проект коштує $ 1,5-2,0 млрд. Брати зовнішню позику? Та хто її зараз дасть? Я хотів би, щоб знайшлися інвестори. Це і робочі місця, і підтримка місцевого бізнесу. Ми, наприклад, часто працювали із заводом Ленінська кузня, який постачав нам металоконструкції. Такі проекти – це економічне зростання. У них потрібно вкладати гроші.
– Ви підтримуєте ідею відродження райрад?
– Якби не було кризової ситуації, то можливо. А зараз управління повинно бути централізованим, якщо, звичайно, воно ефективне. За великим рахунком у районах, як й у 2010-му, коли ми скасовували райради, практично немає ніякого бюджету. Про які програми може йти мова, коли виникають труднощі навіть з виплатами зарплат? Крім того, повернення райрад – це додаткова бюрократія, збільшення витрат бюджету, додаткове політичне напруження і конфлікти. Якщо ситуація покращиться, якщо з’явиться можливість передати на рівень районів не тільки повноваження, але й гроші, то вони зможуть відігравати реальну, а не формальну роль. Але на цьому етапі їх не можна повертати у жодному разі. Виходячи зі свого управлінського досвіду, я вважаю, що це неправильно.
– Кличко приділяє велику увагу боротьбі з кіосками та іншими МАФами. Чи варта ця проблема таких зусиль?
– Зносить хто? Контролювальні структури, які безпосередньо підпорядковуються Кабміну. Я їх вже називав. Ми багато зносили, але МАФи поверталися під прикриттям різних корупційних схем. Я далекий від думки, що в цьому питанні щось змінилися і що у депутатів там немає свого інтересу. У них цілі мережі торгових точок. Боротьба правильна, але на цьому етапі малорезультативна. І з іншого боку, враховуючи, що економічний потенціал міста ослаблений, що МАФи – це хоч якесь місце роботи для людей, я не бачу нічого поганого, якщо вони стоятимуть і з них будуть платити податки.
– Що ви можете сказати про період свого правління? Що можете занести собі в актив, а де явно недопрацювали?
– Якщо говорити загалом, то це економічне зростання. Весь період нашої роботи (я всю свою команду маю на увазі) серед українських міст ми були на першому місці за рівнем соціально-економічного розвитку. Це важливий момент. Це загальний результат. А якщо конкретніше, то чемпіонат Євро-2012. Звичайно, це була командна гра всіх киян, всього керівництва країни, але головне, що той проект підняв нас на інший рівень. Інший рівень благоустрою, інфраструктури.
А провали … Мені, відверто кажучи, в основному здавалося, що ми діємо правильно. Трохи не вистачило, щоб побудувати міст метро на Троєщину. Ми почали працювати в цьому напрямку, знайшли додаткове джерело фінансування – Внешкомбанк Росії міг дати нам грошей під гарантії уряду. І якби ми запустили проект, то зараз, напевно, будівництво вже закінчувалося б.
– Плануєте повертатися в українську політику?
– Ніколи не говори ніколи. Але сьогодні ні.
– Ви вважаєте, що в справі розгону Майдану 30 листопада 2013-го вас зробили крайнім?
– Так. Так вийшло. Потрібно було з політичних міркувань знайти винних. Але найцікавіше, що і нова влада йде в тому самому напрямку. Ще і я один залишився … Судити більше нікого, а треба б.
Я впевнений у своїй невинуватості, і мені важко зрозуміти, як мене можна звинуватити в тому, чого я не робив
Але я себе налаштував, що пройду цей етап. Я впевнений у своїй невинуватості, і мені важко зрозуміти, як мене можна звинуватити в тому, чого я не робив. Хоча є загроза прийняття політичного рішення. У такому випадку я вже прийняв рішення, що звертатимуся до Європейського суду з прав людини. Для мене принципово пройти весь шлях реабілітації.
– Розслідування ведеться об’єктивно?
– Необ’єктивно. В обвинувальному акті є така фраза: «На створення нібито законних умов». Якщо звинувачують, то треба писати просто «незаконних». А «нібито законних» – це як? І це тільки один приклад, насправді їх безліч. Альтернативних версій взагалі ніхто не розслідував, а час для об’єктивного з’ясування обставин та встановлення реальних винних давно втрачено.
– Ви були амністовані, а потім справу поновили. Будете оскаржувати цей факт у суді?
– Інші фігуранти так і зробили. Але я вважав і вважаю, що мені амністія навіть в такому варіанті не потрібна. Я ж знаю, що не порушував закон. Мені можна приписувати щось політичне, але не кримінал. Немає його в моїх діях. І те, що зараз на засіданні суду 10-15 камер буває і багато журналістів, – це дуже добре. Я хочу давати свідчення публічно, відкрито і готовий за свої дії відповідати.
Чому ще я пішов на цей крок, так це тому, що хотів, щоб розслідування було проведено повною мірою. Амністія його обмежувала б. Я припустив, що ГПУ розгляне не тільки одну версію, а й інші. Правда, поки ситуація розвивається за тим сценарієм, який був придуманий у кінці 2013-го.
– У справі проходять ще декілька осіб. Ви підтримуєте з ними зв’язок?
– Ні. Хоча б тому, що вони не перебувають у країні.
– А з іншими регіоналами?
– Звичайно, спілкуюся, підтримуємо один одного. Не можна ставити клеймо на весь колектив Партії регіонів. Там дуже багато професіоналів і патріотів своєї країни.
– А як же люди, які наприкінці минулого року повісили на вас всіх собак? Не прикро?
– Так склалася ситуація. На що я буду ображатися? Так вийшло.
– 26 травня буде чергове засідання, на якому почнуть заслуховувати свідків і потерпілих. Їх багато. І цей процес, очевидно, триватиме кілька місяців. Важко сказати, коли він закінчиться. Хоча що можуть розповісти потерпілі? Як усе відбувалося на Майдані? Я сам обурений, що людей били. Я прочитав 40 томів справи. Думав, може, щось знайду про те, що я дійсно був учасником плану, що я усвідомлював, що станеться. Але таких доказів там немає і бути не може.
Я вважаю, що якби моя справа не було політичною, то її на стадії розгляду ГПУ зупинили б і я співпрацював би зі слідством як свідок. Я більше за всіх зацікавлений, щоб восторжествувала істина. Не можу зрозуміти, як так могло вийти.
– Тобто ви і через рік не знаєте, хто насправді винен?
– У мене є ще кілька версій. Я не хочу їх називати. Але неправильно було вивчити тільки одну – заявлену 13 грудня.
– Чи не виникало бажання вчинити за прикладом деяких регіоналів і уникнути слідства за межами України?
– Я пройду цей шлях, навіть якщо ризик буде 100%-м. Я ще півтора роки тому свій вибір зробив. Були можливості виїхати, та й зараз немає ніяких обмежень. Але чому я це повинен робити?
– Ви раді, що в лютому минулого року вже не очолювали столицю?
– Були такі моменти, коли я казав собі: «Слава богу, що так вийшло». Я б у жодному разі не брав участь у протиправних діях, але тут побічно можна було потрапити в самі розумієте яку ситуацію.
Шукайте деталі в групі Facebook
